Євген Концевич, письменник і дисидент, помер 21 липня 2010 року в Житомирі.
Йому було 75.
Поховали його 22 липня на Смолянському цвинтарі в Житомирі.
Євген Концевич був лауреатом Всеукраїнської премії в галузі літератури й мистецтв імені Івана Огієнка, членом Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих.
«Символом і легендою покоління шістдесятників», «дивовижною людиною, яка завжди всіх надихала», називав Євгена Концевича Іван Дзюба.
А В’ячеслав Чорновіл говорив про нього як про «людину величезної притягальної сили».
«У нашому нестабільному, усе більш несправжньому світі, є маленький справжній острівець, який тримається загадковою силою», – сказав про Євгена Концевича Євген Сверстюк.
«В молитві за спокій душі твоєї, дякуємо Богові, що Він послав тебе, такого міцного і надійного, такого скаліченого тілом, а здорового духом, такого мужнього і світлого розумом… Слава Богу, що ти жив між нами і підтримував на дусі цілу когорту шістдесятників та підкріплював усе живе в українському суспільстві протягом півстоліття. Слава Богу, що Він послав тебе в науку людям, духовно травмованим лихою долею», – мовиться в прощальному слові його побратимів-шістдесятників.
Більше про Євгена Концевича
Спогади про Євгена Концевича
Йому було 75.
Поховали його 22 липня на Смолянському цвинтарі в Житомирі.
Євген Концевич був лауреатом Всеукраїнської премії в галузі літератури й мистецтв імені Івана Огієнка, членом Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих.
«Символом і легендою покоління шістдесятників», «дивовижною людиною, яка завжди всіх надихала», називав Євгена Концевича Іван Дзюба.
А В’ячеслав Чорновіл говорив про нього як про «людину величезної притягальної сили».
«У нашому нестабільному, усе більш несправжньому світі, є маленький справжній острівець, який тримається загадковою силою», – сказав про Євгена Концевича Євген Сверстюк.
«В молитві за спокій душі твоєї, дякуємо Богові, що Він послав тебе, такого міцного і надійного, такого скаліченого тілом, а здорового духом, такого мужнього і світлого розумом… Слава Богу, що ти жив між нами і підтримував на дусі цілу когорту шістдесятників та підкріплював усе живе в українському суспільстві протягом півстоліття. Слава Богу, що Він послав тебе в науку людям, духовно травмованим лихою долею», – мовиться в прощальному слові його побратимів-шістдесятників.
Спогади про Євгена Концевича
