Доступність посилання

16 Грудень 2017, Київ 15:12

Першого «президента Європи» обиратимуть у Брюсселі 19 листопада


Брюссель – Обрання перших нових чільних урядовців Європейського Союзу відбудеться вже за тиждень. Хто стане першим «президентом Євросоюзу»? Кого призначать верховним представником із закордонних справ та безпекової політики – про це ми дізнаємося 19 листопада, коли лідери країн європейської співдружності зберуться на позачерговий саміт у Брюсселі. А поки що у Європі точаться дискусії щодо кандидатів на ці високі, а головне, престижні посади.

Прем’єр-міністр Швеції Фредрік Райнфельдт, країна якого головує нині у Євросоюзі, щойно закінчив двотижневі консультації щодо кандидатів на престижні нові крісла лідерів співдружності.

«Я щойно закінчив перші консультації з моїми 26 колегами і можу сказати, що коли розмовляєш із такою кількістю лідерів, вияляється, що претендентів є більше, ніж запропонованих робочих місць», – жартуючи, заявив він.

Власне, обрання «президента Євросоюзу» передбачає Лісабонська угода, яка після тривалого процесу ратифікації нарешті має набути чинності з початку грудня.

Ідеться про неформальну назву посади постійного голови (президента) Європейської ради – найвищого політичного органу Євросоюзу. Нині на засіданнях Європейської ради, тобто на самітах ЄС, головування беруть на себе керівники держав чи урядів країн, які по черзі головують по півроку в ЄС.

Фаворитом на посаду чільного представника об’єднаної Європи наразі вважають бельгійського прем’єр-міністра Германа Ван Ромпея. Проте хоча цей представник християнських демократів і є головним предтендентом на посаду, сам він далеко не впевнений, що його кандидатуру підтримають одноголосно.

Виглядає на те, що вибори першого європейського «президента» та голови дипломатії ЄС будуть складнішими, ніж передбачали експерти.

2,5 роки престижної роботи із річним заробітком 300 тисяч євро


Серед інших кандидатів на крісло «президента» – нідерландець Ян Петер Балкененде, люксембуржець Жан-Клод Юнкер та латвійка Вайра Віке-Фрейберґа.

За вакансію тривалістю 2,5 роки та річним заробітком понад 300 тисяч євро можуть поборотися й інші претенденти, якщо їх висуне уряд якоїсь із 27 країн-членів.

«У цьому процесі слід досягти балансу, – каже Фредрік Райнфельдт. – Ми вже знайшли рівновагу між лівими та правими політиками, але це не все. Наразі ми часто обговорюємо позиції малих та великих держав-членів, півночі та півдня, сходу та заходу. Ми багато дискутуємо щодо загальних справ. Проблема у тому, що, говорячи про основні посади – «президента» та верховного представника – дуже складно досягти всіх цих балансів».

На сьогодні жодне ім’я не викликає консенсусу, тим часом як Лондон продовжує наполягати на кандидатурі Тоні Блера, яку нещодавно скритикували чимало представників країн Євросоюзу.

Резюме кандидатів заслуховувати не будуть


Польські лідери запропонували, щоб за робочою вечерею на саміті основні кандидати представили усно свої резюме, але цю ідею не підтримують чимало лідерів європейських країн.

«Припустіть, що зголосяться три або більше кандидатів, не знаючи, чи отримають вони ці посади, – пояснив представник Швеції. – Водночас вони є прем’єр-міністрами своїх країн, але надсилають сигнал своїм громадянам, що вони вже на шляху до нової посади. І тут раптом вони заявляють: «У понеділок я повертаюсь, бо мене не обрали, і я все ще вас люблю». Пробачте, але це нереалістично».

Після того, як британець Дейвід Мілібанд відмовився від боротьби за ще одне новостворюване місце – верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, якого вже неофіційно охрестили «міністром закордонних справ ЄС», – головним претендентом на цю посаду є колишній італійський прем’єр Массімо Д’Алема. Невідомо тільки, як сприйматимуть представники країн Євросоюзу з колишнього соціалістичного табору той факт, що Д’Алема у минулому був комуністом.

(Брюссель – Прага – Київ)

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG