Доступність посилання

17 Листопад 2017, Київ 22:02

Анастасія Москвичова

Київ – Соціальна ізоляція літніх людей – доволі серйозна проблема в Україні, зазначають соціологи. На їхню думку, вона не менш важлива, ніж їхнє медичне чи соціальне забезпечення, адже кількість самогубств серед літніх людей і особливо чоловіків, поступається серед сусідніх країн тільки Білорусі та Росії. Але програми, які б допомогли подолати ізоляцію літніх людей, є нечисленні, маловідомі і недостатньо профінансовані.

Киянка Алла Полтавцева уже кілька років як вийшла на пенсію, однак сидіти вдома – це не для неї. Вона – студентка-другокурсниця одного зі столичних відділень Університету третього віку, де активні пенсіонери мають змогу із користю проводити час, вивчаючи різні дисципліни за вибором або отримуючи корисні навички, наприклад, опановуючи комп’ютер.

Про виш жінка дізналася з випуску теленовин. Каже, що розчарована не була. «Мені сказали, що є 10 факультетів, я обрала три: основи життя і здоров’я, літературно-художній і краєзнавчий. Ми дуже задоволені: дається стільки життєвого тонусу», – зауважує Алла Полтавцева.

Університет третього віку – одна із небагатьох програм, які підтримало Міністерство праці та соціальної політики. Такі виші є у лише у кількох українських містах: окрім столиці, вони відкрились, зокрема, у Полтаві, Черкасах та Кременчуці. Виходом для інших міст є регіональні ініціативи, однак у цьому випадку активісти скаржаться на брак коштів для реалізації проектів для літніх людей.

Європейський пенсіонер – «під крилом» громадськості – демограф

Експерти позитивно відгукуються щодо спроб громадських ініціатив організувати дозвілля літніх людей. Це поширена практика в європейських країнах, однак там громадські активісти не чекають допомоги від держави, а мають достатньо повноважень і можливостей, щоб діяти самотужки, зауважує Людмила Черенько, начальник відділу досліджень рівня життя Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук. Проте, на її думку, багато залежить і від самих пенсіонерів.

«Якщо в країнах розвинутих людина, виходячи на пенсію, тільки починає жити: у неї з’являється багато вільного часу для розваг, для самонавчання, пізнання чогось, то у нас людина, виходячи на пенсію, залишається наодинці з собою, – говорить Людмила Черенько. – І якщо раніше хоча б під під’їздами збиралися бабусі-дідусі, спілкувалися, то зараз немає навіть цього».

Німецький урядовий фонд «Пам'ять, відповідальність, майбутнє» профінансував близько 40 таких проектів. Таким чином, громадські активісти влаштовували зустрічі школярів і студентів із літніми людьми, робили ремонт у приміщеннях, де збираються осередки жертв війни. Були й екологічні ідеї: наприклад, у Глухові представники різних поколінь саджали разом дерева.

Ігнорування літніх людей як симптом історичної амнезії

Проблеми літніх людей – це не тільки мізерні пенсії чи недоступна медицина, вважає президент Єврейського форуму України Аркадій Монастирський. За його словами, люди, що пройшли Другу світову війну, залишаються замкнуті у своїх квартирах, що дозволяє суспільству просто забути про них. Людей, які пережили Голокост, стає все менше, тож скоро буде нікому розказувати про події тих часів, наголошує Монастирський.

«Брак інформації спричиняє багато негативних суспільних явищ як у Європі, так і, власне, в Україні. Зокрема, це заперечення Голокосту, заперечення просто трагедії, що є складовою частиною сучасного антисемітизму, – зазначає він. – А тут є живі свідки, які, хоч і були тоді маленькими, чудово усе пам’ятають і можуть розповісти молодшому поколінню різних національностей».

1 жовтня відзначають Міжнародний день людей похилого віку. Німецький фонд «Пам'ять, відповідальність, майбутнє» цього дня розпочинає щорічний конкурс грантів, спрямованих на підтримку проектів для літніх людей, що пережили тоталітаризм. Можливо, цього року, зголосяться люди, які допоможуть і свідкам Голодомору 1932-33 років розповісти свої історії?

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG