Доступність посилання

15 Грудень 2017, Київ 09:47

Кому і навіщо потрібні в Україні спеціальні економічні зони?


Валерій Новицький, Олександр Рябченко

Гості: Валерій Новицький, заступник директора інституту світової економіки і міжнародних відносин та Олександр Рябченко, директор Міжнародного інституту приватизації, власності та інвестицій

(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Інна Кузнецова: Вчора у Криму, виступаючи на регіональному форумі Конгресу української інтелігенції, Президент України оприлюднив указ щодо стимулювання інвестиційного та інноваційного розвитку Криму.

Так навіяло воно мені 1990-ті роки. Можливо, я помиляюся, можливо, ні.

Наскільки потрібні нам зараз спеціальні економічні зони?


Валерій Новицький:
Це питання є дещо більш загальним. У світі спеціальні економічні зони використовуються як ефективний і дуже важливий інструмент піднесення національної економіки, окремих регіонів.

Спеціальні економічні зони мають різну природу. Є зони, які спеціалізуються на торгівельних відносинах, на обслуговуванні торгівлі. Є зони, пов’язані з розвитком високих технологій, якихось індустріальних комплексів.

Нарешті важливим і перспективним, і чи не найбільш вагомим з точки зору пріоритетів розвитку держави є технопарки, технополіси, зони, які в інших країнах постають локомотивами технологічного розвитку всієї економіки. Тому Україні безумовно варто, придивившись до міжнародного досвіду, подумати про власні пріоритети.

Разом з тим не варто розглядати ці зони в суто політичному контексті. Не варто казати, що якийсь регіон повинен отримати певні пільги порівняно з іншим регіоном. І варто тільки створити пільги, і потім ми будемо сидіти і чекати, що самі по собі пільги можуть мати якийсь позитивний результат.

- Тобто, швидше це позитив чи негатив?

Валерій Новицький:
Я сказав би, що це був би позитив, якби був би розумний підхід. Якщо ж немає розумного підходу, то це буде суцільний негатив.

- Пане Рябченко, як Ви ставитеся до створення спеціальних економічних зон?


Олександр Рябченко:
Загалом мені подобається створення спеціальних економічних зон, але в нас є досвід здебільшого негативний в Україні. І тоді, я думаю, було набагато доцільніше створювати економічні зони. Це було в 1990-ті роки, як правильно Ви казали.

Олександр Рябченко
Тоді це виглядало як є окремі регіони, в яких є своя специфіка, по всій державі такої специфіки немає.

От, зокрема, Крим. Це рекреаційна зона. І треба встановити спеціальний режим оподаткування, який буде тягнути туди інвестиції спеціально для того, щоби ці інвестиції йшли не на будівництво там вугільної промисловості в Криму, а щоб дійсно він реалізував свої потенційні рекреаційні можливості, і держава була б готова не оподатковувати загальним чином. Але це достатньо складно практично.

І в нас виявилося, що результату позитивного ми не отримали. Після того, як завжди буває, створюється там розслідування, спеціальні слідчі комісії, виявляється, що там коли приймали рішення про створення зон, приймали закони, думали, що це буде швидке інвестування, збудують нові виробництва, ефективне, екологічно чисте.

Виявляється, що там завозили ці «ніжки Буша», чи щось таке, чи якесь м'ясо не дуже якісне, працювали з податками.

- Я нагадаю, що перша вільна економічна зона якраз була заснована в 1995 році в Криму. Це була Північнокримська експериментальна економічна зона «Сиваш».

Навіть я знайшла зараз багато документів. Очевидно, Ви пам’ятаєте, адже тоді були депутатом ВР, цілі закони про створення спеціальних економічних зон. Окрім «Сиваша», була «Порт Крим». Там цілий перелік величезний того, яке з міст чого потребує.

Але ж потім це було заборонено.


Олександр Рябченко: Потім це було закрито.
Олександр Рябченко: «Сиваш» - це була єдина, на мій погляд, зона, яка могла б стати зоною.

Фактично «Сиваш» - це була єдина, на мій погляд, зона, яка могла б стати зоною. Принаймні, це не було відверте лобіювання. Бо відкрили «Сиваш» і побачили, що можна щось з того мати, і групи впливу просто почали лобіювати свої закони.

Декілька рішень про відкриття зон були просто такі специфічні, не зрозуміло, в чому там зона, але зрозуміло, що там є вплив, там вже налагоджена ситуація і фактично група створює для себе спеціальну митницю в своїй приватній власності, там вони призначають людей своїх, і ці люди вирішують питання розмитнення, ввозу, вивозу. І це є просто елемент бізнесу.

