Колишній президент Польщі Лех Валенса скритикував систему виборів першого голови Європейської ради, або, як неформально прозвали цю посаду, «президента ЄС».
У спеціально оприлюдненій статті Валенса пише, що «зовсім не так уявляв собі історичні вибори першого президента ЄС».
«Запровадження посади президента – це, передусім, символ, який показує, що країни ЄС хочуть іти в в одному напрямку під мудрим і сильним в очах населення керівництвом. Це основний мандат для того, щоб ефективно вести Євросоюз у майбутнє і конкурувати із дедалі сильнішими «тиграми» з інших континентів», – каже Валенса і наголошує, що замість цього можна побачити «неясну бюрократичну гру».
«Яким президентом може бути кандидат, котрий навіть не заявив про своє бажання боротися за лідерство шляхом надання своїх аргументів, свого бачення... Важко сподіватися, що результат цього всього буде добрим», – зазначає колишній польський президент, якого цитує кореспондент Радіо Свобода із Польщі.
На думку Валенси, ЄС не вперше відступає від фундаментальних принципів демократичного функціонування і ухвалення рішень. Наводячи як приклад практику відмови від референдумів, Валенса наголошує, що в ЄС «мають більше вірити в мудрість народів, які входять до об’єднаної Європи».
До списку потенційних кандидатів на посаду «президента Євросоюзу», якого обирають сьогодні, увійшли понад десяток претендентів, серед яких колишній британський прем’єр Тоні Блер та нинішні глави урядів Нідерландів, Бельгії та Люксембургу.
Прем’єр-міністр Швеції, яка головує зараз у Європейському Союзі, Фредрік Райнфельдт заявив напередодні зустрічі, що її учасники стоять перед нелегким завданням.
Посаду постійного голови (президента) Європейської ради – найвищого політичного органу Євросоюзу – передбачає ратифікована нещодавно Лісабонська угода про реформу структур ЄС. Ця посада радше організаційно-представницька, але не керівна в ЄС. Нині на засіданнях Європейської ради, тобто на самітах ЄС, головами стають керівники держав чи урядів країн, які по черзі головують по півроку в ЄС.
У спеціально оприлюдненій статті Валенса пише, що «зовсім не так уявляв собі історичні вибори першого президента ЄС».
«Запровадження посади президента – це, передусім, символ, який показує, що країни ЄС хочуть іти в в одному напрямку під мудрим і сильним в очах населення керівництвом. Це основний мандат для того, щоб ефективно вести Євросоюз у майбутнє і конкурувати із дедалі сильнішими «тиграми» з інших континентів», – каже Валенса і наголошує, що замість цього можна побачити «неясну бюрократичну гру».
«Яким президентом може бути кандидат, котрий навіть не заявив про своє бажання боротися за лідерство шляхом надання своїх аргументів, свого бачення... Важко сподіватися, що результат цього всього буде добрим», – зазначає колишній польський президент, якого цитує кореспондент Радіо Свобода із Польщі.
На думку Валенси, ЄС не вперше відступає від фундаментальних принципів демократичного функціонування і ухвалення рішень. Наводячи як приклад практику відмови від референдумів, Валенса наголошує, що в ЄС «мають більше вірити в мудрість народів, які входять до об’єднаної Європи».
До списку потенційних кандидатів на посаду «президента Євросоюзу», якого обирають сьогодні, увійшли понад десяток претендентів, серед яких колишній британський прем’єр Тоні Блер та нинішні глави урядів Нідерландів, Бельгії та Люксембургу.
Прем’єр-міністр Швеції, яка головує зараз у Європейському Союзі, Фредрік Райнфельдт заявив напередодні зустрічі, що її учасники стоять перед нелегким завданням.
Посаду постійного голови (президента) Європейської ради – найвищого політичного органу Євросоюзу – передбачає ратифікована нещодавно Лісабонська угода про реформу структур ЄС. Ця посада радше організаційно-представницька, але не керівна в ЄС. Нині на засіданнях Європейської ради, тобто на самітах ЄС, головами стають керівники держав чи урядів країн, які по черзі головують по півроку в ЄС.
