Експеримент має виявити: які харчі можна придбати, як і яким транспортом користуватися, як сплачувати комунальні послуги та задовольняти культурні потреби, якщо витрачати близько 30 гривень на день. Ініціатори акції не насмілилися залучити до участі людей старшого віку, або тих, хто має вади здоров’я. Відтак, учасниками стали молоді люди, кожному з них близько 20 років. Вони пройшли медичне обстеження і визнані здоровими.
Студент із Луганська Леонід Авпатов погодився на участь з цікавості. «У мене є доволі багато друзів, які живуть буквально на цей прожитковий мінімум, – каже він. – У мене достатньо заможна сім’я, і я можу дозволити собі піти в ресторан, коли захочу. А інші люди не можуть просто піти в кіно. Тому я хочу зрозуміти, як люди виживають».
А от журналістка з Сум Євгенія Суярко заробляє не набагато більше прожиткового мінімуму. Мотивом для її участі в експерименті стало бажання покращити якість життя в Україні.
«Я пробувала жити на ці гроші – дуже важко. Якщо ще й знімати квартиру, тобто на квартиру лише буде 600-700 гривень, у нашому місті. Спробувати довести владі, яка вигадує такі цифри, що це не реально і звернути увагу на це, і щоб краще жилося, мабуть, до цього ми всі намагаємося прийти», – каже молода журналістка.
Охоронець із Вишгорода Іван Місяць також отримує зарплату, близьку до прожиткового мінімуму. Він має надію, що результати експерименту вплинуть на депутатів Верховної Ради, які, власне, і встановлюють рівень прожиткового мінімуму.
«Щоб нашим депутатам Верховної Ради дійшло, що люди мають жити достойно, як у Європі нормально живуть усі. А не те, що люди живуть від одного дня до іншого і не знають, як прожити далі», – зауважує Іван Місяць.
Депутати закликають не бідкатися, а вчитися заробляти
Сподівання учасника соціального експерименту можуть виявитися марними. Заступник голови парламентського комітету з питань соціальної політики, народний депутат від Партії регіонів Ярослав Сухий заявив Радіо Свобода, що населенню не варто орієнтуватися на прожитковий мінімум, а думати про те, як заробляти більші кошти.
«Якесь поверхове ставлення до такого індикативного показника, як прожитковий мінімум. Ніхто ж не каже, що людина має прожити на ці кошти. Тому що це показник для держави. Брати у буквальному вислові, як прожити на 700 гривень чи на 600 – це абсурд, це ненормально, це неправильно. Це проблема людини, а не проблема держави. Держава зобов’язана створити всім рівні умови. Людей потрібно заохочувати до того, щоб вчилися працювати і заробляти на себе», – говорить парламентарій.
А народний депутат від БЮТ Андрій Шкіль, хоч і розуміє неадекватність реаліям офіційного прожиткового мінімуму, але експеримент вважає недоцільним.
«Я свого часу жив 13 місяців у слідчому ізоляторі, де на людину виділяють 1,20 гривень, можливість передання передач формує процес збільшення цих коштів до десь 7 гривень. Тому я б точно прожив, але це не означає, що я хочу, щоб наші люди проживали на ці кошти. Експеримент матиме малий викид позитивного результату. Я не бачу, що він має підтвердити або що він має спростувати. Хотілося б, щоб влада нинішня пожила на цих 900 гривень на місяць», – відзначив він.
Організатори ж соціального експерименту планують на практиці довести, що для забезпечення пересічного українця упродовж місяця необхідними продуктами харчування, одягом та промисловими товарами, послугами та можливістю відвідувати культурні заходи, необхідно щонайменше 2356 гривень.
Студент із Луганська Леонід Авпатов погодився на участь з цікавості. «У мене є доволі багато друзів, які живуть буквально на цей прожитковий мінімум, – каже він. – У мене достатньо заможна сім’я, і я можу дозволити собі піти в ресторан, коли захочу. А інші люди не можуть просто піти в кіно. Тому я хочу зрозуміти, як люди виживають».
А от журналістка з Сум Євгенія Суярко заробляє не набагато більше прожиткового мінімуму. Мотивом для її участі в експерименті стало бажання покращити якість життя в Україні.
«Я пробувала жити на ці гроші – дуже важко. Якщо ще й знімати квартиру, тобто на квартиру лише буде 600-700 гривень, у нашому місті. Спробувати довести владі, яка вигадує такі цифри, що це не реально і звернути увагу на це, і щоб краще жилося, мабуть, до цього ми всі намагаємося прийти», – каже молода журналістка.
Охоронець із Вишгорода Іван Місяць також отримує зарплату, близьку до прожиткового мінімуму. Він має надію, що результати експерименту вплинуть на депутатів Верховної Ради, які, власне, і встановлюють рівень прожиткового мінімуму.
«Щоб нашим депутатам Верховної Ради дійшло, що люди мають жити достойно, як у Європі нормально живуть усі. А не те, що люди живуть від одного дня до іншого і не знають, як прожити далі», – зауважує Іван Місяць.
Депутати закликають не бідкатися, а вчитися заробляти
Сподівання учасника соціального експерименту можуть виявитися марними. Заступник голови парламентського комітету з питань соціальної політики, народний депутат від Партії регіонів Ярослав Сухий заявив Радіо Свобода, що населенню не варто орієнтуватися на прожитковий мінімум, а думати про те, як заробляти більші кошти.
«Якесь поверхове ставлення до такого індикативного показника, як прожитковий мінімум. Ніхто ж не каже, що людина має прожити на ці кошти. Тому що це показник для держави. Брати у буквальному вислові, як прожити на 700 гривень чи на 600 – це абсурд, це ненормально, це неправильно. Це проблема людини, а не проблема держави. Держава зобов’язана створити всім рівні умови. Людей потрібно заохочувати до того, щоб вчилися працювати і заробляти на себе», – говорить парламентарій.
А народний депутат від БЮТ Андрій Шкіль, хоч і розуміє неадекватність реаліям офіційного прожиткового мінімуму, але експеримент вважає недоцільним.
«Я свого часу жив 13 місяців у слідчому ізоляторі, де на людину виділяють 1,20 гривень, можливість передання передач формує процес збільшення цих коштів до десь 7 гривень. Тому я б точно прожив, але це не означає, що я хочу, щоб наші люди проживали на ці кошти. Експеримент матиме малий викид позитивного результату. Я не бачу, що він має підтвердити або що він має спростувати. Хотілося б, щоб влада нинішня пожила на цих 900 гривень на місяць», – відзначив він.
Організатори ж соціального експерименту планують на практиці довести, що для забезпечення пересічного українця упродовж місяця необхідними продуктами харчування, одягом та промисловими товарами, послугами та можливістю відвідувати культурні заходи, необхідно щонайменше 2356 гривень.