Для держави користі ніякої не було. Через те, я вважаю, що загальна, дуже позитивна і добра ідея створення спеціальних економічних зон, вона була просто спаплюжена. І зараз йде такий хвіст того, що було.

В моєму розумінні, це просто немає тієї влади, яка добрі, нормальні економічні наміри може реалізувати. Не допустити там корупційних впливів, не допустити роботу на конкретну фінансову групу.

- Наскільки реальне створення такої економічної зони зараз?

Я розумію, що я все ж таки між економістами, а не серед політиків, але за місяць до виборів пропонується у тримісячний термін розробити законопроект щодо запровадження на території Криму економічного режиму, відмінного від загального.

А хто ж його буде ухвалювати і розробляти? Ну, розробити ще можна, а хто буде ухвалювати?


Валерій Новицький:
Технічно створити зону не так вже й важко.

Ви правильно сказали, що під кожну економічну зону розробляється окремий закон, нормативні акти. І це справа тих, хто подає заявку на створення відповідного режиму.

Валерій Новицький
Водночас справа є набагато більш складнішою. Варто думати не просто про те, чи створювати, чи не створювати якусь зону, треба думати про те, а який зиск буде мати реальний Україна від певних зон, з одного боку, а з іншого боку, чи допоможе ця зона якомусь регіону, чи це буде в якийсь спосіб лобіювання чиїхось інтересів.

Водночас я сказав би про те, що треба все ж таки реально і раціонально дивитися на речі.

Подивіться, що відбувається у світі? Америка. Силіконова долина. Більше сотні технопарків. Уявіть собі, що якийсь новий президент приходить і каже, що забороняє, і він реально забороняє всі вільні економічні зони, спеціальні економічні зони і всі технопарки. Це безглуздість. Але така безглуздість має місце в Україні.
Валерій Новицький: Нехай погано працювали якісь зони, але розвиток технопарків - це просто обов’язкова умова розвитку будь-якої сучасної країни.

Нехай погано працювали якісь зони, можливо, навіть і більшість зон, але розвиток технопарків - це просто обов’язкова умова розвитку будь-якої сучасної країни.

- Як на мене, це трошки різні речі. Технопарки і ці спеціальні економічні зони, про які йдеться тут. Бо тут йдеться про охорону здоров’я, про рекреаційні речі. А технопарки – це інновації у…


Валерій Новицький: А спеціальні економічні зони бувають різними. І технопарки є чи не найважливішою спеціальною економічною зоною.

Безумовно і зони, які спрямовані на рекреацію, на покращення здоров’я - все це потрібно. І екологічні зони також бувають. Все це потрібно, все це обов’язково треба враховувати. І треба дивитися на цю ситуацію комплексно.
Валерій Новицький: Після того, як Україна ліквідувала спеціальні економічні зони, про які іноземні інвестиції до цих зон ми можемо казати?

А після того, як Україна ліквідувала всі вільні і спеціальні економічні зони, про які іноземні інвестиції до цих зон ми можемо казати? Адже коли створюється зона…

- А чи були ці економічні інвестиції іноземні в ці спеціальні економічні зони, які ми тоді створювали? Там з ними було не так все й гаразд.

Валерій Новицький:
Взагалі з іноземними інвестиціями в Україні дуже не все гаразд. В нас вважається, що варто продати якийсь стратегічний об’єкт і вже будуть інвестиції.

В кінці кінців справа дійде до того, що продадуть пам’ятник Шевченку у Каневі і будуть казати, що це також іноземні інвестиції. Це абсолютно безглузда позиція.

Іноземні інвестиції приходять до певної країни тоді і тільки тоді, коли створюється сприятливий інвестиційний режим, коли дійсно можна працювати, не давати хабарі і отримувати прибуток. Цього режиму в Україні немає.

- За даними Мінекономіки 2002 року, тоді, коли саме працювали ці економічні зони, так було, що сума наданих вільним економічним зонам пільг за підсумками 2002 року перевищила надходження від них до бюджету вперше за весь час з 1995 року. І хронічно збільшувалася частка імпортного мита в загальній сумі недоотриманих коштів.
Олександр Рябченко: Держава випустила контроль за цими зонами, і вони перетворилися в якісь приватні митниці.

Олександр Рябченко:
Це природно. Ви розумієте, держава випустила контроль за цими зонами, і вони перетворилися в якісь приватні митниці.

Зрозуміло, що коли працює приватна митниця, то буде завжди дебетове сальдо.

Але як може бути по-іншому? Навіщо її мати, якщо вона не буде споживати більше грошей, ніж давати у державний бюджет? Це абсолютно нормально. Просто держава повинна тримати це у своїх руках…

(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG