Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 08:19

Реформа зворотнього напрямку. Кому потрібне скасування політреформи?


Микола Оніщук, екс-міністр юстиції

«Спроби будувати парламент по принципу казарми, ходити «кроком руш» ліворуч чи праворуч – це щонайменше виглядає не сучасно», – заявив в ефірі Радіо Свобода екс-міністр юстиції Микола Оніщук, коментуючи намір представників нинішньою влади скасувати політреформу 2004 року.

– Пане Оніщук, у світовій практиці країн зі сталою демократією Вам відомі приклади, коли спочатку ухвалювалося рішення щодо змін, внесених у Конституцію, проходив якийсь дуже короткий час, а потім ці зміни відмінялися?

– Н
У Франції за останні 22 роки 18 разів вносилися зміни до конституції
аскільки я знаю конституційне право, таких прецедентів не було. Хоча практика внесення змін до конституції і досить частих відносно є поширеною. Наприклад, у Франції за останні 22 роки 18 разів вносилися зміни до Конституції.

Таким чином питання в тому, як часто вони вносяться, які мотиви, що вони дають для нації, для суспільства, чи забезпечують прогрес, чи забезпечують свободи громадян, чи держава стає більш заможнішою, а відповідно й суспільство? Ось кінцевий критерій, як необхідно оцінювати зміни до Конституції чи будь-який закон, який є важливий для країни.

– Тут є одне ключове питання, оскільки ключова мотивація щодо необхідності відміни політреформи 2004 року полягає у тому, що, мовляв, тоді ці зміни були внесені не зовсім так, як треба, незаконно.

Чи відомі такі прецеденти, коли проходить довгий час, і хтось визнає, що щось тоді було неправильно?


З точки зору права можливість звернення до КСУ на предмет неконституційності закону не є обмеженою у часі
У питаннях, які сьогодні активно обговорюються стосовно можливого рішення КСУ щодо визнання неконституційним закону 2004 року за №2222, є багато аспектів.

Суспільна оцінка і суспільно-політична оцінка цього полягає в тому, що країна вже прожила майже 6 років за оновленою Конституцією, вже сформовані відповідні традиції правові, у тому числі застосування, сформована система органів державної влади. Хоча всі політичні сили мали можливість, в тому числі і нинішня коаліція, раніше до цього питання повернутися, вже були випадки, коли коаліція мала більшість у парламенті, то лише тепер це питання на порядку денному.

І все ж з точки зору права можливість звернення до КСУ на предмет неконституційності закону не є обмеженою у часі. Це стосується не тільки цього закону, будь-якого закону, який на сьогодні є чинним. Тут наша Конституція, закон «Про КСУ» обмежень не встановлює.

Таким чином один з основних висновків полягає в тому, що не політично, а юридично закон, в даному випадку закон «Про внесення змін до Конституції» 2004 року, є об’єктом конституційного контролю. Чому?

– Тобто, депутати мали повне право звернутися до КСУ?

– Так. Чому? Тому що Конституція України містить окрему статтю, яка говорить про те, що коли закон приймається, то процедура його розгляду, ухвалення і набуття чинності у випадку, якщо вона порушується, то це є підставою для визнання закону неконституційним. І це означає, що в даному випадку депутати дійсно мали право звернутися до КСУ, а КСУ може здійснити конституційний судовий контроль стосовно конституційності прийняття самої процедури ухвалення цього закону.

– Пане Оніщук, чи означає це, що будь-яке рішення, яке ухвалюється у Верховній Раді за відсутності належної кількості депутатів або тоді, коли це очевидно, всі це бачать, що депутати голосують не кожен сам за себе, а один бігає, даруйте, ходить і насправді голосує за інших, то в принципі при бажанні можна знайти процедуру і законну колізію, щоб оскаржити будь-яке рішення Верховної Ради, оскільки воно ухвалювалося з порушенням?

– Тут є один аспект такий правовий (я хочу наголосити), що порядок внесення змін до Конституції визначається не законами України. Він безпосередньо визначений Конституцією і лише Конституцією. Конституція говорить про те, що цей порядок внесення змін має дотримуватися, оскільки порушення правил цього порядку охороняється КСУ і самою Конституцією.

Для прикладу, не парламент вніс зміни до Конституції. Та все ж теоретично Глава держави може підписати цей закон. Чи буде він створювати правові наслідки? Чи має в такому випадку КСУ вказати на те, що не той орган вніс зміни до Конституції? Чи, наприклад, буде порушений порядок, знову ж таки визначений Конституцією, коли 226 голосів на одній сесії і 300 на іншій? Зразу проголосували 300 без 226. Чи ухвалили закон, лише зміни до Конституції лише 226 голосами і подали Президенту на підпис? Таким чином це є правильно з точки зору форми, що внесення змін до Конституції, сам порядок, я не кажу про зміст, має контролюватися КСУ.

Я розумію, що, можливо, у мене є опоненти й серед наших слухачів, але правова складова цього питання є саме такою. І я маю бути професійно чесним.

– Сьогодні в Україні проходить 10-ий позачерговий З’їзд суддів України. Це зібрання, зокрема, розглядає і питання щодо призначення, обрання суддів КСУ. Саме КСУ і має винести свій вердикт, а потім Верховна Рада на нього вже відреагує...

Сергій Ківалов висловив Радіо Свобода дуже цікаву думку про те, що чи не в перше в історії України Віктор Янукович зробив дуже важливий крок назустріч суддям.

Сергій Ківалов
Сергій Ківалов (переклад):
Саме Президент України Віктор Янукович вніс закон «Про судоустрій і статус суддів», в якому відмовився від будь-якого впливу з боку Президента. От він відмовився від повноважень, пов’язаних з формування Вищої кваліфікаційної комісії, він відмовився ще від таких повноважень, які не передбачені Конституцією, але завжди були вони. Я думаю, що цей крок - серйозний крок у встановленні демократії в нашій державі.


– Очевидно, що повноваження Глави держави визначаються Конституцією. Він не може від них ні відмовитися, ні придбати. Якщо вони були передбачені законами і не передбачені Конституцією, то вони не є конституційні, і Глава держави не мав би їх застосовувати за визначенням. Тому ми цю тему прокоментували, можемо її облишити.

Що стосується судової реформи і взагалі всього комплексу питань вдосконалення правосуддя, то проблема в країні є: громадяни не задоволені судами, вони їм не довіряють і не вважають справедливими. Ситуацію потрібно змінювати, незалежно від того, яка влада поставила собі це за мету.

Ухвалений закон на ініціативу Глави держави. Закон дійсно має значний ресурс очікувань того, що стан справ може змінитися, але закон тільки набирає силу, і частина його положень нещодавно набрала силу, частина з 1 жовтня.

Дуже багато буде залежати від того, як цей закон буде зреалізований? Чи відбудуться зміни в судовій системі?

Сьогодні відбувається з’їзд, який, до певної міри, дає оцінку, в тому числі і очікуванням, і закону, маючи на увазі його застосування. Що називається, дуже багато буде залежати від того, як саме буде виконуватися цей закон? Чи будуть створені умови для незалежності суду при одночасній відповідальності суддів за зловживання права? Чи з’являться якісь нові форми впливу на суд, наприклад, його побоювання від впливу владних інститутів, їх залежність від владних інститутів?

Зараз просто передчасно говорити про те, якими будуть наслідки цієї судової реформи. Ресурс закладений позитивний. Ми маємо починати.

– Президент Віктор Янукович дуже конкретний у своїх висловлюваннях. Сьогодні на з’їзді він, зокрема, сказав таку фразу: «Я підкреслюю: державна влада єдина. Не повинно бути протистоянь між виконавчою і судовою владою».

– Призначення судової влади (і це аксіоматичні речі) полягає у тому, що він має захищати права і охороняти інтереси громадян, і одночасно суд є інститутом контролю влади. Мається на увазі насамперед влади виконавчої. Адже ця влада, як правило, містить певний ресурс порушення прав громадян. Мається на увазі, чи то стосується земельної ділянки виділеної, чи то стосується реєстрації прав власності і будь-якого іншого.

Таким чином завдання судової влади полягають у тому, щоб діяти не в системі узгодження з іншими гілками влади. У судової влади є закон, є Конституція і судова влада має охороняти, ґрунтуючись на законі, інтереси громадян і контролювати владу у такий спосіб.

