У головних заходах, присвячених великому ювілеєві, беруть участь президент Польщі Броніслав Коморовський та президент Литви Даля Ґрібаускайте. Державні урочистості розпочалися в середу в Кракові, біля пам’ятника Грюнвальдській битві.
Як зазначив Броніслав Коморовський, вже кілька століть тому предкам поляків і литовців вдалося втілити в життя мрію про союз народів із різними культурними традиціями. У наш час, наголосив Коморовський, ці мрії реалізовуються у межах Європейського Союзу.
Даля Ґрібаускайте виступила у Кракові польською мовою. Вона наголосила на тому, що, як і 600 років тому, Польща та Литва повинні співпрацювати. Мовляв, тільки за умови єдності та співпраці два народи залишатимуться непереможними у мирній боротьбі за краще майбутнє.
Хоч в офіційних урочистостях передусім наголошується на значенні, яке для здобуття перемоги у липні 1410 року мали польсько-литовські війська, історики нагадують про важливу роль у цій винятковій битві предків білорусів та українців.
Єжи Ґжибовський, історик з Варшавського університету, зазначає: «Перемога під Грюнвальдом – це свято не тільки для поляків, а й для наших східних сусідів, передусім литовців, білорусів та українців. Це, зрештою, зрозуміло, адже історичні джерела говорять про відважну поставу русинів, які під час битви складали дві третини військ Великого Князівства Литовського».
Грюнвальд: від терапії до розваги
Історична реконструкція Грюнвальдської битви
Натомість польські соціологи звертають увагу на те, як змінилося ставлення польського суспільства до перемоги, здобутої у 1410 році. Мацєй Ґдуля, соціолог із Варшави, каже, що донедавна Грюнвальд передусім був символом польських перемог над німцями. «Після Другої світової війни пам’ять про Грюнвальд дозволяла полякам відігратися на німцях, нагадувала про ті моменти, коли поляки перемагали їх. Таким чином після війни це була своєрідна терапія», – зауважує соціолог.
Та за роки системної трансформації, коли відкрилися кордони і зникло багато стереотипів, польська пам’ять про історію стала менш мілітарною. Мацєй Ґдуля вважає, що саме цьогорічні урочистості у Грюнвальді – яскравий приклад того, як змінюється ставлення поляків до історії. Мовляв, свято у Грюнвальді – це передусім добре розрекламована реконструкція історичної битви. Відтворення подій 1410 року – це великий комерційний та розважальний захід, у якому охоче беруть участь представники середнього класу.
У відтворенні Грюнвальдської битви, що відбудеться в суботу 17 липня, візьмуть участь дві з половиною тисячі любителів історичних реконструкцій. Усе до найменших деталей повинно відповідати духові 15 сторіччя. Шимон Дрей, директор музею Грюнвальдської битви наголошує: «Режисери історичної частини цього заходу надають дуже великого значення деталям. Перед самою битвою, перед виходом на поле, лицарів ретельно оглядають, чи все відповідає історичній дійсності . Ніхто, хто мав би, скажімо, обладунки 16 століття, на поле битви не вийде!»
Треба сказати, що повне бойове спорядження «рицаря», який бере участь у реконструкції Грюнвальдської битви, досить громіздке. Воно важить понад 30 кілограмів. Тож таке задоволення не для слабих. А до того ж, не для бідних. Воно може коштувати навіть 20 тисяч злотих (приблизно 5 тисяч євро). У гарячу пору, зізнаються сучасні «рицарі», у важких металевих спорядженнях почуваєшся, наче у лазні.
Хоча у Польщі дуже спекотно, в суботу в Грюнвальді очікують понад 100 тисяч гостей. Подивитися реконструкцію битви приїдуть прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, голова Європейського парламенту Єжи Бузек, а також Верховний магістр ордену хрестоносців Бруно Платтер. Єпископ Платтер довго вагався, чи брати участь у грюнвальдських урочистостях. Він наголошував на тому, що в післявоєнні роки комуністична влада зробила з історичної події 1410 року знаряддя антинімецької пропаганди. Та, вочевидь, організаторам свята вдалося переконати головного тевтонця, що від часу повалення берлінської стіни у Польщі багато змінилося. Зокрема, у ставленні до далекого історичного минулого.
Як зазначив Броніслав Коморовський, вже кілька століть тому предкам поляків і литовців вдалося втілити в життя мрію про союз народів із різними культурними традиціями. У наш час, наголосив Коморовський, ці мрії реалізовуються у межах Європейського Союзу.
Даля Ґрібаускайте виступила у Кракові польською мовою. Вона наголосила на тому, що, як і 600 років тому, Польща та Литва повинні співпрацювати. Мовляв, тільки за умови єдності та співпраці два народи залишатимуться непереможними у мирній боротьбі за краще майбутнє.
Хоч в офіційних урочистостях передусім наголошується на значенні, яке для здобуття перемоги у липні 1410 року мали польсько-литовські війська, історики нагадують про важливу роль у цій винятковій битві предків білорусів та українців.
Єжи Ґжибовський, історик з Варшавського університету, зазначає: «Перемога під Грюнвальдом – це свято не тільки для поляків, а й для наших східних сусідів, передусім литовців, білорусів та українців. Це, зрештою, зрозуміло, адже історичні джерела говорять про відважну поставу русинів, які під час битви складали дві третини військ Великого Князівства Литовського».
Грюнвальд: від терапії до розваги
Натомість польські соціологи звертають увагу на те, як змінилося ставлення польського суспільства до перемоги, здобутої у 1410 році. Мацєй Ґдуля, соціолог із Варшави, каже, що донедавна Грюнвальд передусім був символом польських перемог над німцями. «Після Другої світової війни пам’ять про Грюнвальд дозволяла полякам відігратися на німцях, нагадувала про ті моменти, коли поляки перемагали їх. Таким чином після війни це була своєрідна терапія», – зауважує соціолог.
Та за роки системної трансформації, коли відкрилися кордони і зникло багато стереотипів, польська пам’ять про історію стала менш мілітарною. Мацєй Ґдуля вважає, що саме цьогорічні урочистості у Грюнвальді – яскравий приклад того, як змінюється ставлення поляків до історії. Мовляв, свято у Грюнвальді – це передусім добре розрекламована реконструкція історичної битви. Відтворення подій 1410 року – це великий комерційний та розважальний захід, у якому охоче беруть участь представники середнього класу.
У відтворенні Грюнвальдської битви, що відбудеться в суботу 17 липня, візьмуть участь дві з половиною тисячі любителів історичних реконструкцій. Усе до найменших деталей повинно відповідати духові 15 сторіччя. Шимон Дрей, директор музею Грюнвальдської битви наголошує: «Режисери історичної частини цього заходу надають дуже великого значення деталям. Перед самою битвою, перед виходом на поле, лицарів ретельно оглядають, чи все відповідає історичній дійсності . Ніхто, хто мав би, скажімо, обладунки 16 століття, на поле битви не вийде!»
Треба сказати, що повне бойове спорядження «рицаря», який бере участь у реконструкції Грюнвальдської битви, досить громіздке. Воно важить понад 30 кілограмів. Тож таке задоволення не для слабих. А до того ж, не для бідних. Воно може коштувати навіть 20 тисяч злотих (приблизно 5 тисяч євро). У гарячу пору, зізнаються сучасні «рицарі», у важких металевих спорядженнях почуваєшся, наче у лазні.
Хоча у Польщі дуже спекотно, в суботу в Грюнвальді очікують понад 100 тисяч гостей. Подивитися реконструкцію битви приїдуть прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, голова Європейського парламенту Єжи Бузек, а також Верховний магістр ордену хрестоносців Бруно Платтер. Єпископ Платтер довго вагався, чи брати участь у грюнвальдських урочистостях. Він наголошував на тому, що в післявоєнні роки комуністична влада зробила з історичної події 1410 року знаряддя антинімецької пропаганди. Та, вочевидь, організаторам свята вдалося переконати головного тевтонця, що від часу повалення берлінської стіни у Польщі багато змінилося. Зокрема, у ставленні до далекого історичного минулого.
