Історії стосунків Володимира Заїченка з українською Фемідою вже 13 років. У 97-му пана Заїченка, керівника приватної наукової фірми, яка займалась патентуванням винаходів, звинуватили в несплаті податків у великих розмірах. На той час це було більше, ніж дві тисячі гривень. Правоохоронці порушили кримінальну справу і вилучили комп’ютер, де зберігались важливі документи. За кілька місяців справу закрили «через відсутність складу злочину». Але підприємця це не задовольнило – він став позиватися до правоохоронців і вимагати компенсації моральних збитків.
Після тривалих зволікань районний суд задовольнив позов чоловіка, але рішення не було виконане, те саме повторилося і на обласному рівні, і в столиці.
«2000-го року я отримав перше рішення районного суду, і воно не виконане, наступного року було перше рішення Верховного Суду, воно не виконане. 2007 року було рішення Європейського суду, воно не визнається і не виконується», – розповідає дніпропетровець.
Суд як абсурд
Відписка з канцелярії президентаЗа роки справа Володимира Заїченка обросла паперами. Зараз вони стосами заповнюють майже всю його квартиру. Пан Заїченко дуже уважно читає документи, якими відповідають суди на його клопотання і заяви. Каже: це театр абсурду. Так, в одному документі судді наплутали і назвали його «засуджений Заїченко», в іншому він уже почав фігурувати як «суддя Заїченко». На недолуго складені документи невтомний громадянин відповідає новими позовами. Навіть у перекладі рішення Європейського суду з прав людини з англійської українською, яке зробили в Мін’юсті, чоловік угледів 8 суттєвих неточностей.
«Виявилось, що за правильний переклад рішень Європейського суду з прав людини українською в Україні ніхто не відповідає, не несе відповідальності. Перекладай, як хочеш і що хочеш», – обурюється Володимир Заїченко.
Роки судової тяганини – і ти письменник
Свої стосунки з українськими судами чоловік не вважає боротьбою. Каже, йому як фізику-досліднику вже просто цікаво, чим закінчиться справа. За час тяганини, жартує, встиг вивчити психологію суддів, хоч сідай за написання книги. Володимир Заїченко впевнений: наразі він має право поставити діагноз українській судовій системі.
«Діагноз судової системи невтішний: вона не дієздатна. Судді не впізнають себе, судді не виконують власних рішень, не кажучи про рішення інших судів. Класичне питання: що робити? У мене чіткої відповіді нема. Загальне – тільки реформою системи не обійтись», – переконаний Володимир Заїченко.
Після тривалих зволікань районний суд задовольнив позов чоловіка, але рішення не було виконане, те саме повторилося і на обласному рівні, і в столиці.
«2000-го року я отримав перше рішення районного суду, і воно не виконане, наступного року було перше рішення Верховного Суду, воно не виконане. 2007 року було рішення Європейського суду, воно не визнається і не виконується», – розповідає дніпропетровець.
Суд як абсурд
«Виявилось, що за правильний переклад рішень Європейського суду з прав людини українською в Україні ніхто не відповідає, не несе відповідальності. Перекладай, як хочеш і що хочеш», – обурюється Володимир Заїченко.
Роки судової тяганини – і ти письменник
Свої стосунки з українськими судами чоловік не вважає боротьбою. Каже, йому як фізику-досліднику вже просто цікаво, чим закінчиться справа. За час тяганини, жартує, встиг вивчити психологію суддів, хоч сідай за написання книги. Володимир Заїченко впевнений: наразі він має право поставити діагноз українській судовій системі.
«Діагноз судової системи невтішний: вона не дієздатна. Судді не впізнають себе, судді не виконують власних рішень, не кажучи про рішення інших судів. Класичне питання: що робити? У мене чіткої відповіді нема. Загальне – тільки реформою системи не обійтись», – переконаний Володимир Заїченко.
