Доступність посилання

24 Листопад 2017, Київ 09:37

Прага – 9 травня українські та російські військові проведуть спільний парад у Києві. 70 відсотків відвідувачів сайту Радіо Свобода у спеціальному опитуванні з цього приводу вважають цей захід посиленням впливу Росії, чверть опитаних – відновленням традицій, решта відповіли, що це – стимул до зменшення ціни на газ. Поет і видавець Іван Малкович був ще відвертішим: «такі комедії на початку третього тисячоліття не варто стругати».

Військовий парад, вважає експерт Михайло Самусь, річ сама по собі звична.

«У нас прийнято вважати, що військові паради є свідченням того, що Збройні сили існують, що вони можуть захищати державу і так далі. В принципі, традиційно військовий парад – це така собі форма вияву військової доблесті перед своїм народом. Це так історично традиційно вважається», – каже експерт.

Після підписаних угод спільний парад набуває іншого змісту

Михайло Самусь
«Коли спільний парад проводять дві рівноправні держави, то це нормально, – продовжує Михайло Самусь. – Тим більше, коли йдеться про парад у Москві 9 травня. В ньому братимуть участь і військові країн-союзниць, які разом здобували перемогу над фашистською Німеччиною, – США, Велика Британія і Франція. Це нормально, як, зрештою, і київський парад, в якому росіяни беруть участь».

Однак після підписання українсько-російських газово-чорноморськофлотських угод, зазначає Самусь, спільний парад двох країн частина суспільства сприйме по-іншому.

«Можна вважати, що цей парад значна частина суспільства може розглядати як свідчення того, що Україна вже точно перетворюється на такий собі протекторат Росії чи залежну частину нової російської імперії. І цей парад є свідченням того, що Росія справді вже демонструє свою військову присутність на українській території. Більше того, участь російського підрозділу військовослужбовців – чудова нагода для опозиції продемонструвати публічну незгоду з посиленням російського впливу в Україні. Я не виключаю і якихось протестних акцій у Києві під час цього параду», – прогнозує Михайло Самусь.

«Для сучасної України це виглядає дивно»

Колишній політв'язень, журналістка Інна Набока зізнається, що взагалі не розуміє сенсу отих військових парадів.

«Якщо говорити про палку любов у Совєтському Союзі до всіх цих мілітарних свят, то це річ зрозуміла. У тоталітарній імперії це все насаджувалося, звичайно, владою, плекалося владою. Це було чи не єдиною сферою, якою можна було пишатися совєтським людям. Це їх об’єднувало якось, піднімало у власних очах. А тому це не так дивно. Для сучасної ж України, як на мене, це досить дивне явище. Можна ще зрозуміти, якщо всі ці імпрези, паради, мілітарні свята подобаються людям літнім, вихованим у кращих традиціях сталінізму чи комунізму, вже не знаю... Звичайно, їм важко визнати, що їхнє життя минуло якось марно, що вони були неправі. Може, їм це нагадує їхню молодість», – сказала для Радіо Свобода Інна Набока.

«Мене дивує і пригнічує інше: те, що подібні паради, подібні заходи подобаються деяким людям молодим, котрі вже виховані у незалежній Україні. Їм подобається не стільки, можливо, ота потуга, скільки об’єднання з Росією, спільні заходи. Гадаю, що це насаджується владою, насаджується зверху, насаджується деякими колами, навіть, можна сказати, науковими чи адміністративними колами в країні. Це не є якоюсь ініціативою з місць, хоча, звичайно, в кожній родині є старі люди, але учасників бойових дій залишилося мало. Зате є люди старші, які в дитинстві чи в юності пережили війну. І вони, звичайно, відповідно виховують своїх онуків. Але мені здається, що ми якось боїмося визнати і голосно сказати, що це все фальшиво, що це не відповідає глибинним почуттям більшості людей... Це була перемога не лише Радянського Союзу, це була перемога антигітлерівської коаліції. На мою думку, це свято треба відзначати 8 травня, як це робить увесь світ. Можливо, варто влаштувати парад, але не запрошувати до нас російських військових. І нашим солдатам не варто їхати святкувати в Москву. Адже, зрештою, якщо 8 травня ми святкуємо перемогу, то 9 травня – це не наша перемога. Україні вона не дала ні незалежності, ні якихось здобутків», – поділилася своїми думками Інна Набока.

«Нас це обурює»

Поетові і видавцеві Іванові Малковичу паради подобаються, але трохи не ті.

Іван Малкович
«Щодо парадів, то мені останнім часом один парад сподобався. Він називався «Дефіляда», а точніше «Дефіляда в Москві». Цю повість написав Василь Кожелянко, чудовий український письменник. Це була така фантасмагорична повість про те, що в Другій світовій війні серед переможців є й Україна. Українські вояки крокують по Москві, там закутий Гітлер у кайдани, а московці намагаються заговорити з нашими вояками по-українськи, задобритися до них. Принаймні, тоді я гарно посміявся. Але якщо говорити серйозно про ці паради задумані, то дуже боляче спостерігати за цими шоу, парадами, коли табачники й іже з ними в лакованих мештах влаштовують такі публічні акції, коли вони копають нашу маму. А ми маємо плескати в долоні і вдавати, що це нам подобається. Для нас це неприйнятно, це ображає почуття багатьох українців», – розповів Малкович.

Свій короткий монолог він закінчив словами: «Думаю, що такі комедії стругати на початку третього тисячоліття не час».

Думки пересічних киян розійшлися

І, нарешті, кілька думок мешканців української столиці про спільний українсько-російський парад 9 травня в Києві.

– Я за окремі паради. Хай приїжджають делегації, але не військові підрозділи! Щось тут не те. Це, на мою думку, – відновлення впливу Росії.

– Потрібне якесь примирення. Якщо ми й надалі будемо культивувати розбрат, то це спричинятиме ворожнечу. Нам треба триматися Росїі...

– Вважаю, що це повернення до традицій. Україна і Росія мають товаришувати.

– Це, найскоріше, вплив Росії. Це наша рабська залежність від Росії. Ось і все. З іншого боку, якщо живий хоч один учасник війни, треба святкувати день пам’яті. Імперія хоче відновитися у своїх попередніх розмірах. Що тут неясно? Тут усе ясно, як Божий день.

  • 16x9 Image

    Зиновій Фрис

    На Радіо Свобода з 1994 року. У різні роки очолював кілька газет, у тому числі «Заповіт» і «Пан плюс пані», був власним кореспондентом «Киевских ведомостей» у країнах Балтії та Скандинавії, а потім заступником головного редактора цього видання.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG