На копіях гравюр середньовічного Львова можна побачити кам’яний острів, довкола оточений мурами з баштами, які омиває з обох сторін Полтва. Або ж на іншій на картині – феєрверк біля річки, на нинішньому проспекті Шевченка.
Майже два роки група львівських митців та архітекторів озвучує ідею про повернення до життя Полтви. Адже місто збудоване на берегах цієї річки, притоки Західного Бугу, що далі тече через Польщу.
У XIII столітті завдяки річці і розташуванню Львів був торговим центром. Полтва слугувала і обороною міста, і міським водогоном.
Полтва була повноводною річкою з десятками притоків
Панянка рибалить на Полтві, стара гравюра
Завдяки великій кількості потоків річка використовувалась для побудови млинів, їх було 18. На нинішній площі Міцкевича були два млини, а поблизу готелю «Жорж» – острів, на якому стояла капличка Божої Матері.
Завідувач кафедри Лісотехнічного університету Володимир Кучерявий розповів, що Полтва брала початок у місці, де нині на проспекті Шевченка розташований пам’ятник Грушевському. За історичними описами і гравюрами, проходила річка і через проспект Свободи, до Погулянки, Замарстинова.
Полтва бере початок із багатьох природних джерел. Важко нині уявити, що до кінця XIX століття на тому місці, де нині театр Заньковецької, стояли човни. Річку живили численні джерела, які донині живі у Львові, а їх понад 200.
Володимир Кучерявий переконаний, що річку потрібно повернути до життя, хоча б частину відкрити. Але передусім важливо відновити очисні споруди, які перебувають у жахливому стані.
У Полтву впадає 10 річок і кілька десятків потічків. Усі вони живі донині. За сучасними очисними спорудами річка ще тягнеться 60 кілометрів аж до Бугу.
Міська влада у час Австро-Угорської імперії не могла утримувати річку у чистоті, часто вода затоплювала місто, центральна частина усе більше забудовувалась. У 1884 році міська управа ухвалила рішення закрити річку і перевести її у міський колектор. Роботи тривали у 1895–1896 роках. За словами науковця, річка жива, а населення має зрозуміти, що Полтва є у своїх верхів’ях.
Львів’яни мають захотіти повернути свою річку
Полтву можна повернути до життя – у цьому переконаний й ініціатор конференції та ідеї ревіталізації річки митець Олесь Дзиндра. Він каже, що це питання і на совісті львів’ян і залежить і від рівня інженерії, і від бажання людей відновити річку.
За результатами досліджень, якість води у Полтві дуже погана: низька концентрація кисню, є токсичні речовини, аміак. А от у притоках вода у нормі.
Організатором конференції у Львові виступило Німецьке товариство технічного співробітництва, що займається розвитком Львова й оновленням його старої частини. Німецькі фахівці у своїх виступах наголосили, що Львів міг би перейняти досвід Лейпцига, де завдяки громадській ініціативі відкрито засклеплену річку Пляйсе.
Однак львів’яни мають усвідомити, що у них у місті під ногами тече річка. Наразі у більшості мешканців відсутнє розуміння, що Львів стоїть на двох берегах Полтви.
Майже два роки група львівських митців та архітекторів озвучує ідею про повернення до життя Полтви. Адже місто збудоване на берегах цієї річки, притоки Західного Бугу, що далі тече через Польщу.
У XIII столітті завдяки річці і розташуванню Львів був торговим центром. Полтва слугувала і обороною міста, і міським водогоном.
Полтва була повноводною річкою з десятками притоків
Завідувач кафедри Лісотехнічного університету Володимир Кучерявий розповів, що Полтва брала початок у місці, де нині на проспекті Шевченка розташований пам’ятник Грушевському. За історичними описами і гравюрами, проходила річка і через проспект Свободи, до Погулянки, Замарстинова.
Полтва бере початок із багатьох природних джерел. Важко нині уявити, що до кінця XIX століття на тому місці, де нині театр Заньковецької, стояли човни. Річку живили численні джерела, які донині живі у Львові, а їх понад 200.
Володимир Кучерявий переконаний, що річку потрібно повернути до життя, хоча б частину відкрити. Але передусім важливо відновити очисні споруди, які перебувають у жахливому стані.
У Полтву впадає 10 річок і кілька десятків потічків. Усі вони живі донині. За сучасними очисними спорудами річка ще тягнеться 60 кілометрів аж до Бугу.
Міська влада у час Австро-Угорської імперії не могла утримувати річку у чистоті, часто вода затоплювала місто, центральна частина усе більше забудовувалась. У 1884 році міська управа ухвалила рішення закрити річку і перевести її у міський колектор. Роботи тривали у 1895–1896 роках. За словами науковця, річка жива, а населення має зрозуміти, що Полтва є у своїх верхів’ях.
Львів’яни мають захотіти повернути свою річку
Полтву можна повернути до життя – у цьому переконаний й ініціатор конференції та ідеї ревіталізації річки митець Олесь Дзиндра. Він каже, що це питання і на совісті львів’ян і залежить і від рівня інженерії, і від бажання людей відновити річку.
За результатами досліджень, якість води у Полтві дуже погана: низька концентрація кисню, є токсичні речовини, аміак. А от у притоках вода у нормі.
Організатором конференції у Львові виступило Німецьке товариство технічного співробітництва, що займається розвитком Львова й оновленням його старої частини. Німецькі фахівці у своїх виступах наголосили, що Львів міг би перейняти досвід Лейпцига, де завдяки громадській ініціативі відкрито засклеплену річку Пляйсе.
Однак львів’яни мають усвідомити, що у них у місті під ногами тече річка. Наразі у більшості мешканців відсутнє розуміння, що Львів стоїть на двох берегах Полтви.
