Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 20:29

«Станція – Незалежність»: українські та польські уроки історії


Київ – «Станція – Незалежність» – так назвали науковці з України і Польщі цьогорічні європейські читання у Києво-Могилянській академії. Приводом для обговорення сторінок історії двох сусідніх держав стало відзначення 90-річчя союзу Пілсудського і Петлюри – двох державних діячів, які відроджували незалежність своїх країн. Відроджували за умов Першої світової війни і західного походу більшовицької Червоної армії. У Києві науковці говорили про уроки тих подій для сьогодення та про вплив історії на формування сучасних держав – Польщі й України.

Дев’яносто років тому перший голова відродженої польської держави Юзеф Пілсудський та голова Директорії Української Народної Республіки Симон Петлюра домовились спільно боротися проти окупації українських і польських земель Червоною армією. Спільні дії військ Пілсудського і Петлюри врятували Варшаву від червоноармійців, а молоду незалежну Польщу – від експорту більшовицької революції, а от Україну вберегти не вдалось.

Відтоді, які б ідеологічні «віяння» не втручались у польську історичну науку, для поляків Симон Петлюра – союзник Польщі, поборник її свободи і борець проти більшовизму.

Тоді як в Україні донині Петлюру багато хто називає «зрадником України», «організатором єврейських погромів». Такі, збережені з радянських часів, характеристики навів на читаннях у Могилянці київський історик Олександр Рубльов.

А його польський колега Вальдемар Резмер з цього приводу зазначив: «На моє переконання, наші історики і публіцисти досі не скористались можливостями, які отримали після поразки радянської ідеології. У Польщі, на противагу їй, занадто захоплюються героїзацією історичних персон – в Україні ж досі помітний вплив, висловлюючись словами Петлюри, «червоноармійської ідеології». Це коли: «хто не з нами – той проти нас»! Коли, або червоні – або білі, і ніяких синьо-жовтих бути не могло! Тепер ми, задля відновлення історичної правди та справедливості, маємо шукати нові і досліджувати уже знайдені джерела про ті віддалені у часі події».

Інтернет – джерело знань і метод боротьби з тоталітаризмом

Київський історик Михайло Кірсенко стверджує: найголовніше – щоб історія служила істині, а не певним політичним режимам. Тим більше, що науковці отримали змогу використовувати універсальне, позаполітичне, позаідеологічне джерело інформації – інтернет.

«Є певна історична закономірність: старі віджилі політичні режими можуть на якийсь час реставруватись, що сповільнює суспільний розвиток, – зауважує історик Кірсенко. – Але, згідно з історичним досвідом, такі повернення тимчасові і не можуть його зупинити! «Розвалилася руїна – покотилася лавина, і де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила?». Тепер про всесвітню павутину: на моє глибоке переконання, інтернет – це смерть тоталітаризму! І тому люди, які мають інтелект, мають розум, можуть бути спокійні: вони правду матимуть. Якщо, звичайно, вони хочуть і здатні її бачити».

Серед слухачів читань було чимало студентів Києво-Могилянської академії – більшість із них про нинішню подію дізналась якраз із інтернету. Дехто з них казав, що враженнями від почутого від українських і польських істориків буде ділитись з друзями, також користуючись глобальною павутиною. Там же молодь сподівається знайти й інформацію про життя Петлюри та Пілсудського і їхню діяльність.

Російський вплив на історію України

Учасників читань – і науковців, і студентів – турбують наміри України підписати угоди з Росією про поглиблення співпраці в гуманітарній, освітній галузі. Адже, якщо це станеться, під загрозою можуть опинитись і українсько-польські історичні дослідження, зазначають вони.

Щоправда, студенти вважають, що подібного не станеться. За словами студента Києво-Могилянської академії Вадима Мосійчука, «молодь, особливо тепер, коли мала ковток свіжого повітря, не буде спокійно таке сприймати». «І я сподіваюся, – каже він, – що такі спроби завершаться нічим. Хоча, звичайно, для цього потрібна воля, і студенти в разі потреби таку волю продемонструють».

Як зазначили учасники читань, для того, щоб Україна і Польща надалі розвивались як суверенні європейські держави, необхідно пам’ятати, серед іншого, і про надбання та помилки Петлюри і Пілсудського. На сучасному етапі, за умов посилення впливу Росії на процеси в Європі та кризи усередині Євросоюзу, помилка може коштувати і державності – як це сталось із УНР майже 90 років тому.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG