Левко Лук’яненко
Київ – 9 листопада 2009 року минуло 20 років із дня повалення Берлінської стіни й початку об’єднання Німецької Демократичної Республіки з Федеративною Республікою Німеччини.
Встановленням стіни російська комуністична імперія наче ножем розрізала одне національне тіло на дві частини і повела ідеологічну обробку східних німців у дусі окремого від західної частини розвитку і економіки, і всього політичного, культурного й духовного життя. У Москві імперські лінгвісти із задоволенням підраховували російські слова, що вже з’явилися в німецькій мові.
Це було в 50-60-х роках.
Зіпсувалися совіцько-китайські взаємини і СРСР пішов (1975 року) на Гельсинську нараду 35-х європейських країн, Канади і США з питань співробітництва в Європі і змушений був поступитися перед Заходом в гуманітарній сфері й надрукував у газеті «Известия» Загальну декларацію прав людини ООН.
Вожді СРСР почали відступ під назвою «перебудова»
За 10 років після Гельсинської наради вожді СРСР зрозуміли, що далі змагатися із демократичним Заходом нездужають. Фактично визнають поразку і починають відступ під назвою «перебудова». Спочатку (1985 року) вони планували деякою керованою демократизацією «активізувати людський чинник» (Горбачов), піднести продуктивність праці й далі продовжувати наступ на буржуазний світ. Проте бюрократична рабська система згнила так глибоко, що послаблення цензури активізувало народ не на трудові подвиги, а на створення неформальних організацій, вимоги справжньої демократизації, антипартійні мітинги й демонстрації. Швидко зростають національно-визвольні рухи в так званих союзних республіках. Демократичний рух охоплює всі країни комуністичного блоку. Диктат Москви слабшає.
Наприкінці 80-х років Штазі (КДБ НДР) втрачає зуби й політична система руйнується. Східні німці масово тікають до Західної Німеччини.
4 жовтня 1989 року в Берліні на мітинг зібралися 400 тисяч осіб. Мітинг вимагав свободи слова, відставки уряду та вільних виборів. 6 жовтня ті вимоги висунув вже півмільйонний мітинг. Масовий рух переріс у мирну революцію і 9 листопада Берлінська стіна падає – її на очах збройної охорони руйнує народ.
Стіна була символом могутності московської імперії, спроможної відгородити частину світу від європейських демократичних цінностей і за допомогою жорстокого терору тримати населення підкорених країн в покорі. Торжествував, розчавивши людську совість і християнську мораль, великоросійський шовіністичний держиморда.
Падіння Берлінської стіни означало для німців свято возз’єднання двох частин насильно поділеної нації. У березні 1990 року в Східній Німеччині відбулися перші більш-менш демократичні вибори (як і в Україні), а 3 жовтня дві частини Німеччини остаточно об’єдналися.
Для світу падіння Берлінської стіни було передвісником втрати Москвою домінантної світової ваги та зміни геостратегічної карти світу. Для учасників національно-визвольних рухів падіння стіни дало додаткову підставу для надії на дезінтеграцію імперії та створення своїх незалежних держав.
УГС почувала себе одним із загонів європейських демократичних сил
Ми в Україні були в цей час втягнуті в боротьбу з комуністичним режимом. 4 листопада 1989 року в Самборі була створена Українська Гельсинська Спілка. Я став тоді Головою УГС, яка вела активну боротьбу проти комуністичної системи. Партократія не хотіла відступати й душила нашу діяльність повсюди.
31 жовтня 1989 року в Херсоні вибухнув стихійний мітинг. Покарали Редкуна, Децищука, Гуру. У Станіславі за стихійний мітинг засудили Геннадія Сахарова до примусової праці на 20 діб. У Вінниці до листопада 1989 року влада не дала жодного дозволу на мітинг. У Харкові, Білій Церкві, Запоріжжі виникали мітинги пам’яті Голодомору 1932-1934 років.
5 листопада – жалобний мітинг у Києві.
9 листопада народний депутат СРСР Микола Куценко прийшов на сесію Верховної Ради УРСР із тризубом на краватці. Георгій Грючков зірвав його, а сесія проголосувала, щоб Куценко покинув зал засідання.
Напередодні, 9 листопада 1989, я працював над листом до членів ВКР УГС. У Виконкомі УГС точилася дискусія про дату проведення з’їзду УГС.
У стані великого напруження політичної боротьби в Україні інформацію про падіння Берлінської стіни ми сприйняли з розумінням чергової перемоги демократичних сил над промосковськими маріонетковими урядами. УГС почувала себе одним із загонів європейських демократичних сил і була рада цій перемозі.
Р. S . Стратеги Франції (президент Міттеран) та Великої Британії (прем’єр-міністр Маргарет Теччер) поставилися негативно до падіння Берлінської стіни. Вони боялися, що об’єднана Німеччина швидко перетвориться в надпотужну державу і її вплив загрожуватиме суверенітетам їхніх держав. Цього не сталося в наслідок низки причин, але вельми показовою є національно-егоїстична позиція двох видатних європейських політиків. З огляду на це варто згадати, що 1990 року після ухвалення Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет президент США і прем’єр-міністр Великої Британії висловилися проти незалежності України. Мотив той же національно-егоїстичний: вихід України з-під влади Москви розосередить атомну зброю і збільшить загрозу атомної війни. Тож хай краще Україна залишиться колонією в російській тюрмі народів, аніж зросте з боку Москви на один грам небезпека війни для їхніх країн. Верховна Рада України зігнорувала їхніми поглядами – і, проголосивши незалежність, вчинила правильно. Проте вчинила вкрай неправильно, коли на вимогу заходу пішла на однобічне атомне роззброєння.
Позиції цих великих держав заслуговують на приклад, а не на осуд!
(Київ)
Левко Лук’яненко – колишній довголітній політв’язень, громадський і політичний діяч України.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Київ – 9 листопада 2009 року минуло 20 років із дня повалення Берлінської стіни й початку об’єднання Німецької Демократичної Республіки з Федеративною Республікою Німеччини.
Встановленням стіни російська комуністична імперія наче ножем розрізала одне національне тіло на дві частини і повела ідеологічну обробку східних німців у дусі окремого від західної частини розвитку і економіки, і всього політичного, культурного й духовного життя. У Москві імперські лінгвісти із задоволенням підраховували російські слова, що вже з’явилися в німецькій мові.
Це було в 50-60-х роках.
Зіпсувалися совіцько-китайські взаємини і СРСР пішов (1975 року) на Гельсинську нараду 35-х європейських країн, Канади і США з питань співробітництва в Європі і змушений був поступитися перед Заходом в гуманітарній сфері й надрукував у газеті «Известия» Загальну декларацію прав людини ООН.
Вожді СРСР почали відступ під назвою «перебудова»
За 10 років після Гельсинської наради вожді СРСР зрозуміли, що далі змагатися із демократичним Заходом нездужають. Фактично визнають поразку і починають відступ під назвою «перебудова». Спочатку (1985 року) вони планували деякою керованою демократизацією «активізувати людський чинник» (Горбачов), піднести продуктивність праці й далі продовжувати наступ на буржуазний світ. Проте бюрократична рабська система згнила так глибоко, що послаблення цензури активізувало народ не на трудові подвиги, а на створення неформальних організацій, вимоги справжньої демократизації, антипартійні мітинги й демонстрації. Швидко зростають національно-визвольні рухи в так званих союзних республіках. Демократичний рух охоплює всі країни комуністичного блоку. Диктат Москви слабшає.
Наприкінці 80-х років Штазі (КДБ НДР) втрачає зуби й політична система руйнується. Східні німці масово тікають до Західної Німеччини.
4 жовтня 1989 року в Берліні на мітинг зібралися 400 тисяч осіб. Мітинг вимагав свободи слова, відставки уряду та вільних виборів. 6 жовтня ті вимоги висунув вже півмільйонний мітинг. Масовий рух переріс у мирну революцію і 9 листопада Берлінська стіна падає – її на очах збройної охорони руйнує народ.
Стіна була символом могутності московської імперії, спроможної відгородити частину світу від європейських демократичних цінностей і за допомогою жорстокого терору тримати населення підкорених країн в покорі. Торжествував, розчавивши людську совість і християнську мораль, великоросійський шовіністичний держиморда.
Падіння Берлінської стіни означало для німців свято возз’єднання двох частин насильно поділеної нації. У березні 1990 року в Східній Німеччині відбулися перші більш-менш демократичні вибори (як і в Україні), а 3 жовтня дві частини Німеччини остаточно об’єдналися.
Для світу падіння Берлінської стіни було передвісником втрати Москвою домінантної світової ваги та зміни геостратегічної карти світу. Для учасників національно-визвольних рухів падіння стіни дало додаткову підставу для надії на дезінтеграцію імперії та створення своїх незалежних держав.
УГС почувала себе одним із загонів європейських демократичних сил
Ми в Україні були в цей час втягнуті в боротьбу з комуністичним режимом. 4 листопада 1989 року в Самборі була створена Українська Гельсинська Спілка. Я став тоді Головою УГС, яка вела активну боротьбу проти комуністичної системи. Партократія не хотіла відступати й душила нашу діяльність повсюди.
31 жовтня 1989 року в Херсоні вибухнув стихійний мітинг. Покарали Редкуна, Децищука, Гуру. У Станіславі за стихійний мітинг засудили Геннадія Сахарова до примусової праці на 20 діб. У Вінниці до листопада 1989 року влада не дала жодного дозволу на мітинг. У Харкові, Білій Церкві, Запоріжжі виникали мітинги пам’яті Голодомору 1932-1934 років.
5 листопада – жалобний мітинг у Києві.
9 листопада народний депутат СРСР Микола Куценко прийшов на сесію Верховної Ради УРСР із тризубом на краватці. Георгій Грючков зірвав його, а сесія проголосувала, щоб Куценко покинув зал засідання.
Напередодні, 9 листопада 1989, я працював над листом до членів ВКР УГС. У Виконкомі УГС точилася дискусія про дату проведення з’їзду УГС.
У стані великого напруження політичної боротьби в Україні інформацію про падіння Берлінської стіни ми сприйняли з розумінням чергової перемоги демократичних сил над промосковськими маріонетковими урядами. УГС почувала себе одним із загонів європейських демократичних сил і була рада цій перемозі.
Р. S . Стратеги Франції (президент Міттеран) та Великої Британії (прем’єр-міністр Маргарет Теччер) поставилися негативно до падіння Берлінської стіни. Вони боялися, що об’єднана Німеччина швидко перетвориться в надпотужну державу і її вплив загрожуватиме суверенітетам їхніх держав. Цього не сталося в наслідок низки причин, але вельми показовою є національно-егоїстична позиція двох видатних європейських політиків. З огляду на це варто згадати, що 1990 року після ухвалення Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет президент США і прем’єр-міністр Великої Британії висловилися проти незалежності України. Мотив той же національно-егоїстичний: вихід України з-під влади Москви розосередить атомну зброю і збільшить загрозу атомної війни. Тож хай краще Україна залишиться колонією в російській тюрмі народів, аніж зросте з боку Москви на один грам небезпека війни для їхніх країн. Верховна Рада України зігнорувала їхніми поглядами – і, проголосивши незалежність, вчинила правильно. Проте вчинила вкрай неправильно, коли на вимогу заходу пішла на однобічне атомне роззброєння.
Позиції цих великих держав заслуговують на приклад, а не на осуд!
(Київ)
Левко Лук’яненко – колишній довголітній політв’язень, громадський і політичний діяч України.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.