Доступність посилання

12 Грудень 2017, Київ 06:56
Можливо, я помиляюся, але не доводилося чути, щоб якась провідна британська газета у разі, коли йдеться не про якусь мафіозну групу чи клуб клептоманів, а про геть усю націю, винесла на першу сторінку заголовок великим кеглем: “Everyone is a thief!” Чи польська щоб надрукувала в аналогічному випадку: „Wszyscy są złodzieje!” Ба, навіть про російську пресу я нічого подібного не чув (ні, про крадіжку як національну ознаку вони пишуть – але у тому сенсі, що українці крадуть російський газ…).

А от в Україні газета «Сегодня» (щоденний наклад понад 114 тисяч примірників) 11 листопада вийшла із заголовком: «Воруют все!» – себто: «Крадуть усі!»

Підзаголовки конкретизують заголовок (подаю їх у перекладі українською):

«Із супермаркетів навіть нардепи виносять ковбасу».

«Українці несуть повз касу жуйки, шкарпетки і навіть плазмові телевізори».


І наступні дві фрази тексту на першій шпальті, ще більш конкретні: «З появою супермаркетів крадіжка товарів стала ледь не національним спортом. Наше опитування на вулиці (йдеться про Київ – С. Г.) показало, що 20 із 25 осіб хоч раз що-небудь поцупили…»

Ба, виявляється, що за цих обставин «нардепи крадуть м’ясо». Саме таку назву має стаття у «Сегодня» на 11-й сторінці. Одне слово – українці є нацією злодіїв, і з цим нічого не зробиш. Адже крадуть усі!

У розладі з логікою, зате з повагою до бандитизму

При ретельному читанні текстів про магазинних злодюжок стає зрозуміло, що будь-які підстави для винесених у заголовки та підзаголовки узагальнень відсутні. Адже 25 опитаних на вулиці непрофесійними анкетувальниками (за якими ознаками відбирали опитаних киян – не сказано) – надто мала, сказати б, нікчемна «соціологічна» вибірка для висновків будь-якого штибу.

Ба більше: якщо навіть із 25 крали 20, то це вже не «всі». Так само далеко не всі, а тільки деякі українці «несуть повз касу жуйки, шкарпетки і навіть плазмові телевізори». За словами охоронників супермаркетів, щодня фіксується десь по десятку таких випадків (на тисячі відвідувачів).

А що стосується «нардепів, які крадуть м’ясо», то у газеті аж тричі обіграний випадок із одним-єдиним депутатом, котрий намагався поцупити у супермаркеті сирокопчену ковбасу та м’ясо в упаковці. Іншими словами, констатація, що для українців «крадіжка товарів стала ледь не національним спортом», безпідставна.

Але ж далеко не кожен із читачів «Сегодня» ретельно вчитується у текст і далеко не кожен вивчав у виші аристотелівську логіку. А запам’ятовується передусім написане великими літерами, коротко й однозначно, хай і невірно.

І це стосується не тільки статей про магазинні крадіжки. На другій шпальті газети – заголовок великими літерами: «Ринок голосує за російську мову». І знов-таки – з тексту такий висновок зовсім не випливає. Бо у випадку ФМ-радіостанцій, скажімо, йдеться про «дорослих людей, вихованих у часи Радянського Союзу», які звикли до російської мови. Звички тоталітарного часу – це, видається, вельми сумнівний аргумент у ринкових питаннях…

Ба більше: якщо у Криму й Одесі західні кінофільми йдуть, дубльовані російською мовою, то причиною цього насправді є не ринок, а його відсутність, себто монополізація у певних регіонах кінопрокату російськими фірмами та їхніми дочірніми відгалуженнями. Але годі шукати ці нюанси на сторінках «Сегодня». Читачів напучують: «ринок голосує за російську мову». Чим підштовхують до «самостійного» висновку: хочете ринкової економіки? Розмовляйте російською!

А ще «Сегодня» радує читачів вісткою з «культурного фронту»: «Зйомки продовження культової бандитської саги «Бригада» наближаються до кінця – днями у Москві дознімуть останні епізоди!»

Немає тільки «дрібненького» уточнення: для кого це культового? Якщо для нинішньої влади, то повірити можна; якщо для російської та української інтелігенції – то ні.

Та і для органів правопорядку «культового» у дуже специфічному сенсі: після показу першої «Бригади» чимале число підлітків, у тому числі і в російськомовних регіонах України, вчинили злочини, наслідуючи манеру персонажів серіалу. Не випадково, мабуть, виконавець головної ролі у першій частині Сергій Безруков, зігравши по тому кілька справді серйозних ролей, в тому числі Єшуа Га-Ноцрі в екранізації булгаковського «Майстра та Маргарити», не цікавився, як делікатно зауважили в «Сегодня», продовженням «Бригади»…

Ні, звичайно, кожному своє: українській інтелігенції – американський серіал «Закон і порядок», також кримінальний, але побудований на зовсім інших цінностях, а деяким «дорослим людям, вихованим у часи Радянського Союзу» – «Бригада». Тільки ж не варто забувати, що й у часи СРСР зовсім не всі були інфіковані тоталітарною ідеологією, і не для всіх у ті часи слово «мораль» було порожнім звуком.

Ну, і «на закуску», для тих, хто читає у газетах не тільки заголовки – інтерв’ю з колись скандально відомим російським тележурналістом Невзоровим, персонажем, якого чимале число російських інтелектуалів вважає неонацистом, – аж на газетний розворот.

Більше видання нічим особливим цього дня свою аудиторію не порадувало; можливо, справа в тому, що чверть номера займає телевізійна програма. Навіть Олесь Бузина у своїй традиційній колонці не надто енергійно захищав російську мову та критикував колишніх бютівців…

І все б то ще якось було (ну, справді, Україна – не тільки не Росія, але й не Польща і не Британія), якби секретом Полішинеля не було те, що за «Сегодня» стоїть найбагатший громадянин України й один із найбагатших бізнесменів Європи, народний депутат від Партії регіонів Рінат Ахметов.

Хто і навіщо замовляє таку музику

Чи можливий такий варіант, що у «Сегодня» гроші багато років вкладаються просто так, із любові до незалежного журналістського слова? І в ТРК «Україна» вкладаються так само, і в інші ЗМІ – газети «Салон Дона и Баса», «Донецкие новости», «Вечерний Донецк», «Приазовский рабочий» тощо, – які входять до ахметовської групи «Систем кепітел менеджмент» (СКМ)? Щодо цього існують серйозні сумніви, і далеко не тільки в автора цих рядків.

А у разі, якщо гроші йдуть не на оплату зовсім не невинних забавок журналістських колективів (захотіли – й заявили: «Воруют все!», заманулося – й написали: «По стране идет стихийная деукраинизация – «мова» уходит из эфира и с улиц»), а на щось більш серйозне, то навіщо спонсорувати постійне й брутальне публічне хамство щодо України та українців, постійні спроби принизити українських достойників (самі дописи Бузини чого тільки варті)?

Ба більше: навіщо публічно дискредитується власник СКМ (якщо «крадуть усі», то…) та орган влади, в якому домінує Партія регіонів, себто Верховна Рада («нардепи крадуть м’ясо»)?

Видається, ці причини якнайкраще окреслила Оксана Пахльовська у статті «Еліта і влада: кара за гИдонізм» в «Українському тижні» за 12–18 листопада. Йдеться про те, щоб позбавити посттоталітарне і постгеноцидне суспільство поведінкових імперативів та моральних авторитетів.

Якщо всі крадуть – то на кого орієнтуватися? Або ні на кого, або на того, хто робить це вправніше за інших. Якщо ринок не сприймає українську мову – то вона або залишається для хатнього вжитку, або йде геть. Якщо культура – це «культова бандитська сага», то бандитські цінності є неодмінною складовою культури.

У підсумку виходять масова неповага до власної культури, відчуття самоприниженості українців, відірваність їх від сучасного світу. «А принижена людина не може бути демократичним виборцем, – пише Пахльовська. – Вона або голосує за руку, яка її б’є, або засвідчує своїм голосом «проти всіх» задавнену і задавлену лють – почуття в цьому випадку безсиле і недієздатне».

Правоту Пахльовської засвідчує бодай те, що в нормальній країні на твердження популярної газети, що «крадуть усі», негайно посипалися б судові позови до редакторів і видавців за приниження національної та особистої гідності від пересічних громадян-читачів. Ну, а приміщення редакції стало б об’єктом не тільки постійних пікетів, але й більш радикальних дій із боку енергійних молодих активістів, для яких злодійство не було, не є і не може бути чимось на кшталт «національного спорту». В Україні ж, якщо хтось зверне увагу на зазначені тексти газети «Сегодня», то хіба що декілька інтелектуалів, адже ще й не такі речі публікувалися у пресі – і нічого…

За таких умов політичне панування Партії регіонів триватиме десятиліття, відповідною буде і можливість «кувати» нові мільярди на металургійних заводах та шахтах із застарілим обладнанням та злиденною оплатою праці трудівників. Тож «Сегодня» знає, про що пише і як пише. От тільки чи всемогутня така «промивка мізків» у сучасну добу?

P. S. Звісно, у разі чийогось публічного обурення редактура газети спробує відкараскатись від надто одіозних своїх «перлів»: мовляв, ми мали на увазі не «всі крадуть», а «все крадуть». Не вийде; у російській мові є спеціальна літера для таких випадків: «Всё воруют!» Цю літеру, між іншим, ще ніхто не скасував, і редактори газети, котра так ревно захищає російську мову, мусять про неї знати, так би мовити, «по службі». Як і про те, що відповідати за спробу вкрасти честь і гідність українців їм коли-небудь доведеться.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Сергій Грабовський

    Сергій Грабовський – публіцист, політолог, історик, член Координаційної Ради Асоціації українських письменників, автор понад 10 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG