– Чи ж після успіху на Першому російському Вам відкрилося більше дверей в Україні?
– Ви знаєте, щось так робиться в мережі з гумором – взагалі, що в Росії, що в Україні: він трошки опустився нижче пупка... Дякувати Богові, є таке, як «Велика різниця», (російською «Большая разніца») – передачі, котрі тримають планку, це приємно. Тому, що велике засилля іде «кавеенщиків», до котрих я не маю ніяких претензій, коли вони в КВНі, але коли вони приходять на інший рівень – коли вони роблять «Лучшій фільм-1», «Лучшій фільм-2», «Лучшій детектів»... І люди, котрі не мають освіти режисерської, акторської – вони починають тут працювати за цими професіями... Ми ж не йдемо працювати юристами там, кібернетиками, економістами – в професії, в котрих повинні працювати ті хлопці. Іноді це цікаво і весело, але велике засилля того є і в Україні, і тут ще гірше йде...
– Вікторе, Ви дуже багато знімаєтесь на телебаченні в Москві і в Києві. Яка різниця, з Вашого досвіду, між рівнем телебачення українського і російського?
– Вибачте за каламбур, але це – велика різниця... Велика різниця тому, що багато фільмів зроблено в Україні, а показуються вони в Росії. Тобто всі серіали, ті ж «мухтари», і так далі – багато, багато, багато зроблено в Україні, і це показує, що професійний рівень гримерів, операторів, продюсерів та режисерів... І якщо в Україні знімаються для Росії ці серіали і фільми, значить рівень є, але! Але коли ти приходиш до якогось телебачення в Україні – відчуття, що всі сплять! От всі сплять! Ти їм: давайте ось це зробимо, давайте, у мене є формат нормальний, є гроші на формат (спонсор дає), вам тільки треба це показати по ефіру, «відкатати спонсора», і забираєте все собі! У відповідь – «ні і все»... «треба взять десь американське»... От дали англійську версію, котру зробили поляки, а тепер польську версію треба переробить на українську... Я їм кажу, та навіщо?! Давайте візьмемо першоджерело і з цього будемо робити, розумієте? «Тричі вийшло», називається... Український же гумор, українська мова – вона взагалі гумористична. Колись мене запитали у Москві: «А как у вас по-украінскі будет юг?». Я кажу – південь. «А это... а сєвєр?» – північ. «Ну что это такое?! Ну почему?». Кажу: ось розумієте, схід – це сонце сходить, захід – воно заходить, вірно? Проходить півдня – виходить південь, а півночі проходить – це північ. І вони кажуть: «Ой какой у вас красівий язик...». Це росіяни мені так кажуть!
– Якби Ви самі були режисером сатиричної програми в Україні – на кого б Ви робили пародії, яку роль би Ви хотіли самі виконати і про кого Ви б робили цю передачу?
– Справа в тім, що у мене був уже такий досвід, були такі «Великі перегони», які ми робили, коли ще Кучма пішов «на другий срок»... А під час цих виборчих перегонів таку пародію «Велика різниця» вже зробили: ми показали в Жовтневому палаці 13 грудня, коли «Велика різниця» приїхала до Києва, там була та пародія, коли вийшли на сцену помаранчевий Дід Мороз, блакитно-білий Дід Мороз і Снігуронька. Там було дуже багато цікавих текстів, шикарних, веселих, а потім вони вирішили зробити «чудо Україні» – сніп-снап-снури-дури-базилюри! Тобто зробили такий номер, але він не потрапив у «Велику різницю» і це вірно, бо ж перед перегонами, мабуть, не треба це робити... А на сцені ми це показали, і десь в youtube воно гуляє!
– Вікторе, хотілося би почути від Вас привітання для слухачів Радіо Свобода з Новим Роком і з Різдвяними святами, але в образі якогось Вашого улюбленого українського героя, якого би могли впізнати наші слухачі...
– Мабуть, слухачі, хто пам’ятає «Шоу Довгоносиків», згадають таке:
Хай вам щастить, аж у вухах свистить,
хай в вашій хаті живуть люди багаті,
і щоб ваші вороги не поїли пироги,
щоб у дощ зі стелі лилися мартелі,
щоб у гостечки до вас прийшов з пальми ананас,
щоб у кожному роті росли зуби золоті,
були з Заходу посилки, в кожній – три відра горілки,
після третього відра – не боліла голова!
З Новим Роком всіх! Ура!
– Ви знаєте, щось так робиться в мережі з гумором – взагалі, що в Росії, що в Україні: він трошки опустився нижче пупка... Дякувати Богові, є таке, як «Велика різниця», (російською «Большая разніца») – передачі, котрі тримають планку, це приємно. Тому, що велике засилля іде «кавеенщиків», до котрих я не маю ніяких претензій, коли вони в КВНі, але коли вони приходять на інший рівень – коли вони роблять «Лучшій фільм-1», «Лучшій фільм-2», «Лучшій детектів»... І люди, котрі не мають освіти режисерської, акторської – вони починають тут працювати за цими професіями... Ми ж не йдемо працювати юристами там, кібернетиками, економістами – в професії, в котрих повинні працювати ті хлопці. Іноді це цікаво і весело, але велике засилля того є і в Україні, і тут ще гірше йде...
– Вікторе, Ви дуже багато знімаєтесь на телебаченні в Москві і в Києві. Яка різниця, з Вашого досвіду, між рівнем телебачення українського і російського?
– Вибачте за каламбур, але це – велика різниця... Велика різниця тому, що багато фільмів зроблено в Україні, а показуються вони в Росії. Тобто всі серіали, ті ж «мухтари», і так далі – багато, багато, багато зроблено в Україні, і це показує, що професійний рівень гримерів, операторів, продюсерів та режисерів... І якщо в Україні знімаються для Росії ці серіали і фільми, значить рівень є, але! Але коли ти приходиш до якогось телебачення в Україні – відчуття, що всі сплять! От всі сплять! Ти їм: давайте ось це зробимо, давайте, у мене є формат нормальний, є гроші на формат (спонсор дає), вам тільки треба це показати по ефіру, «відкатати спонсора», і забираєте все собі! У відповідь – «ні і все»... «треба взять десь американське»... От дали англійську версію, котру зробили поляки, а тепер польську версію треба переробить на українську... Я їм кажу, та навіщо?! Давайте візьмемо першоджерело і з цього будемо робити, розумієте? «Тричі вийшло», називається... Український же гумор, українська мова – вона взагалі гумористична. Колись мене запитали у Москві: «А как у вас по-украінскі будет юг?». Я кажу – південь. «А это... а сєвєр?» – північ. «Ну что это такое?! Ну почему?». Кажу: ось розумієте, схід – це сонце сходить, захід – воно заходить, вірно? Проходить півдня – виходить південь, а півночі проходить – це північ. І вони кажуть: «Ой какой у вас красівий язик...». Це росіяни мені так кажуть!
– Якби Ви самі були режисером сатиричної програми в Україні – на кого б Ви робили пародії, яку роль би Ви хотіли самі виконати і про кого Ви б робили цю передачу?
– Справа в тім, що у мене був уже такий досвід, були такі «Великі перегони», які ми робили, коли ще Кучма пішов «на другий срок»... А під час цих виборчих перегонів таку пародію «Велика різниця» вже зробили: ми показали в Жовтневому палаці 13 грудня, коли «Велика різниця» приїхала до Києва, там була та пародія, коли вийшли на сцену помаранчевий Дід Мороз, блакитно-білий Дід Мороз і Снігуронька. Там було дуже багато цікавих текстів, шикарних, веселих, а потім вони вирішили зробити «чудо Україні» – сніп-снап-снури-дури-базилюри! Тобто зробили такий номер, але він не потрапив у «Велику різницю» і це вірно, бо ж перед перегонами, мабуть, не треба це робити... А на сцені ми це показали, і десь в youtube воно гуляє!
– Вікторе, хотілося би почути від Вас привітання для слухачів Радіо Свобода з Новим Роком і з Різдвяними святами, але в образі якогось Вашого улюбленого українського героя, якого би могли впізнати наші слухачі...
– Мабуть, слухачі, хто пам’ятає «Шоу Довгоносиків», згадають таке:
Хай вам щастить, аж у вухах свистить,
хай в вашій хаті живуть люди багаті,
і щоб ваші вороги не поїли пироги,
щоб у дощ зі стелі лилися мартелі,
щоб у гостечки до вас прийшов з пальми ананас,
щоб у кожному роті росли зуби золоті,
були з Заходу посилки, в кожній – три відра горілки,
після третього відра – не боліла голова!
З Новим Роком всіх! Ура!
