Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 06:17

Київ – Ідею Віктора Януковича про необхідність змін до Конституції України можна лише підтримати. Ці зміни вже давно назріли. На мій погляд, наведена нижче Конституція найбільше б підійшла новій президентській команді, оскільки повністю відбиває її бажання і бачення ситуації в Україні.

Проект Конституції України

Стаття 1. Україна є незалежною та самостійною державою в межах зони абсолютного впливу Російської Федерації.

Стаття 2. Стратегічним офіційним союзником України є путінська Росія. Державного союзника немає.

Стаття 3. Державною мовою в Україні є мова українська, а офіційною (мовою міжнаціонального спілкування) – мова російська у її вуличному народному єнакієвському варіанті.

Стаття 4. Державною столицею України є місто Київ, офіційною столицею є Москва, неофіційною столицею є Межигір’я.

Стаття 5. Україна є правовою демократичною державою з кланово-кримінально-номенклатурною ідеологією правління.

Стаття 6. Державною назвою України є УкрКНР (Українська кланово-кримінально-номенклатурна республіка), а офіційною – Малоросія.

Стаття 7. Державним гербом України є тризуб, офіційним серп і молот у обрамленні жовтого колосся пшениці та п’ятикутна червона зірка, неофіційним – распальцовка на тлі терикону.

Стаття 8. Державним гімном України є «Ще не вмерла Україна», офіційним – «Союз нерушимий республик советских сплотила навеки великая Русь», а неофіційним – «Мурка».

Стаття 9. Державним главою України є Президент, офіційним – Посол Російської Федерації в Україні, а неофіційним – голова Верховного Паханату України.

Стаття 10. Міжнародну і економічну політику України формують спільно Малороссійская колегія та Верховний Паханат України.

Стаття 11. Пріоритетним у міжнародній політиці України є європейський вибір із орієнтацією на Москву, куди, як відомо, ведуть усі дороги.

Стаття 12. Усі громадяни України мають мати потрійне громадянство. Державним громадянством України є українське громадянство, офіційним – російське, неофіційне – донецьке.

Стаття 13. Державною назвою українського народу після виборів 2010 року справедливо визначається офіційна назва «народ лохів України».

Стаття 14. В Українській державі народ відокремлений від держави.

Стаття 15. В Україні держава відокремлена від народу.

Стаття 16. Про державні зобов’язання:
1. Народ України несе повні зобов’язання по відношенню до держави.
2. Держава не несе жодних зобов’язань по відношенню до народу України.

Стаття 17. Про соціальні гарантії:
1. Межа малозабезпеченості вираховується згідно з потребами малозабезпечених, які визначають для них науково-дослідним шляхом багатозабезпечені.
2. Народу України гарантується триразове харчування на тиждень.

Стаття 18. Навчання в школах України має проводитись лише в українських класах із російською мовою навчання.

Стаття 19. Найвизначнішими поетами України офіційно визнані: Анна Ахметова, Гулак-Артёмовский, Антін Чехов.

Стаття 20. В Україні мають видаватися лише українські газети «для читающих на русском языке».

Стаття 21. Україна має повне право самостійно готувати до друку підручники зі своєї історії, які в обов’язковому порядку мають узгоджуватись у Москві.

Стаття 22. Державні аспекти національної політики України:
1. В Україні суворо забороняється пропаганда націоналізму (націоналістичне «самолюбованіє», заклики до підтримки національної ідеї, якої не було, нема і не буде), героїзація Степана Бандери, Романа Шухевича і воїнів ОУН-УПА та спротив у будь-якій формі офіційній національній політиці держави.
2. Інтернаціональне виховання трудящих на принципах злагоди, пролетарського інтернаціоналізму і поваги до олігархів, котрі їх обібрали є основним чинником утворення в Україні нової суспільної спільноти – «народу лохів України».

Стаття 23. Гарантом Конституції в Україні є Президент. Президентом може бути громадянин України, який вже досягнув пенсійного віку, добре вміє болтати по фєні, є проффесором наук, яких він і сам толком не знає, та обов’язково народився в Єнакієвому, в гіршому разі (як прикре виключення) можна в Донецьку чи Макіївці.

