– Марку, ви працюєте для видавництва Lonely Planet, яке готує тепер видання виключно про західну частину України. Які міста ви вже відвідали та які міста вас вразили найбільше?
– Моя мета – подорожувати від міста до міста, від селища до селища і збирати інформацію про нові цікаві для туристів місця. Я розпочав із Ужгорода, потім поїхав до Мукачева. Там мені дуже сподобався місцевий замок – Паланок. Із Мукачева я вирушив у серце Карпат, відвідав Рахів, Яремче. Рахів, до речі, дуже цікаве місце. Ідея вважати його центром Європи є дуже винахідливою туристичною атракцією. І чи справді там центр Європи, чи ні, ніякого значення насправді немає. Вразило мене і найпопулярніше місце Коломиї – музей писанки. Будівля у формі яйця виглядає дуже дивно. У Косові сподобалися мистецькі вироби гуцулів. А Чернівці видалися мені дуже багатонаціональним містом під потужним румунським впливом.
– Ви вже відвідали так багато міст. Чи зіткнулися ви з проблемами під час своїх подорожей?
–Дуже великою проблемою вважаю недостатню кількість інформації для іноземних туристів. Особливо потрібні такі центри для туристів із Європи. Адже ми звикли, що майже в будь-якому європейському містечку є пункти, де можна отримати усю необхідну туристові інформацію. В Україні майже відсутні інформаційні туристичні центри. Лише в деяких містах, зокрема, у Львові та Івано-Франківську, є чудові інформаційні пункти. У Львові існує просто чудовий центр, він фінансується місцевою владою. Але на сході України таких центрів немає зовсім.
Друга важлива проблема, я вважаю, – це знання англійської мови. Наприклад, більшість музеїв зовсім не має англійських пояснень на експозиції. Загалом у сфері обслуговування майже жоден працівник не знає англійської. Але все ж таки я думаю, що ситуація поліпшується, хоча могло б бути краще. Я не говорю про дорогі готелі, а просто середнього рівня. Також вартість квитків на залізниці, як правило, зовсім не відповідає сервісу, який пропонують.
– А як зі знанням англійської на українських залізницях?
– Мене рятує те, що я говорю трохи російською. Але навіть на Київському вокзалі працівники залізничних кас не знають англійської.
– Як ви гадаєте, що є джерелом проблем туристичної галузі в Україні?
–Я дуже дивний іноземець в Україні, тому що моя дружина українка, дуже багато родичів тут. Я вже багато років часто буваю в Україні. Тому я помітив, що головним джерелом проблем в Україні є радянська ментальність. Це серце усього. Поки люди не покинуть радянський спосіб життя – нічого не зміниться в Україні. Але як це буде відбуватися саме тут, я не знаю. Але думаю, що вже дуже багато змінилось. Із туризмом в Україні вже набагато краще.
Наприклад, дуже великим позитивом для мене в цій подорожі став Львів. Більше ніде в Україні я такого не бачив – це маленький острівець Центральної Європи в Україні. Туристична сфера там пішла вгору. Є інформаційні центри, а місцеві ресторани виступають із божевільними ідеями для відвідувачів – це просто чудово, а я був майже в усіх ресторанах міста. Вони унікальні. Це місце загалом унікальне. Я дуже вражений Львовом.
– З погляду досвіду європейських країн, можливо, ви бачите шляхи розвитку України?
– Я жив у Чехії протягом 10 років. Коли я туди приїхав у 91-му році, коли мені було 19, тоді там було багато радянського, але усе дуже швидко змінилося там. Я думаю, причина була в масовому русі людей у бік Європи, чого не постерігається в Україні. Наприклад, у Центральній Європі назви вулиць змінили миттєво, усі радянські монументи були знесені за ніч. Радянська ментальність затримує розвиток, тож, напевно, треба час для змін.
– У той же час чи не можуть залишки радянського в Україні стати цікавою туристичною атракцією?
– Саме так, ви могли б зробити щось на кшталт радянського туру по Україні. Деяким людям дуже цікаво це побачити, бо це радикально різниться від того навколишнього світу, в якому живуть вони. Ви маєте рацію, це могло б стати однім із популярних серед туристів іміджів.
– Щодо Євро-2012, як ви б охарактеризували інтенсивність підготовки України до цієї події?
– Дуже багато песимізму навколо підготовки України. Я спілкувався з людьми, відповідальними за організацію Євро, зокрема, з логістами, з тими, хто відповідає за готелі та дороги. І я насправді впевнений, що Україна зможе приймати Чемпіонат Європи. Україна буде готова. Інфраструктура буде готова. Аеропорти та стадіони побудують, відкриють готелі, я в цьому не сумніваюся.
Єдине, що мене хвилює, – це кордон між Україною та Польщею. Я не знаю, що буде відбуватися, адже кордон дуже повільно працює. Я вважаю, що треба провести якісь заходи для того, щоб люди могли швидше проходити через кордон.
– Щодо порад українцям, окрім знання англійської, що ще, на вашу думку, зробить Україну більше приємною і доступною для туризму?
– Дуже цікаве питання, тому що по дорозі до студії, у метро, я бачив постери українською мовою, які закликають людей посміхатися. Це моє побажання українським людям – посміхайтеся, будьте позитивними та добрими один до одного. Я впевнений, що під час Євро-2012 так і буде.
– Моя мета – подорожувати від міста до міста, від селища до селища і збирати інформацію про нові цікаві для туристів місця. Я розпочав із Ужгорода, потім поїхав до Мукачева. Там мені дуже сподобався місцевий замок – Паланок. Із Мукачева я вирушив у серце Карпат, відвідав Рахів, Яремче. Рахів, до речі, дуже цікаве місце. Ідея вважати його центром Європи є дуже винахідливою туристичною атракцією. І чи справді там центр Європи, чи ні, ніякого значення насправді немає. Вразило мене і найпопулярніше місце Коломиї – музей писанки. Будівля у формі яйця виглядає дуже дивно. У Косові сподобалися мистецькі вироби гуцулів. А Чернівці видалися мені дуже багатонаціональним містом під потужним румунським впливом.
– Ви вже відвідали так багато міст. Чи зіткнулися ви з проблемами під час своїх подорожей?
–
Дуже великою проблемою вважаю недостатню кількість інформації для іноземних туристів. Особливо потрібні такі центри для туристів із Європи.
Друга важлива проблема, я вважаю, – це знання англійської мови. Наприклад, більшість музеїв зовсім не має англійських пояснень на експозиції. Загалом у сфері обслуговування майже жоден працівник не знає англійської. Але все ж таки я думаю, що ситуація поліпшується, хоча могло б бути краще. Я не говорю про дорогі готелі, а просто середнього рівня. Також вартість квитків на залізниці, як правило, зовсім не відповідає сервісу, який пропонують.
– А як зі знанням англійської на українських залізницях?
– Мене рятує те, що я говорю трохи російською. Але навіть на Київському вокзалі працівники залізничних кас не знають англійської.
– Як ви гадаєте, що є джерелом проблем туристичної галузі в Україні?
–
Наприклад, дуже великим позитивом для мене в цій подорожі став Львів. Більше ніде в Україні я такого не бачив – це маленький острівець Центральної Європи в Україні. Туристична сфера там пішла вгору. Є інформаційні центри, а місцеві ресторани виступають із божевільними ідеями для відвідувачів – це просто чудово, а я був майже в усіх ресторанах міста. Вони унікальні. Це місце загалом унікальне. Я дуже вражений Львовом.
– З погляду досвіду європейських країн, можливо, ви бачите шляхи розвитку України?
– Я жив у Чехії протягом 10 років. Коли я туди приїхав у 91-му році, коли мені було 19, тоді там було багато радянського, але усе дуже швидко змінилося там. Я думаю, причина була в масовому русі людей у бік Європи, чого не постерігається в Україні. Наприклад, у Центральній Європі назви вулиць змінили миттєво, усі радянські монументи були знесені за ніч. Радянська ментальність затримує розвиток, тож, напевно, треба час для змін.
– У той же час чи не можуть залишки радянського в Україні стати цікавою туристичною атракцією?
– Саме так, ви могли б зробити щось на кшталт радянського туру по Україні. Деяким людям дуже цікаво це побачити, бо це радикально різниться від того навколишнього світу, в якому живуть вони. Ви маєте рацію, це могло б стати однім із популярних серед туристів іміджів.
– Щодо Євро-2012, як ви б охарактеризували інтенсивність підготовки України до цієї події?
– Дуже багато песимізму навколо підготовки України. Я спілкувався з людьми, відповідальними за організацію Євро, зокрема, з логістами, з тими, хто відповідає за готелі та дороги. І я насправді впевнений, що Україна зможе приймати Чемпіонат Європи. Україна буде готова. Інфраструктура буде готова. Аеропорти та стадіони побудують, відкриють готелі, я в цьому не сумніваюся.
Єдине, що мене хвилює, – це кордон між Україною та Польщею. Я не знаю, що буде відбуватися, адже кордон дуже повільно працює. Я вважаю, що треба провести якісь заходи для того, щоб люди могли швидше проходити через кордон.
– Щодо порад українцям, окрім знання англійської, що ще, на вашу думку, зробить Україну більше приємною і доступною для туризму?
– Дуже цікаве питання, тому що по дорозі до студії, у метро, я бачив постери українською мовою, які закликають людей посміхатися. Це моє побажання українським людям – посміхайтеся, будьте позитивними та добрими один до одного. Я впевнений, що під час Євро-2012 так і буде.
