Можливо, зараз Віктор Янукович сподівається, що повернення до старої ідеї допоможе Україні знайти вихід із енергетичної пастки, куди вона потрапила внаслідок тактичних кроків українського керівництва, конкуренції між Президентом і урядом, перманентних конфліктів із Росією та фактичного зникнення з ринку центральноазійського газу? А, може, просто вважає попередні схеми вигіднішими для того енергетичного лобі, яке змушене було поступитися інтересами на ринку протеже Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко?
Проте за останні п'ять років на газовому ринку як України, так і Росії відбулися серйозні зміни. Коли з ідеєю консорціуму виступав Леонід Кучма, Україна купувала газ у Росії за пільговою ціною, а сам механізм ціноутворення був практично невідомий нікому, крім учасників домовленостей. Консорціум був покликаний, по суті, легітимізувати цю схему і виправдати її існування спільним контролем над ГТС. Але навіть в тій ситуації було ясно, що у сторін може не вистачити коштів на модернізацію ГТС і було вирішено залучити до співпраці ще й німецького партнера.
Переговори між учасниками тривали довго і завершилися без результатів. Чи зможе російський монополіст зараз залучити до переговорів європейських партнерів, які одночасно беруть участь у здійсненні амбітних проектів підводних газових магістралей? І яким буде сенс у створенні консорціуму без європейської участі?
Для того, щоб Росія погодилася з участю в будь-якій формі співволодіння української ГТС, їй необхідна впевненість у стабільності української влади. У Москві повинні знати: у сусідній країні ніяких змін не буде – і довго. Власне, це те, що міг гарантувати Олександр Лукашенко, коли мова йшла про продаж «Бєлтрансгазу». Чи зможе гарантувати таку стабільність Віктор Янукович? Особливо у випадку, якщо він не зможе домогтися відставки уряду Юлії Тимошенко? Чи зможе – а натомість створить коаліційний уряд з «Нашою Україною», фракція якої буде категорично виступати проти передачі ГТС Росії і називати це прямою зрадою національних інтересів?
Більше того: в нинішньому українському парламенті, при будь-якому складі уряду і будь-якому складі коаліції може просто не знайтися голосів для ратифікації угоди про створення консорціуму – що росіяни, з їхньою упевненістю в можливості контролю над будь-якою парламентською більшістю, будуть вважати звичайним обманом. Так що навколо переговорів про консорціум від самого початку буде складатися атмосфера недовіри і завищених очікувань.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Проте за останні п'ять років на газовому ринку як України, так і Росії відбулися серйозні зміни. Коли з ідеєю консорціуму виступав Леонід Кучма, Україна купувала газ у Росії за пільговою ціною, а сам механізм ціноутворення був практично невідомий нікому, крім учасників домовленостей. Консорціум був покликаний, по суті, легітимізувати цю схему і виправдати її існування спільним контролем над ГТС. Але навіть в тій ситуації було ясно, що у сторін може не вистачити коштів на модернізацію ГТС і було вирішено залучити до співпраці ще й німецького партнера.
Переговори між учасниками тривали довго і завершилися без результатів. Чи зможе російський монополіст зараз залучити до переговорів європейських партнерів, які одночасно беруть участь у здійсненні амбітних проектів підводних газових магістралей? І яким буде сенс у створенні консорціуму без європейської участі?
Для того, щоб Росія погодилася з участю в будь-якій формі співволодіння української ГТС, їй необхідна впевненість у стабільності української влади. У Москві повинні знати: у сусідній країні ніяких змін не буде – і довго. Власне, це те, що міг гарантувати Олександр Лукашенко, коли мова йшла про продаж «Бєлтрансгазу». Чи зможе гарантувати таку стабільність Віктор Янукович? Особливо у випадку, якщо він не зможе домогтися відставки уряду Юлії Тимошенко? Чи зможе – а натомість створить коаліційний уряд з «Нашою Україною», фракція якої буде категорично виступати проти передачі ГТС Росії і називати це прямою зрадою національних інтересів?
Більше того: в нинішньому українському парламенті, при будь-якому складі уряду і будь-якому складі коаліції може просто не знайтися голосів для ратифікації угоди про створення консорціуму – що росіяни, з їхньою упевненістю в можливості контролю над будь-якою парламентською більшістю, будуть вважати звичайним обманом. Так що навколо переговорів про консорціум від самого початку буде складатися атмосфера недовіри і завищених очікувань.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
