Доступність посилання

ТОП новини

Узбецька бавовна: повернення до середньовіччя


Узбецькі діти збирають бавовну, жовтень 2009 року
Узбецькі діти збирають бавовну, жовтень 2009 року

Прага – Ціна бавовни на світових ринках зросла до рекордного рівня, але узбецькі селяни, які вирощують головний експортний продукт країни, навряд чи зможуть цим скористатися. Ïхні умови життя дедалі більше нагадують часи середньовіччя, бо зубожілі селяни потрапляють у кабальну залежність від нових узбецьких феодалів.

Мамурджон Азімов і його родина роками працювали на вирощенні бавовни у районі Джиззах в Узбекистані. Але минулого року його вигнали з клаптика землі, який він орендував у держави, бо він не міг сплатити борг.

Як же сталося, що попри зростання світових цін на бавовну узбецький селянин не може звести кінці з кінцями і став безробітним?

«Ціну на бавовну визначає держава на початку року. Розцінки на збір бавовни встановлюються ще до початку збору врожаю. Те, що відбувається на світових ринках, для звичайного селянина не має жодного значення. Бо якщо ціна виросте, то він додаткових грошей не побачить. Усі гроші отримають чиновники, які фактично володіють державною компанією», – каже він.

Усі прибутки – держкомпанії… і президентові?

Азімов та інші селяни, з якими розмовляли кореспонденти Радіо Свобода в Узбекистані, підтверджують, що вони не зможуть отримати жодних додаткових прибутків від того, що нині ціна на бавовну сягнула 1 долара 20 центів за фунт, найвищої позначки в історії.

А відбувається це тому, що узбецькі селяни за законом мусять здати весь свій врожай до одного зі 120 державних заготівельних пунктів, де бавовну очищають і готують до експорту. Займається заготівлею бавовни державна компанія «Узпахтасаноат». Вона ж і встановлює ціни.

Офіційна ціна складає десь третину від світової. Фактично селяни часто отримають близько 10 відсотків від цієї ціни, бо їхня продукція оцінюється як «низькоякісна».

«Узпахтасаноат» належить на 51 відсоток державі. А кому належить решта 49 відсотків, офіційно ніколи не повідомлялося. Журналістські дослідження та деякі громадські організації доходять висновку, що рештою володіють родичі та близькі соратники президента країни Іслама Карімова.

Влада як головний феодал

Директор Фундації Environmental Justice, що розташована в Британії і займається питаннями охорони довкілля і прав людини, Джулієт Вільямз, яка досліджувала ситуацію в Узбекистані, говорить, що в цій країні продовжує існувати різновид радянського феодалізму.

«Бавовна має стратегічне значення для уряду. Він заробляє на ньому мільярд доларів на рік і змушує селян працювати на себе. Селяни не мають вибору і змушені працювати на збагачення президента і його кліки», – каже британський дослідник.

Нагляд за заготівлею бавовни здійснюють 13 губернаторів, яких призначає президент Карімов. Як говорять правозахисники, поки вони виконують норми, ніхто в Ташкенті не звертає уваги на те, яким викручуванням рук селянам усе це досягається. Як і в радянські часи, на збір бавовни в Узбекистані висилають студентів, вчителів, лікарів та представників інших залежних від бюджету професій. Також на полях працюють сотні тисяч дітей.

Експорт бавовни складає 60 відсотків усього узбецького експорту. Проте влада не інвестує у збільшення ефективності бізнесу.

Іще радянська система поливу висушує Аральське море, але менше від половини води досягає бавовняних полів. У країні не було побудовані текстильні фабрики, які б могли експортувати значно дорожчу тканину замість сировини.

Нещодавно уряд пообіцяв, що почне будівництво текстильних фабрик. Але критики побоюються, що і вони стануть засобом збагачення еліти за рахунок експлуатації зубожілих працівників.
  • Зображення 16x9

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG