Доступність посилання

11 Грудень 2017, Київ 12:20

Навколо рішення Конституційного Суду щодо скасування політичної реформи 2004 року уже накопичується певна критична маса, і ось-ось в Україні настане черговий пік фестивалю політичних перевертнів. На диво, що участь у ньому беруть усі головні політичні сили країни. Саме вони складають основу зрушень, на порозі яких стоїть Україна. Вона знову опинилася катастрофічно залежною. В принципі їй ніколи не давали волі свої ж ватажки.

Рівень політичного лицемірства завжди був не найнижчим в країні, але сьогодні він більше, ніж зашкалює. Де взяти сил, щоб розібратися в цій отруйній каші?

Один із зубрів українського табору перевертнів Президент Кучма продавив політичну реформу наприкінці свого президентського терміну. Він прагнув понад усе обмежити владу наступного Президента і узалежнити його від парламенту.

І це робила та людина, яка усі 10 років президентства чубився з Верховною Радою як кіт із собакою. Так і пішов він із влади академіком перевертнів.

Його наступник Президент Ющенко увесь свій строк відчував на собі кучмівський зашморг реформи 2004 року. В його таборі не раз говорили про необхідність переглянути цю кабальну залежність Президента.

Блок Юлії Тимошенко, який від самого початку протистояв кучмівському задуму, не раз відкрито закликав скасувати цю реформу. Але на захист парламентсько-президентської форми правління стояла могутня сила Партії регіонів.

Особливо сильно відчула ця партія перевагу парламенту над Президентом, коли Ющенко дав посаду Прем'єр-міністра Вікторові Януковичу.

Тоді Партія регіонів втратила від активності відчуття балансу і почала скуповувати депутатів, щоб створити конституційну більшість і повністю підкорити собі владу в країні через прем'єрство. Тим самим Партія регіонів створила навколо себе хвилю роздратування і усе закінчилося тотальною кризою.

Нові умови – нові крутійства


Сьогодні все кардинально помінялося. Перевертні обох таборів активно грають недавні ролі своїх суперників. Регіонали захищають ідею скасування реформи. Їх опоненти хапаються за цю реформу, аби якось обмежити владу Януковича.

Між ними як завжди майорить Володимир Литвин. Посада у нього така. Він координував проходження реформи 2004 року. Він же проводжає її в останню путь в 2010 році.

Як у гоголівського Тараса Бульби – «Я тебе породив, я тебе і уб...» Ми не ставимо крапки, оскільки не знаємо, чим усе це закінчиться. Чи не станеться того, що оту реформу буде відновлено? І там, десь поблизу знову стоятиме Володимир Литвин?

Парадокс, але саме він змушений бути посередником її народження і її скасування через шість років після. Чи відчуває він якийсь дискомфорт – це залишається його персональною таємницею.

Назовні виявляється, що Володимир Литвин може робити дві абсолютно протилежні функції з однаковою мірою професійності посередника між перевертнями. Ледве чи міг би він опанувати цю якість, не будучи сам перевертнем вищого ґатунку.

Ще один представник руху перевертнів лідер українського комунізму Петро Симоненко може бути повністю задоволеним – в Україні є достатньо послідовників Леніна як визнаного майстра «текущего момента». Недарма Україну називали кузнею комуністичних кадрів. Наплодила, як для себе, так і з Москвою поділилася.

Отакий політично-бісівський фестиваль в Україні біля останньої чверті 2010 року. Хто там зараз сучасний Гоголь, який описав би це типово українське чортовиння!

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG