Насамперед кілька фактів, наведених Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту і Єврокомісією: кожну третю дитину в Україні виховує один із батьків – як правило, мати, унаслідок високих показників розлучень і трудової міграції. Пересічний український тато приділяє дитині не більше 4 хвилин у день; трохи понад 30 відсотків татусів роблять уроки разом із дітьми. Після розлучення більше половини татів не опікуються дитиною, її виховання лягає на плечі матері.
За такої ситуації, участь батьків у фотоконкурсі – це можливість побачити світ дитини, а отже, збагнути той неосяжний всесвіт, який має назву «дитя». Принаймні, на це сподівається менеджер проекту Анастасія Троцька та її колеги з Єврокомісії.
«Ідея конкурсу – вибрати фотографії, які дадуть змогу і батькам, і дітям замислитися з приводу того, що таке любляча сім’я, як у ній живуть і дорослі, і малеча, – зауважує Анастасія Троцька. – Також ми сподіваємось назбирати ідеї та знімки для майбутньої соціальної реклами. Тобто, провести таку інформаційну акцію».
Фотоконкурс проводиться у режимі відкритого доступу в електронній мережі (on line), до участі в ньому запрошено професійних художників, аматорів та дітей віком до 18 років. Триватиме конкурс до 1 листопада цього року.
Соціальна фотографія – це складна, психологічно важка праця
Ярослава МузикаУ рамках конкурсу відомий український митець Віктор Марущенко проводитиме майстер-класи із соціальної фотографії. Для нього та його колег «Світ дитячої мрії» – це не лише соціальна акція європейського масштабу, а й можливість ознайомити українців із соціальною фотографією як такою, показати кращі зразки робіт, створені в Україні та державах Європи.
«Ми сім років займаємось освітньою програмою, ми видаємо журнал про фотографію, – каже український митець. – Маю визнати, що на тлі динамічного розвитку фотографії як мистецтва, як соціального явища, ми, українці, відстаємо від європейських колег. На фоні цього конкурсу можна провести інформаційні майстер-класи: вони не навчають фотографувати, але через них можна систематизувати світову фотографію, продемонструвати її українцям. У тому числі – дитячу й сімейну фотографію».
Віктор Марущенко стверджує, що в Україні немає охочих займатися соціальною фотографією: це складна, психологічно важка праця – висвітлювати больові точки суспільства, розповідати про трагедії окремих людей і цілих прошарків населення. Але тим важливішим є запропонований українським урядом та Європейською комісією конкурс, який наблизить батьків до дітей і допоможе батькам почути дитину, навчить її поважати й цінувати як повноправну особистість; посприяє розвиткові здібностей дитини і, ймовірно, відкриє спільне для батьків і малечі хобі – фотографування.
За такої ситуації, участь батьків у фотоконкурсі – це можливість побачити світ дитини, а отже, збагнути той неосяжний всесвіт, який має назву «дитя». Принаймні, на це сподівається менеджер проекту Анастасія Троцька та її колеги з Єврокомісії.
«Ідея конкурсу – вибрати фотографії, які дадуть змогу і батькам, і дітям замислитися з приводу того, що таке любляча сім’я, як у ній живуть і дорослі, і малеча, – зауважує Анастасія Троцька. – Також ми сподіваємось назбирати ідеї та знімки для майбутньої соціальної реклами. Тобто, провести таку інформаційну акцію».
Фотоконкурс проводиться у режимі відкритого доступу в електронній мережі (on line), до участі в ньому запрошено професійних художників, аматорів та дітей віком до 18 років. Триватиме конкурс до 1 листопада цього року.
Соціальна фотографія – це складна, психологічно важка праця
«Ми сім років займаємось освітньою програмою, ми видаємо журнал про фотографію, – каже український митець. – Маю визнати, що на тлі динамічного розвитку фотографії як мистецтва, як соціального явища, ми, українці, відстаємо від європейських колег. На фоні цього конкурсу можна провести інформаційні майстер-класи: вони не навчають фотографувати, але через них можна систематизувати світову фотографію, продемонструвати її українцям. У тому числі – дитячу й сімейну фотографію».
Віктор Марущенко стверджує, що в Україні немає охочих займатися соціальною фотографією: це складна, психологічно важка праця – висвітлювати больові точки суспільства, розповідати про трагедії окремих людей і цілих прошарків населення. Але тим важливішим є запропонований українським урядом та Європейською комісією конкурс, який наблизить батьків до дітей і допоможе батькам почути дитину, навчить її поважати й цінувати як повноправну особистість; посприяє розвиткові здібностей дитини і, ймовірно, відкриє спільне для батьків і малечі хобі – фотографування.
