За останні 10 років жодні вибори в Білорусі не були визнані міжнародною спільнотою вільними та справедливими. Є дуже мало шансів, що цього разу буде інакше. Хоча, якщо оцінити процес реєстрації ініціативних груп потенційних кандидатів на президента, то, на думку учасників перегонів, він дійсно був ліберальнішим. Дещо більше, ніж у попередні кампанії, а місцева влада включили опозиціонерів у територіальні виборчі комісії.
Сам Виборчий кодекс став більш ліберальним, але несуттєво, зовсім недостатньо для того, щоб опозиції можна було розраховувати на чесний підрахунок голосів. Не кажучи вже про те, що чинний президент Олександр Лукашенко, який балотується на цих виборах учетверте, має необмежені можливості для впливу на суспільство та агітації за себе.
Принципово виборча система в Білорусі не змінилася, вибори фактично розглядаються всією владою як спецоперація для подальшої легітимізації незмінного президента, який керує вже 16 років. За цей час різними репресіями опозицію дуже послаблено, а у суспільстві запанувала певна апатія щодо політики.
Тепер на виборах Лукашенкові протистоять кілька маловідомих для пересічних білорусів опозиційних лідерів та кілька безробітних. Якщо раніше про можливість участі у президентських виборах заявляли колишні міністри та директори заводів, то тепер жодний представник номенклатури так і не висунув свою кандидатуру. Номенклатура під контролем.
Росія критикуватиме Лукашенка, але «свого кандидата» не має
Єдина проблема у Лукашенка на цих виборах – інформаційний та економічний тиск із Росії. Кремль дуже невдоволений Лукашенком і дав зрозуміти, що підтримки його на цих чергових виборах, на відміну від попередніх, від нього не буде.
Сказати, що Москва когось тут підтримує, як колись Януковича в Україні, неможливо. Останні 10 років її фаворитом був Лукашенко, і когось нового тут Росія не знайшла. Є деякі спекуляції, що один із опозиційних кандидатів має гроші від багатих білорусів із Росії, що начебто за ним стоїть Москва. Але це не більше, ніж спекуляції.
Офіційна Росія ніколи не мала зв'язків із білоруською опозицією, не піде вона на це і цього разу, перш за все тому, що опозиція має мало шансів. Але, як виглядає, Росія буде продовжувати тиснути на Лукашенка різними фільмами та цінами на газ, як вважають авторитетні експерти, її мета полягає в тому, щоб перш за все змусити Лукашенка бути більш поступливим вимогам Кремля.
Про свою віру в перемогу ніхто з представників опозиції особливо не говорить. Білоруська опозиція цього разу не змогла домовитися про єдиного кандидата, який протистояв би Олександру Лукашенку. Про свою участь у виборах заявила ціла десятка опозиційних лідерів, тим часом як єдиний кандидат від опозиції на виборах 2006 року Олександр Мілінкевич взагалі вирішив проігнорувати цю кампанію.
Звісно, що ніхто з опозиціонерів не має ілюзій щодо того, що опозиція зможе перемогти авторитарну систему. А чому беруть участь у цих маніпулятивних виборах? Дехто має надію на Майдан після виборів, як це було в Україні 2004 року, дехто очікує, що Росія серйозно послабить Лукашенка, а багато хто вважає, що вибори – це час, коли суспільство політизується, і опозиція просто зобов'язана цим скористатися.
Сам Виборчий кодекс став більш ліберальним, але несуттєво, зовсім недостатньо для того, щоб опозиції можна було розраховувати на чесний підрахунок голосів. Не кажучи вже про те, що чинний президент Олександр Лукашенко, який балотується на цих виборах учетверте, має необмежені можливості для впливу на суспільство та агітації за себе.
Принципово виборча система в Білорусі не змінилася, вибори фактично розглядаються всією владою як спецоперація для подальшої легітимізації незмінного президента, який керує вже 16 років. За цей час різними репресіями опозицію дуже послаблено, а у суспільстві запанувала певна апатія щодо політики.
Тепер на виборах Лукашенкові протистоять кілька маловідомих для пересічних білорусів опозиційних лідерів та кілька безробітних. Якщо раніше про можливість участі у президентських виборах заявляли колишні міністри та директори заводів, то тепер жодний представник номенклатури так і не висунув свою кандидатуру. Номенклатура під контролем.
Росія критикуватиме Лукашенка, але «свого кандидата» не має
Єдина проблема у Лукашенка на цих виборах – інформаційний та економічний тиск із Росії. Кремль дуже невдоволений Лукашенком і дав зрозуміти, що підтримки його на цих чергових виборах, на відміну від попередніх, від нього не буде.
Сказати, що Москва когось тут підтримує, як колись Януковича в Україні, неможливо. Останні 10 років її фаворитом був Лукашенко, і когось нового тут Росія не знайшла. Є деякі спекуляції, що один із опозиційних кандидатів має гроші від багатих білорусів із Росії, що начебто за ним стоїть Москва. Але це не більше, ніж спекуляції.
Офіційна Росія ніколи не мала зв'язків із білоруською опозицією, не піде вона на це і цього разу, перш за все тому, що опозиція має мало шансів. Але, як виглядає, Росія буде продовжувати тиснути на Лукашенка різними фільмами та цінами на газ, як вважають авторитетні експерти, її мета полягає в тому, щоб перш за все змусити Лукашенка бути більш поступливим вимогам Кремля.
Про свою віру в перемогу ніхто з представників опозиції особливо не говорить. Білоруська опозиція цього разу не змогла домовитися про єдиного кандидата, який протистояв би Олександру Лукашенку. Про свою участь у виборах заявила ціла десятка опозиційних лідерів, тим часом як єдиний кандидат від опозиції на виборах 2006 року Олександр Мілінкевич взагалі вирішив проігнорувати цю кампанію.
Звісно, що ніхто з опозиціонерів не має ілюзій щодо того, що опозиція зможе перемогти авторитарну систему. А чому беруть участь у цих маніпулятивних виборах? Дехто має надію на Майдан після виборів, як це було в Україні 2004 року, дехто очікує, що Росія серйозно послабить Лукашенка, а багато хто вважає, що вибори – це час, коли суспільство політизується, і опозиція просто зобов'язана цим скористатися.
