– Які ваші враження від польоту?
– Це було незабутньо, з багатьох точок зору. Це був дуже гарний день, дуже красивий. Але ясно, що найбільш надзвичайний момент був відразу після сходу Сонця, коли знову запрацювали сонячні генератори, передаючи енергію в мотор і батареї.
– Ви всю ніч не використовували енергії?
Цілу ніч я не використовував енергію Сонця, але ту енергію, яку ми накопичили протягом дня. Ідея полягала у тому, щоб під час польоту вдень накопичувати енергію не тільки для польоту літака, але також для того, щоб набити батареї, щоб піднятися на висоту до 9 тисяч метрів. Під час заходу Сонця я знизився на висоту близько двох тисяч метрів. Це тривало три години і тоді я не використовував енергії з батарей. А решту ночі я використовував запаси, звісно, зі сподіванням бути в повітрі і наступного дня, що й сталося дуже успішно.
– Чи ви боялися під час польоту?
Ні, бо я думаю, що політ добре підготували. Ясно, що кабіна досить мала. Було дуже холодно, адже на висоті 9 тисяч метрів зовнішня температура мінус 30-35. Але все пройшло дуже добре.
– У вас не було обігрівача у кабіні?
Ні. Але в мене був спеціальний одяг і я міг його надувати, щоб збільшити теплоізоляцію. Тому, мені було навіть надто гаряче, коли я летів на низьких висотах, бо я багато потів.
– Чим ви займалися у тісній кабіні 26 годин, це ж немалий час?
Можна було трохи перепочити, але спати можливості не було. Я був зосереджений на управлінні польотом. Також ми обговорювали стратегію і тактику польоту з командою на землі. Тому я був досить зайнятий. Але я мав можливість насолоджуватися краєвидами. Я літав на винищувачах і реактивних літаках з дуже високою швидкістю і дуже великими вимогами до пілота. А в цьому польоті була можливість усвідомлювати те, що робиш і це також щось особливе.
– Чи ви вірите в те, що ваш політ може знаменувати початок нової доби в авіації?
Гадаю, що це початок нової доби, але необов’язково лише в авіації.
Ми хотіли продемонструвати, що можливо зробити з існуючими технологіями. І передовсім показати потенціал відновлювальної енергії. Якщо з нею можна літати, то мабуть вона має й інше застосування на Землі.
– Як ви гадаєте, коли перші пасажири зможуть сісти на борт «сонячних» авіалайнерів?
Важко сказати. Згадаймо як це було минулого століття. Коли брати Райт здійснили перший політ у 1903 році, то здається, один з них сказав, що перелетіти через Атлантику неможливо. Через 25 років Ліндберґ здійснив перший такий переліт. Він був сам у кабіні. Ще через 25 років через Атлантику перелетіло 100 пасажирів. Тому важко визначити дату. Але напевно, що ми хочемо зменшити залежність від нафти і маємо працювати над новими рішеннями сьогодні. Чи це будуть гібридні технології? Знову ж таки – поки важко сказати, але ми б хотіли почати.
– Це було незабутньо, з багатьох точок зору. Це був дуже гарний день, дуже красивий. Але ясно, що найбільш надзвичайний момент був відразу після сходу Сонця, коли знову запрацювали сонячні генератори, передаючи енергію в мотор і батареї.
– Ви всю ніч не використовували енергії?
Цілу ніч я не використовував енергію Сонця, але ту енергію, яку ми накопичили протягом дня. Ідея полягала у тому, щоб під час польоту вдень накопичувати енергію не тільки для польоту літака, але також для того, щоб набити батареї, щоб піднятися на висоту до 9 тисяч метрів. Під час заходу Сонця я знизився на висоту близько двох тисяч метрів. Це тривало три години і тоді я не використовував енергії з батарей. А решту ночі я використовував запаси, звісно, зі сподіванням бути в повітрі і наступного дня, що й сталося дуже успішно.
– Чи ви боялися під час польоту?
Ні, бо я думаю, що політ добре підготували. Ясно, що кабіна досить мала. Було дуже холодно, адже на висоті 9 тисяч метрів зовнішня температура мінус 30-35. Але все пройшло дуже добре.
– У вас не було обігрівача у кабіні?
Ні. Але в мене був спеціальний одяг і я міг його надувати, щоб збільшити теплоізоляцію. Тому, мені було навіть надто гаряче, коли я летів на низьких висотах, бо я багато потів.
– Чим ви займалися у тісній кабіні 26 годин, це ж немалий час?
Можна було трохи перепочити, але спати можливості не було. Я був зосереджений на управлінні польотом. Також ми обговорювали стратегію і тактику польоту з командою на землі. Тому я був досить зайнятий. Але я мав можливість насолоджуватися краєвидами. Я літав на винищувачах і реактивних літаках з дуже високою швидкістю і дуже великими вимогами до пілота. А в цьому польоті була можливість усвідомлювати те, що робиш і це також щось особливе.
– Чи ви вірите в те, що ваш політ може знаменувати початок нової доби в авіації?
Гадаю, що це початок нової доби, але необов’язково лише в авіації.
Ми хотіли продемонструвати, що можливо зробити з існуючими технологіями. І передовсім показати потенціал відновлювальної енергії. Якщо з нею можна літати, то мабуть вона має й інше застосування на Землі.
– Як ви гадаєте, коли перші пасажири зможуть сісти на борт «сонячних» авіалайнерів?
Важко сказати. Згадаймо як це було минулого століття. Коли брати Райт здійснили перший політ у 1903 році, то здається, один з них сказав, що перелетіти через Атлантику неможливо. Через 25 років Ліндберґ здійснив перший такий переліт. Він був сам у кабіні. Ще через 25 років через Атлантику перелетіло 100 пасажирів. Тому важко визначити дату. Але напевно, що ми хочемо зменшити залежність від нафти і маємо працювати над новими рішеннями сьогодні. Чи це будуть гібридні технології? Знову ж таки – поки важко сказати, але ми б хотіли почати.
