Однак, на думку експертів Асоціації психіатрів України, ця цифра не є показовою, адже базується лише на кількості людей, які хоча б раз у своєму житті зверталися по психічну або психіатричну допомогу.
Психічні розлади українців
Необхідно розрізняти поняття психічних розладів і психічних захворювань, стверджує психіатр вищої категорії, кандидат психологічних наук
Олена Халстова. Під розладом розуміють стан психіки, відмінний від нормального, і такий діагноз може поставити лише лікар-психіатр. Втім, зазначає Олена Халстова, порушення психічного здоров’я не завжди передбачає психічне захворювання. «Коли людина кашляє, це зовсім не означає, що в неї пневмонія. Так і тут: не кожне відхилення у психічному здоров’ї слід кваліфікувати як хворобу. Коли ми говоримо про психічні захворювання, ми маємо на увазі вже якісь психотичні розлади, коли пацієнт змушений роками приймати ліки й перебувати під наглядом лікаря. Стан такої людини може бути небезпечним як для неї самої, так і для довколишніх». Але подібних небезпечних психічних проблем у нашому суспільстві менше, ніж таких відхилень психічного здоров’я, як, наприклад, розлади сну, розлади настрою, депресії, говорить психіатр.
За статистикою МОЗ, близько половини від зареєстрованого 1,2 мільйона складають люди працездатного віку. А 20 % від всієї кількості людей з розладами, становлять діти та підлітки. Крім того, як свідчить офіційна статистика, шестеро із тисячі українців мають інвалідність внаслідок психічних розладів. І за останні 10 років кількість таких людей зросла на 19 відсотків, констатує завідувач відділу Інституту неврології, психіатрії та наркології, голова комісії Міністерства охорони здоров’я Валерій Подкоритов.
Однією з головних проблем у лікуванні є те, що хворі звертаються до психіатрів пізно, коли недуга вже запущена, говорить Подкоритов. Адже для багатьох хворих вдатися до такого кроку соромно. З іншого боку, весь тягар лікування покладається на родину пацієнта. «Головне - це фінансування. Воно повинно бути страховим. Зрозуміло, що сучасні ліки практично неможливо купити, тобто більшість населення не спроможна на це. Треба, щоб тягар був покладений на державу, на страхову медицину, а не на родину», - переконаний фахівець.
Дані різняться
Дані Міністерства охорони здоров’я не відображають реальної картини, вони просто фіксують, яка кількість людей протягом свого життя хоч раз зверталася по психічну допомогу, зауважує керівник дослідницьких програм Асоціації психіатрів України Станіслав Костюченко. Не виключено, що частина з цих пацієнтів уже вилікувалася, інші ж страждають на якусь недугу, але по допомогу не звертаються.
В Україні було лише одне епідеміологічне дослідження, проведене в 2002 році, яке вивчало поширення психічних розладів саме серед населення, а не серед тих, хто звертався по допомогу. І, як стверджують дослідники, ситуація з поширенням психічних розладів в Україні насправді близька до тієї, що спостерігається в інших країнах Європи.
У західних розвинутих країнах є ціла традиція вивчати ці захворювання саме методом епідеміологічного дослідження, розповідає Костюченко. «І результати таких масштабних розвідок приблизно такі: в європейських країнах упродовж року симптоми психічних розладів має приблизно чверть населення. А за американськими даними, кожен п’ятий житель США протягом року звертається по психіатричну допомогу. Тобто, якщо ми говоримо про цей 1 мільйон 200 тисяч, то це всього 2 відсотки від населення України. Це абсолютно не показова цифра», - наголошує експерт.
Точні ж дані масштабів поширення недуг визначити важко, зазначає Станіслав Костюченко. «Можна сказати, що кожен четвертий має певні симптоми психічних розладів протягом року, як у Європі, так і в Україні. Але це ж не означає, що ця людина хвора. Я можу посилатися лише на одне дослідження, проведене в нашій країні. І воно свідчить, наприклад, про те, що на депресію частіше страждають жінки старшого віку в східних та південних регіонах України». Часто ці жінки навіть не чули такого терміну як депресія і не знають, що цей стан можна ефективно лікувати, - говорить психіатр.
Окрім проблем із поінформованістю в суспільстві, в Україні, на відміну від США чи країн Європи, відсутня традиція звернень до лікаря саме по психіатричну допомогу.