– Чи має тоді КСУ визнати реформу 2004 року, конституційну, незаконною?

Закон про внесення змін є об’єктом контролю. Процедурні порушення, які як вимоги визначені у Конституції, місце мали. Але оцінку цьому дасть суд
Я вже сказав, що закон про внесення змін є об’єктом контролю. Скажу відверто, що процесуальні, процедурні порушення, які як вимоги визначені у Конституції, місце мали. Але оцінку цьому дасть суд.

Питання в іншому: які правові наслідки виникнуть у випадку, якщо КСУ визнає порушення процедури ухвалення цих змін і прийме відповідне рішення?

– Ми маємо запитання від радіослухача.

Слухач: Чи не здається Вам, гра реформами пояснюється тим, що до влади прийшов кримінальний клан? Там є ієрархія влади зверху донизу. Якщо, припустимо, цей клан взавтра зламається, Янукович (так само, як було з парламентсько-президентською республікою, що він хотів сильно і його клан) відмовиться від судової реформи. Чи може бути таке?

– Особливість влади і взагалі владних інститутів полягає в тому, що вони змінюються. І громадяни, йдучи на вибори, віддають перевагу тій чи іншій політичній силі, обирають того чи іншого президента. Тому якщо політична сила втратить довіру суспільства, нічого її не зможе утримати при владі, принаймні, якщо ми говоримо про Україну, яка визнає себе європейською країною і прагне дотримуватися європейських стандартів.

Тому цей той випадок, коли саме громадяни, йдучи на чергові чи на позачергові вибори, будуть вирішувати долю в тому числі й тих, хто сьогодні на легітимних підставах здійснює владу.

– В Україні завжди дуже багато нюансів. Вчора було заявлено, що якщо опозиція й надалі так себе поводитиме, тобто заважатиме працювати Верховній Раді, то, можливо, запровадження чи введення прямого президентського правління.


– Я був здивований цією заявою політичною. Тим більше з вуст політиків, які вже давно працюють…

– Голови фракції Партії регіонів.


Спроби будувати парламент по принципу казарми, ходити «кроком руш» ліворуч чи праворуч – це щонайменше виглядає не сучасно
Тим більше голови фракції.

Треба мати на увазі наступне. Верховна Рада України – це вищий представницький орган держави, єдиний законодавчий і вищий представницький. За визначенням парламент – це орган, де народні депутати, парламентарі представляють суспільство, різне суспільство, якому щось подобається, щось не подобається. Їхній конституційний обов’язок представляти ці інтереси, говорити від імені людей.

Тому спроби будувати парламент по принципу казарми, ходити «кроком руш» ліворуч чи праворуч – це щонайменше виглядає, скажімо так м’яко, не сучасно. Саме тому я переконаний, що ці заклики – це вже історія, вони не будуть серйозно розглядатися ані політиками, ані суспільством. Тим більше, що я не чув офіційних заяв ні Глави держави, ні будь-якого іншого інституту з тим, що ця теза буде підтримуватися.

І, насамкінець, треба мати на увазі, що наша Верховна Рада вже має і традицію парламентську, до речі, і правову традицію бути демократичною, тобто давати можливість політикам, політичним силам висловлювати свою незгоду чи свою згоду з тим…

– І згадаємо, що тоді у 2004 році політичні сили, представлені у парламенті, продемонстрували величезну єдність, і усі, крім фракції БЮТ, проголосували за те, щоб ці зміни в Конституцію були внесені. Це рішення зустріли з великим натхненням…

– Я ще хотів би додати до попереднього питання. До речі, Конституція України не містить поняття «прямого президентського правління». Є таке повноваження у Президента, але воно називається «введення надзвичайного стану». Звісна річ, що політичний процес у парламенті, спори депутатів…

– Тісне стояння навколо трибуни не може бути надзвичайним станом.

Якщо рішення КСУ відбудеться неконституційним, створить обов’язок для Верховної Ради в силу цього рішення виправити ситуацію і забезпечити легальний порядок
До речі, для цього навіть достатньо подивитися закон про надзвичайний стан, Конституцію. Не можуть бути підставою для подібних речей.

Тепер що стосується більш серйозного і реального питання, яким є можливе рішення КСУ з питань конституційної реформи. Добре відомо, що КСУ зміни до Конституції не вносить. І це означає, що, яким би не було його рішення, Конституція залишається непорушною.

Якщо рішення КСУ відбудеться в частині визнання закону «Про внесення змін до Конституції» неконституційним, створить обов’язок для Верховної Ради України в силу цього рішення виправити ситуацію і забезпечити легальний порядок, мається на увазі з дотриманням процедури, передбаченою самою Конституцією, внесенням можливих змін.

І не випадково, до речі, очевидно, розуміючи це, Глава держави у своєму виступі під час святкування Дня Незалежності озвучив тезу про необхідність внесення через Верховну Раду України необхідних змін до Конституції. Він висловив свою візію. Вважає, зокрема те, що необхідно змінити систему організації влади і посилити повноваження Глави держави.

Але для того, щоб дати цьому оцінку: чи буде це на користь країні, це буде посилювати роль парламенту чи послаблювати парламент, необхідно, щоб, що називається, сама конституційна законодавча ініціатива лежала на столі, щоб можна було оцінити її комплексно, фахово і провести суспільну і політичну дискусію, чи ці зміни на часі, чи вони забезпечать певний для країни прогрес, демократію.

– Миколо Васильовичу, ця суспільна дискусія, зокрема ця розмова є її частина, точиться вже і точиться, а рішення ухвалюються дуже швидко.

Поки що ми бачимо, що влада демонструє волю змінити Конституцію, тобто повернутися до того, щоб президентська модель була більш вагомою, ніж парламентська. І крок за крок це відбувається насправді.

Ви, може, маєте таємну інформацію, що там у парламенті, готові голосувати?

– Я як юрист, екс-міністр маю завжди бути професійно чесним. Якщо влада є легітимною, і вона пропонує певні зміни у легітимний, конституційний спосіб, вона має на це право.

Інша справа, як до цього віднесуться громадяни, суспільство? Адже вони прийдуть на вибори і скажуть: ні, владо, ви тоді діяли легітимно, але ваші кроки ми не підтримуємо. Тому виходжу з того, що все в країні (так маємо торувати шлях до правової) має відбуватися у відповідності до Конституції і у відповідності до наших вже внутрішніх правових традицій.

– Якщо все відбудеться, що тоді, які правові наслідки можуть виникнути у зв’язку з тим, що ми повернемося до моделі старої Конституції? Адже ми вже в нових умовах обирали парламент, обирали Президента.


Ніякі зміни не можуть відбутися в системі організації влади, поки не буде завершена каденція Глави держави. Лише починаючи з цього періоду може бути здійснений запуск нової конституційної системи
У цих питаннях буде застосовуватися і діє принцип незворотної дії закону. Тобто, органи, які сформовані через вибори – парламент, Президент, які обрані відповідно на 5 років, їхні повноваження не можуть бути ні обмежені, ні скорочений термін перебування в цих органах.

Це означає, що нинішня Верховна Рада незалежно від того, які зміни до Конституції будуть внесені, буде здійснювати свої повноваження визначені Конституцією України, які були їй делеговані народом України на час виборів Президента і на час виборів Верховної Ради.

Іншими словами, йдеться про те, що до завершення каденції нинішнього парламенту ніяких змін в системі організації влади відбутися не може. Більше того, я стверджую, що ніякі зміни не можуть відбутися в системі організації влади, навіть якщо зміни до Конституції будуть внесені, до того часу, поки не буде завершена каденція, повноваження нинішнього Глави держави, тобто до 2015 року. І лише починаючи з цього періоду може бути здійснений запуск нової конституційної системи організації влади, маючи на увазі, що цими повноваженнями вже скористається Президент за результатами виборів у 2015 році, якщо такі зміни будуть внесені.

– Микола Томенко сказав, що якщо це все відбудеться, то, можливо, зміниться кількість віце-прем’єрів в уряді, і постане питання про те, що парламент може лише затверджувати кандидатуру прем’єр-міністра, але подаватиме його Президент.

Ось такі тези мають зміст?


– Це буде залежати від того, які зміни будуть внесені до Конституції. Сьогодні вони не внесені. Нічого не зміниться.
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Атор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG