Відомий російський тележурналіст Леонід Парфьонов, ставши першим лауреатом премії імені Владислава Лістьєва, виголосив на церемонії вручення промову, в якій заявив: російське телебачення повністю втратило здатність об`єктивно інформувати про ситуацію в країні і займається лише обслуговуванням інтересів російської влади.
За словами Парфьонова, після того, як відбулося «одержавлення» телебачення, теми для репортажів «остаточно поділилися на прохідні по ТБ і непрохідні по ТБ», а «за будь-яким політично значущим ефіром вгадуються цілі й завдання влади, її настрої, ставлення, її друзі і недруги».
Парфьонов зазначив, що нині співробітник телебачення більше схожий не на журналіста, а на чиновника, оскільки «для кореспондента федерального телеканалу вищі посадовці – не ньюсмейкери, а начальники його начальника», яким не можна ставити питання на гострі теми.
Крім того, Парфьонов зауважив, що нинішні телевізійні новини «це не новини, а старини», а інформація – «не інформація зовсім, а владний піар або антипіар».
Лауреат премії Лістьєва порівняв сучасне російське телебачення з радянським, назвавши їхніми спільними рисами те, що «репортажі підміняє протокольна зйомка зустрічі в Кремлі», а також те, що «можливі покази і зовсім без інфоприводів».
Парфеньов не оминув і ситуацію навколо побиття кореспондента газети «Коммерсант» Олега Кашина.
«До нападу на нього Олег Кашин для федерального ефіру не існував і не міг існувати. Він останнім часом писав про радикальну опозицію, протестні рухи і вуличних молодіжних ватажків, а ці теми та герої немислимі на ТБ», – заявив Парфьонов, підкресливши, що «серед тележурналістів у Кашина просто немає коллег».
«Я не маю права звинувачувати нікого з колег, сам ніякий не борець і від інших подвигів не чекаю. Але треба хоч назвати речі своїми іменами», – заявив на завершення свого виступу Парфьонов.
За словами Парфьонова, після того, як відбулося «одержавлення» телебачення, теми для репортажів «остаточно поділилися на прохідні по ТБ і непрохідні по ТБ», а «за будь-яким політично значущим ефіром вгадуються цілі й завдання влади, її настрої, ставлення, її друзі і недруги».
Парфьонов зазначив, що нині співробітник телебачення більше схожий не на журналіста, а на чиновника, оскільки «для кореспондента федерального телеканалу вищі посадовці – не ньюсмейкери, а начальники його начальника», яким не можна ставити питання на гострі теми.
Крім того, Парфьонов зауважив, що нинішні телевізійні новини «це не новини, а старини», а інформація – «не інформація зовсім, а владний піар або антипіар».
Лауреат премії Лістьєва порівняв сучасне російське телебачення з радянським, назвавши їхніми спільними рисами те, що «репортажі підміняє протокольна зйомка зустрічі в Кремлі», а також те, що «можливі покази і зовсім без інфоприводів».
Парфеньов не оминув і ситуацію навколо побиття кореспондента газети «Коммерсант» Олега Кашина.
«До нападу на нього Олег Кашин для федерального ефіру не існував і не міг існувати. Він останнім часом писав про радикальну опозицію, протестні рухи і вуличних молодіжних ватажків, а ці теми та герої немислимі на ТБ», – заявив Парфьонов, підкресливши, що «серед тележурналістів у Кашина просто немає коллег».
«Я не маю права звинувачувати нікого з колег, сам ніякий не борець і від інших подвигів не чекаю. Але треба хоч назвати речі своїми іменами», – заявив на завершення свого виступу Парфьонов.
