Учасникам «Петерсберзького діалогу» ще на під’їздах до готелю, розташованого на одному з мальовничих рейнських пагорбів під Бонном, активісти-екологи нагадали, що вже нема часу для подальших міркувань – треба діяти. Величезну чорну каструлю вони наповнили землею: мовляв, досить підігрівати нашу планету.
Зустріч міністрів довкілля та експертів із усього світу покликана пожвавити переговори про боротьбу з потеплінням клімату, хоча якихось конкретних рішень не заплановано.
Переговори застопорилися після фактичного провалу копенгагенського кліматичного саміту. Окремі країни досить мляво беруть на себе добровільні зобов’язання про скорочення обсягів викиду в атмосферу парникових газів.
За даними експертів, нині таких зобов’язань вистачить лише для того, щоб обмежити потепління трьома-трьома з половиною градусами. Мета, однак, і надалі залишається два градуси, на чому наголошувалося й у Копенгагені.
Проблем більше, ніж достатньо
Учасники петерсберзької зустрічі сподіваються, що їм удасться відновити довіру до міжнародного процесу захисту клімату. Федеральний міністр довкілля Німеччини Норберт Реттґен заявив: «Ми дивимося на себе як на слуг процесу захисту клімату. Наше завдання полягає у сприянні успіху майбутнього саміту в мексиканському Канкуні».
Однак досягти цього буде не легко, вважають оглядачі. Проблема в тому, що американському президентові Бараку Обамі навряд чи вдасться проштовхнути в себе вдома закон про захист клімату, а КНР і надалі відмовляється взяти на себе зобов’язання стосовно зменшення обсягів викидів в атмосферу СО2. Сполучені Штати й Китай належать до найбільших забруднювачів повітря.
Крім того, індустріальні країни значно менше виділяють грошей на проекти із захисту клімату, ніж обіцяли під час саміту в Копенгагені. Так, Німеччина замість обіцяних 420 мільйонів євро щорічно заклала в бюджет лише 70 мільйонів.
Тим часом екологи вимагають нової стратегії для кліматичних переговорів. Сідати за один стіл із представниками відразу 195 країн не має сенсу, вважає один із засновників альтернативної Нобелівської премії Якоб фон Укскюль. На його думку, достатньо 20-25 ключових країн. Їхніх представників треба так довго тримати разом, поки вони не дійдуть згоди, порадив засновник Всесвітньої ради майбутнього.
Зустріч міністрів довкілля та експертів із усього світу покликана пожвавити переговори про боротьбу з потеплінням клімату, хоча якихось конкретних рішень не заплановано.
Переговори застопорилися після фактичного провалу копенгагенського кліматичного саміту. Окремі країни досить мляво беруть на себе добровільні зобов’язання про скорочення обсягів викиду в атмосферу парникових газів.
За даними експертів, нині таких зобов’язань вистачить лише для того, щоб обмежити потепління трьома-трьома з половиною градусами. Мета, однак, і надалі залишається два градуси, на чому наголошувалося й у Копенгагені.
Проблем більше, ніж достатньо
Учасники петерсберзької зустрічі сподіваються, що їм удасться відновити довіру до міжнародного процесу захисту клімату. Федеральний міністр довкілля Німеччини Норберт Реттґен заявив: «Ми дивимося на себе як на слуг процесу захисту клімату. Наше завдання полягає у сприянні успіху майбутнього саміту в мексиканському Канкуні».
Однак досягти цього буде не легко, вважають оглядачі. Проблема в тому, що американському президентові Бараку Обамі навряд чи вдасться проштовхнути в себе вдома закон про захист клімату, а КНР і надалі відмовляється взяти на себе зобов’язання стосовно зменшення обсягів викидів в атмосферу СО2. Сполучені Штати й Китай належать до найбільших забруднювачів повітря.
Крім того, індустріальні країни значно менше виділяють грошей на проекти із захисту клімату, ніж обіцяли під час саміту в Копенгагені. Так, Німеччина замість обіцяних 420 мільйонів євро щорічно заклала в бюджет лише 70 мільйонів.
Тим часом екологи вимагають нової стратегії для кліматичних переговорів. Сідати за один стіл із представниками відразу 195 країн не має сенсу, вважає один із засновників альтернативної Нобелівської премії Якоб фон Укскюль. На його думку, достатньо 20-25 ключових країн. Їхніх представників треба так довго тримати разом, поки вони не дійдуть згоди, порадив засновник Всесвітньої ради майбутнього.
