Доступність посилання

18 Грудень 2017, Київ 01:44
Як не крути, але сто днів пасує до діяльності Віктора Януковича, як до корови сідло. По-перше, він ще не мав свого Аустерліца, не кажу вже про альпійський місток, щоб відчути, як біжать від нього його ж бойові соратники при проявах першого бойового «проносу». Та й чи матиме він хоча б Полтаву, якщо постійно йде у чужому обозі і здає власну армію.

По-друге, він не знає навіть того, що таке 100 днів до наказу! А тим більше значення виразу – «у дисбаті виспишся», або ж не чув, що таке «підкорятися наказам командира, але з почуттям власної гідності»... Бо поки-що, просто діє, як «салага».

Якщо порівнювати дії Януковича зі спробами китайського реформатора 1898 року Кан Ювея, то тут взагалі нічого не клеїться. Адже китайський перетворювач за сто перших днів вже діяв, як реформатор, за чіткою програмою «Сто днів реформ». Інша справа, що вся ця затія Кан Ювея провалилася і він змушений був втікати до Канади. Хіба що ці сто днів Януковича завершаться так само – крахом і без реформ. Але поки-що не виглядає, бо дуже вже «гуманна» до нього опозиція, котра забула про свої сто днів.

Відомо, що Віктор Федорович полюбляє кивати на Китай, мабуть не знає про долю Кан Ювея, і прихильний до путінської теорії євразійства. То тут варто нагадати деякі вирази Лао Цзи – «Ти маєш знати, коли зупинитися. Не можна глек до країв наповнювати. Надмірне багатство неможливо охороняти. Надмірно гострий меч скоріше стане тупим. Багатством чи чином надмірно гордитися – біду на свій дім накликати. Вмій піти відразу, як труд свій завершив. Такий природній закон Шляху»

Щоб дійти до своїх ста днів, Віктор Янукович мав би сам виграти битви за власну ж імперію і пережити гіркоту Ельби...

Тай хіба ж можна вести мову про Ватерлоо, коли горе-володар, ще не створивши нічого, не вигравши битв за свій народ (чи ж він його має?), не відчувши гіркоти вигнання, вже здає власну державу ворогам, в обоз яких і перебіг?!
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG