Андрій Вознесенський помер у 77 років живим класиком. Його вдові поспівчували президент Росії Дмитро Медведєв і прем’єр Володимир Путін, який сказав, що вірші Вознесенського були «гімном свободі, коханню, шляхетності й щирості почуттів».
Але Вознесенський не завжди мав приязні стосунки зі владою. Радянський лідер Микита Хрущов, який створив політичні умови для появи поетів-шістдесятників, категорично не розумів їхньої образності, пригадує український поет-шістдесятник і перекладач поезій Вознесенського Роман Лубківський.
«Я читав різні речі його, – каже він. – Я читав його поему «Трикутна груша». Це була поема, за яку дуже гостро критикувався Вознесенський. Є свідчення, історичні, документальні, що Микита Хрущов персонально лаяв його і вимагав з’їсти цю трикутну грушу».
«Мав гостре око і гостре слово»
Вознесенський любив публічність. Виступи поетів-шістдесятників, у яких брав участь Вознесенський разом із Євгеном Євтушенком, Белою Ахмадуліною, Робертом Рождественським та іншими, збирали величезні аудиторії.
Архітектор за освітою, він мав гостре око і гостре слово, згадує Роман Лубківський. «Це був злет. Я пригадую, перше, що я прочитав, це була поема «Майстри». Незвична рубана мова, дуже енергійний підхід, наочне бачення архітектури. Я лише потім дізнався, що за фахом Андрій Вознесенський архітектор», – зауважує український поет.
Роман Лубківський також зазначає, що хоча більшість українських шанувальників творчості Вознесенського будуть пам’ятати його як автора віршів популярних пісень, таких як «Мільйон червоних троянд» чи рок-опери «Юнона і Авось», вірші Вознесенського залишили помітний слід в українській поезії. Його перекладали відразу кілька відомих українських поетів: Микола Ільницький, Дмитро Павличко і Роман Лубківський, якого зацікавив вірш Вознесенського про Шевченка.
«Андрій Вознесенський якийсь час був у Львові. Він був прикомандирований до дивізійної газети, в якій він проходив військовий стаж як офіцер запасу, – говорить пан Лубківський. – Він у Львові написав вірш, присвячений Шевченкові. Вірш називається «Крізь стрій». Із своїх армійських буднів він перекидає місток у ту армію імперську, бо фактично, ці армії однакові по своїй суті».
І сон примарився Тарасу
Крізь мовчазну солдатську масу,
Чиюсь брехню, чиюсь гримасу,
Під барабанів злобний бій,
Крізь стрій ведуть його, крізь стрій.
Поета Андрія Вознесенського поховають на Новодівичому кладовищі у Москві 4 червня.
Але Вознесенський не завжди мав приязні стосунки зі владою. Радянський лідер Микита Хрущов, який створив політичні умови для появи поетів-шістдесятників, категорично не розумів їхньої образності, пригадує український поет-шістдесятник і перекладач поезій Вознесенського Роман Лубківський.
«Я читав різні речі його, – каже він. – Я читав його поему «Трикутна груша». Це була поема, за яку дуже гостро критикувався Вознесенський. Є свідчення, історичні, документальні, що Микита Хрущов персонально лаяв його і вимагав з’їсти цю трикутну грушу».
«Мав гостре око і гостре слово»
Вознесенський любив публічність. Виступи поетів-шістдесятників, у яких брав участь Вознесенський разом із Євгеном Євтушенком, Белою Ахмадуліною, Робертом Рождественським та іншими, збирали величезні аудиторії.
Архітектор за освітою, він мав гостре око і гостре слово, згадує Роман Лубківський. «Це був злет. Я пригадую, перше, що я прочитав, це була поема «Майстри». Незвична рубана мова, дуже енергійний підхід, наочне бачення архітектури. Я лише потім дізнався, що за фахом Андрій Вознесенський архітектор», – зауважує український поет.
Роман Лубківський також зазначає, що хоча більшість українських шанувальників творчості Вознесенського будуть пам’ятати його як автора віршів популярних пісень, таких як «Мільйон червоних троянд» чи рок-опери «Юнона і Авось», вірші Вознесенського залишили помітний слід в українській поезії. Його перекладали відразу кілька відомих українських поетів: Микола Ільницький, Дмитро Павличко і Роман Лубківський, якого зацікавив вірш Вознесенського про Шевченка.
«Андрій Вознесенський якийсь час був у Львові. Він був прикомандирований до дивізійної газети, в якій він проходив військовий стаж як офіцер запасу, – говорить пан Лубківський. – Він у Львові написав вірш, присвячений Шевченкові. Вірш називається «Крізь стрій». Із своїх армійських буднів він перекидає місток у ту армію імперську, бо фактично, ці армії однакові по своїй суті».
І сон примарився Тарасу
Крізь мовчазну солдатську масу,
Чиюсь брехню, чиюсь гримасу,
Під барабанів злобний бій,
Крізь стрій ведуть його, крізь стрій.
Поета Андрія Вознесенського поховають на Новодівичому кладовищі у Москві 4 червня.
