– Зменшення викидів настільки, щоб дати світові надію уникнути підвищення температури більше як на два градуси Цельсія. Це показник, який визначили науковці і який має сенс. Також потрібно набагато більше, ніж це зараз розглядають, допомагати бідним. Тому я сподіваюся на високу планку щодо зменшення викидів і водночас на належне фінансування бідних країн.
– Чи Сполучені Штати тут мають взяти ініціативу в свої руки?
– Звичайно, що США є одним із найважливіших гравців у цій світовій драмі. США є другим найбільшим у світі забруднювачем довкілля після Китаю, але оскільки в Китаї живе набагато більше людей, то США викидають парникові гази в розрахунку на кількість населення набагато більше, ніж інші провідні економіки світу, і тому несуть міжнародну відповідальність. Президент Обама намагається зрушити справу з місця, але Конгрес США є дуже повільним. Насправді вони відкладають рішення ось уже 17 років, відтоді коли вперше була підписана рамкова конвенція з кліматичних змін.
– Чи існує якась країна сьогодні, яка може бути прикладом у протидії глобальному потеплінню і водночас у боротьбі з бідністю?
– Гадаю, що загалом це скандинавські держави – Норвегія, Швеція, Данія. Вони є зразком і щодо зобов’язань у галузі довкілля, і уваги до своїх бідних, а їх у них так мало, бо вони справді про них дбають, і уваги до зубожілих за кордоном. Ці країни віддають один відсоток свого валового внутрішнього продукту на боротьбу з бідністю – це вп’ятеро більше, ніж Сполучені Штати.
– Яким чином на боротьбу з бідністю вплинула світова економічна криза?
– Боротьба з бідністю – завжди непросте завдання, адже навіть в успішні часи багаті і впливові мають схильність нехтувати бідними. Це вимагає постійних зусиль, чи в часи розквіту, чи кризи, так як зараз, привертати увагу світу до мільярдів людей, які щодня борються за виживання. Щоб суттєво змінити становище в світі, від нас не треба надто багато, навіть у ці складні часи. Тому нинішня криза не повинна бути підставою зменшувати наші зобов’язання перед бідними, радше це причина підкріпити ці зобов’язання.
(Прага – Київ)
– Чи Сполучені Штати тут мають взяти ініціативу в свої руки?
– Звичайно, що США є одним із найважливіших гравців у цій світовій драмі. США є другим найбільшим у світі забруднювачем довкілля після Китаю, але оскільки в Китаї живе набагато більше людей, то США викидають парникові гази в розрахунку на кількість населення набагато більше, ніж інші провідні економіки світу, і тому несуть міжнародну відповідальність. Президент Обама намагається зрушити справу з місця, але Конгрес США є дуже повільним. Насправді вони відкладають рішення ось уже 17 років, відтоді коли вперше була підписана рамкова конвенція з кліматичних змін.
– Чи існує якась країна сьогодні, яка може бути прикладом у протидії глобальному потеплінню і водночас у боротьбі з бідністю?
– Гадаю, що загалом це скандинавські держави – Норвегія, Швеція, Данія. Вони є зразком і щодо зобов’язань у галузі довкілля, і уваги до своїх бідних, а їх у них так мало, бо вони справді про них дбають, і уваги до зубожілих за кордоном. Ці країни віддають один відсоток свого валового внутрішнього продукту на боротьбу з бідністю – це вп’ятеро більше, ніж Сполучені Штати.
– Яким чином на боротьбу з бідністю вплинула світова економічна криза?
– Боротьба з бідністю – завжди непросте завдання, адже навіть в успішні часи багаті і впливові мають схильність нехтувати бідними. Це вимагає постійних зусиль, чи в часи розквіту, чи кризи, так як зараз, привертати увагу світу до мільярдів людей, які щодня борються за виживання. Щоб суттєво змінити становище в світі, від нас не треба надто багато, навіть у ці складні часи. Тому нинішня криза не повинна бути підставою зменшувати наші зобов’язання перед бідними, радше це причина підкріпити ці зобов’язання.
(Прага – Київ)