Наскільки врівноважена Європа?
Згідно зі статистикою, у Євросоюзі щороку через психічні захворювання помирає 11 відсотків населення. Поширення таких діагнозів тут нерідко прирівнюється до поширення хвороб серцево-судинної системи. Кожні дев’ять хвилин у якійсь із країн-члнів ЄС закінчує життя самогубством людина, що втратила психічну рівновагу, повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода.
Найчастіше у західних державах зустрічається такий психічний розлад, як депресія. За підрахунками, важким формам депресії тут піддаються здебільшого особи жіночої статі. Річна кількість самогубств через проблеми із психікою у європейській спільноті суттєво перевищує навіть статистику смертей у дорожньо-транспортних пригодах.
Єврокомісія, з огляду на ці дані, розробила «Європейський пакт для психічного здоров’я та добробуту». Він охоплює заходи для попередження самогубств та депресії, роботу із забезпечення психічного здоров’я молоді, людей старшого віку, а також рівноваги на робочому місці. Нарешті, завдяки пакту у Євросоюзі ведеться боротьба із стигматизацією та відчуженням психічнохворих людей. Вся ця робота має сенс і є невідкладною, кажуть європейські експерти і навіть економісти. Підтвердженням цього є той факт, що фінансові збитки співдружності через проблеми із депресією становлять приблизно 115 мільярдів євро щороку. Більша половина цих коштів втрачається не через лікувальні витрати, а через відсутність людини на роботі, інвалідність та передчасний вихід на пенсію.
Тим часом, європейські психіатри твердять, що 50 відсотків душевних недуг виникають у підлітковому віці. Саме тому особливу увагу у Європі приділяють навчальним закладам та службам, що працюють із юнацтвом.
В Україні лише 20 відсотків людей, які мають психічні розлади, хоч раз зверталися навіть не до психіатра, а до будь-якого лікаря з цією проблемою. На думку фахівців, це зумовлено певною стигматизацією та дискримінацією психічно хворих. Водночас у європейських країнах понад 50 відсотків людей, які мали симптоми депресій, зверталися по професіональну допомогу. В Італії ж, наприклад, ця цифра сягає 80 відсотків.
Психічні розлади українців
Необхідно розрізняти поняття психічних розладів і психічних захворювань, стверджує психіатр вищої категорії, кандидат психологічних наук
Олена Халстова. Під розладом розуміють стан психіки, відмінний від нормального, і такий діагноз може поставити лише лікар-психіатр. Втім, зазначає Олена Халстова, порушення психічного здоров’я не завжди передбачає психічне захворювання. «Коли людина кашляє, це зовсім не означає, що в неї пневмонія. Так і тут: не кожне відхилення у психічному здоров’ї слід кваліфікувати як хворобу. Коли ми говоримо про психічні захворювання, ми маємо на увазі вже якісь психотичні розлади, коли пацієнт змушений роками приймати ліки й перебувати під наглядом лікаря. Стан такої людини може бути небезпечним як для неї самої, так і для довколишніх». Але подібних небезпечних психічних проблем у нашому суспільстві менше, ніж таких відхилень психічного здоров’я, як, наприклад, розлади сну, розлади настрою, депресії, говорить психіатр.
За статистикою МОЗ, близько половини від зареєстрованого 1,2 мільйона складають люди працездатного віку. А 20 % від всієї кількості людей з розладами, становлять діти та підлітки. Крім того, як свідчить офіційна статистика, шестеро із тисячі українців мають інвалідність внаслідок психічних розладів. І за останні 10 років кількість таких людей зросла на 19 відсотків, констатує завідувач відділу Інституту неврології, психіатрії та наркології, голова комісії Міністерства охорони здоров’я Валерій Подкоритов.
Однією з головних проблем у лікуванні є те, що хворі звертаються до психіатрів пізно, коли недуга вже запущена, говорить Подкоритов. Адже для багатьох хворих вдатися до такого кроку соромно. З іншого боку, весь тягар лікування покладається на родину пацієнта. «Головне - це фінансування. Воно повинно бути страховим. Зрозуміло, що сучасні ліки практично неможливо купити, тобто більшість населення не спроможна на це. Треба, щоб тягар був покладений на державу, на страхову медицину, а не на родину», - переконаний фахівець.
Дані різняться
Дані Міністерства охорони здоров’я не відображають реальної картини, вони просто фіксують, яка кількість людей протягом свого життя хоч раз зверталася по психічну допомогу, зауважує керівник дослідницьких програм Асоціації психіатрів України Станіслав Костюченко. Не виключено, що частина з цих пацієнтів уже вилікувалася, інші ж страждають на якусь недугу, але по допомогу не звертаються.
В Україні було лише одне епідеміологічне дослідження, проведене в 2002 році, яке вивчало поширення психічних розладів саме серед населення, а не серед тих, хто звертався по допомогу. І, як стверджують дослідники, ситуація з поширенням психічних розладів в Україні насправді близька до тієї, що спостерігається в інших країнах Європи.
У західних розвинутих країнах є ціла традиція вивчати ці захворювання саме методом епідеміологічного дослідження, розповідає Костюченко. «І результати таких масштабних розвідок приблизно такі: в європейських країнах упродовж року симптоми психічних розладів має приблизно чверть населення. А за американськими даними, кожен п’ятий житель США протягом року звертається по психіатричну допомогу. Тобто, якщо ми говоримо про цей 1 мільйон 200 тисяч, то це всього 2 відсотки від населення України. Це абсолютно не показова цифра», - наголошує експерт.
Точні ж дані масштабів поширення недуг визначити важко, зазначає Станіслав Костюченко. «Можна сказати, що кожен четвертий має певні симптоми психічних розладів протягом року, як у Європі, так і в Україні. Але це ж не означає, що ця людина хвора. Я можу посилатися лише на одне дослідження, проведене в нашій країні. І воно свідчить, наприклад, про те, що на депресію частіше страждають жінки старшого віку в східних та південних регіонах України». Часто ці жінки навіть не чули такого терміну як депресія і не знають, що цей стан можна ефективно лікувати, - говорить психіатр.
Окрім проблем із поінформованістю в суспільстві, в Україні, на відміну від США чи країн Європи, відсутня традиція звернень до лікаря саме по психіатричну допомогу.
Наскільки врівноважена Європа?
Згідно зі статистикою, у Євросоюзі щороку через психічні захворювання помирає 11 відсотків населення. Поширення таких діагнозів тут нерідко прирівнюється до поширення хвороб серцево-судинної системи. Кожні дев’ять хвилин у якійсь із країн-члнів ЄС закінчує життя самогубством людина, що втратила психічну рівновагу, повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода.
Найчастіше у західних державах зустрічається такий психічний розлад, як депресія. За підрахунками, важким формам депресії тут піддаються здебільшого особи жіночої статі. Річна кількість самогубств через проблеми із психікою у європейській спільноті суттєво перевищує навіть статистику смертей у дорожньо-транспортних пригодах.
Єврокомісія, з огляду на ці дані, розробила «Європейський пакт для психічного здоров’я та добробуту». Він охоплює заходи для попередження самогубств та депресії, роботу із забезпечення психічного здоров’я молоді, людей старшого віку, а також рівноваги на робочому місці. Нарешті, завдяки пакту у Євросоюзі ведеться боротьба із стигматизацією та відчуженням психічнохворих людей. Вся ця робота має сенс і є невідкладною, кажуть європейські експерти і навіть економісти. Підтвердженням цього є той факт, що фінансові збитки співдружності через проблеми із депресією становлять приблизно 115 мільярдів євро щороку. Більша половина цих коштів втрачається не через лікувальні витрати, а через відсутність людини на роботі, інвалідність та передчасний вихід на пенсію.
Тим часом, європейські психіатри твердять, що 50 відсотків душевних недуг виникають у підлітковому віці. Саме тому особливу увагу у Європі приділяють навчальним закладам та службам, що працюють із юнацтвом.
В Україні лише 20 відсотків людей, які мають психічні розлади, хоч раз зверталися навіть не до психіатра, а до будь-якого лікаря з цією проблемою. На думку фахівців, це зумовлено певною стигматизацією та дискримінацією психічно хворих. Водночас у європейських країнах понад 50 відсотків людей, які мали симптоми депресій, зверталися по професіональну допомогу. В Італії ж, наприклад, ця цифра сягає 80 відсотків.
