Серед найбільших порушників прав людини у звіті «Міжнародної амністії» за 2009 рік названі такі країни, як Пакистан, Іран, Росія, Азербайджан, Судан.
У Пакистані, наприклад, особливо часто порушуються права жінок, що проявляється навіть у позбавленні їх життя на основі так званого права на «вбивство честі». В Азербайджані почастішали випадки необґрунтованих судових переслідувань журналістів.
«Міжнародна амністія» також відзначила у своєму річному звіті відсутність прогресу в дотриманні прав людини в Росії. І це, як наголосила речник «Міжнародної амністії» Андреа Губер, незважаючи на попередні запевнення найвищого російського керівництва.
«Ми чули чимало запевнень щодо дотримання прав людини з боку президента Росії Дмитра Медведєва. Але, на жаль, це не стало реальністю. Особливо непокоїть ситуація на Північному Кавказі. Безкарність, відсутність правових норм тут дуже розповсюджені та викликають велике занепокоєння. Ми бачили тут зникнення людей, вбивства, незаконні арешти. Це все свідчить, що цивільні громадяни регіону є заручниками насильства між бойовиками і місцевою владою, яка мала б гарантувати громадянам дотримання законів», – зазначає Андреа Губер.
Вона також зауважила, що масштаби порушення прав людини в Росії розширилися за межі Північного Кавказу. Почастішали випадки переслідувань журналістів, правників, репресії проти російської опозиції.
В Україні міліція безкарна за часті випадки тортур
У звіті «Міжнародної амністії» за 2009 рік щодо України відзначені випадки порушення українською владою прав біженців, зокрема їхнього права на притулок, незаконної видачі біженців репресивним режимам, зокрема, Демократичній Республіці Конго. Тут також йдеться про все частіші прояви в Україні расизму, випадки якого часто правоохоронці перекваліфіковують у «хуліганство».
«Міжнародна амністія» особливо наголошує на все частіших проявах тортур з боку української міліції. Так, лише за період від січня до жовтня 2009 року неурядовими правозахисними організаціями на кшталт Гельсінської групи було зафіксовано до 200 скарг на тортури й інші жорстокості, переважно, з боку української міліції. У звіті наводяться конкретні випадки численних тортур міліції проти незаконно ув’язнених і наголошується, що у жодному випадку не було відкрито кримінальних проваджень проти ймовірних порушників закону в погонах.
Не все гаразд, як наголошено у звіті «Міжнародної амністії», зі статистикою проявів расизму в Україні. У майже 400 випадках нібито хуліганства, за трактуваннями українських судів, «Міжнародна амністія» вбачає прояви расизму. У звіті також зафіксовано випадки незаконної видачі Україною, наприклад, Білорусі, колишніх в’язнів сумління, осіб, котрі переслідуються владою президента Лукашенка за політичними мотивами.
У Пакистані, наприклад, особливо часто порушуються права жінок, що проявляється навіть у позбавленні їх життя на основі так званого права на «вбивство честі». В Азербайджані почастішали випадки необґрунтованих судових переслідувань журналістів.
«Міжнародна амністія» також відзначила у своєму річному звіті відсутність прогресу в дотриманні прав людини в Росії. І це, як наголосила речник «Міжнародної амністії» Андреа Губер, незважаючи на попередні запевнення найвищого російського керівництва.
«Ми чули чимало запевнень щодо дотримання прав людини з боку президента Росії Дмитра Медведєва. Але, на жаль, це не стало реальністю. Особливо непокоїть ситуація на Північному Кавказі. Безкарність, відсутність правових норм тут дуже розповсюджені та викликають велике занепокоєння. Ми бачили тут зникнення людей, вбивства, незаконні арешти. Це все свідчить, що цивільні громадяни регіону є заручниками насильства між бойовиками і місцевою владою, яка мала б гарантувати громадянам дотримання законів», – зазначає Андреа Губер.
Вона також зауважила, що масштаби порушення прав людини в Росії розширилися за межі Північного Кавказу. Почастішали випадки переслідувань журналістів, правників, репресії проти російської опозиції.
В Україні міліція безкарна за часті випадки тортур
У звіті «Міжнародної амністії» за 2009 рік щодо України відзначені випадки порушення українською владою прав біженців, зокрема їхнього права на притулок, незаконної видачі біженців репресивним режимам, зокрема, Демократичній Республіці Конго. Тут також йдеться про все частіші прояви в Україні расизму, випадки якого часто правоохоронці перекваліфіковують у «хуліганство».
«Міжнародна амністія» особливо наголошує на все частіших проявах тортур з боку української міліції. Так, лише за період від січня до жовтня 2009 року неурядовими правозахисними організаціями на кшталт Гельсінської групи було зафіксовано до 200 скарг на тортури й інші жорстокості, переважно, з боку української міліції. У звіті наводяться конкретні випадки численних тортур міліції проти незаконно ув’язнених і наголошується, що у жодному випадку не було відкрито кримінальних проваджень проти ймовірних порушників закону в погонах.
Не все гаразд, як наголошено у звіті «Міжнародної амністії», зі статистикою проявів расизму в Україні. У майже 400 випадках нібито хуліганства, за трактуваннями українських судів, «Міжнародна амністія» вбачає прояви расизму. У звіті також зафіксовано випадки незаконної видачі Україною, наприклад, Білорусі, колишніх в’язнів сумління, осіб, котрі переслідуються владою президента Лукашенка за політичними мотивами.