Стаття 24. В Україні має діяти шестипалатний парламент, верхня палата якого формується пожиттєво з осіб зі статками понад 1 мільярд доларів, чотири наступних призначатиметься Президентом, а остання складається з висуванців тих громадян, які добровільно визнали себе «народом лохів України».

Стаття 25. Шестипалатний парламент мусить складатися із:
1. палати олігархів
2. палати регіонів
3. антидержавних зборів
4. палати конкретних пацанів
5. палати вуркаганів
6. палати № 6.

Стаття 26. Найбільшу законодавчу владу має палата № 6, представники до неї обираються по політичних округах і користуються необмеженим правом мати право.

Стаття 27. До 2015 року Конституція отримує правовий статус – «Перехідної демократичної Конституції» та її зміст може змінюватись щороку, але з обов’язковим затвердженням її оновленого тексту на народному референдумі, де за них обов’язково має проголосувати 99,9 відсотка виборців.

Стаття 28. Керівною та спрямовуючою силою, котра направляє і об’єднує український народ у правильний бік, є Партія українських олігархів, у яку переформовується Партія регіонів і її однодумці з інших політичних сил.

Стаття 29. У разі необхідності в Україні президентським указом може терміново вводитись режим обмеженої демократії на цілком необмежений термін.

Стаття 30. Після відбуття діючим Президентом не менше двох термінів на цій посаді, в разі державної необхідності, можливе продовження його повноважень на необмежений термін шляхом проведення референдуму.

Стаття 31. Держава Україна самостійно вирішує питання про входження спільно з іншими державами на добровільних засадах до Союзної держави Русобелія.

Стаття 32. Повне конституційне право підписання договору про добровільний вступ до Союзної держави Русобелія має одноосібно Президент України, при цьому він має право не проводити консультацій ані з палатою № 6, ані з Кабінетом Міністрів.

Стаття 33. Україна, як демократична держава має право добровільного виходу із Союзної держави Русобелія. Підсумки референдуму про добровільний вихід із Союзної держави Русобелія вважаються правочинними, якщо за вихід проголосувало не менше 100 відсотків громадян, які мали право голосу.

Стаття 34. Вихід України із Союзної держави Русобелія може розпочатися не раніше, ніж як через 100 років після проведення референдуму про вихід України з Союзної держави Русобелія.

Стаття 35. Президент має право радитись із «народом лохів України» шляхом народного референдуму.

Стаття 36. Щороку 1 квітня в Україні має проходити референдум з питань надання виконавчій владі чергових додаткових повноважень.

Стаття 37. Також на території України можуть проходити будь-які референдуми з питань:
пункт 1. Про скасування державності України в межах Росії чи Русобелії.
пункт 2. Про скасування самостійності України в межах Росії чи Русобелії.
пункт 3. Про визнання державної будь-якої мови (крім української).

Стаття 38. Конституція України набуває законодавчої сили на території української держави після затвердження її тексту на народному референдумі 1 квітня.

Стаття 39. Явка на народний референдум є обов’язковою для кожного громадянина України і кваліфікується, як священний референдумний обов’язок. Неявка на щорічний народний референдум 1 квітня і голосування проти винесених на нього пропозицій кваліфікується як злісна антинародна діяльність, і до порушників закону «Про народний референдум» (ворогів народу) будуть вжиті відповідні заходи.

Стаття 40. Українська народна Конституція є найдемократичнішою Конституцією у світі, а той, хто думає інакше, є антидержавним елементом і підлягає суду народного трибуналу з подальшою висилкою в бік хутора Михайлівського для відбування покарання на «неісходімих просторах Сибіру».

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
  • 16x9 Image

    Віктор Каспрук

    Політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2500 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Лауреат премії журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів за 2006 рік за цикл статей, присвячених проблемам внутрішньоукраїнської і світової політики, а також за інтерв’ю із провідними діячами білоруської опозиції.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG