Дводенний саміт Організації з безпеки і співпраці в Європі завершився в Астані, столиці Казахстану, який цього року головує в ОБСЄ, без сподіваного плану дій для оновлення організації і її зміцнення в майбутньому.
Країни-члени ОБСЄ, в якій усі рішення ухвалюють консенсусом, через глибокі розбіжності не могли домовитися про текст прикінцевої декларації саміту, що відбувся вперше за 11 років.
В Астані вже настала п’ятниця за місцевим часом, коли президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв уже по півночі оголосив урешті про ухвалення Астанинської декларації саміту Організації з безпеки і співпраці в Європі – такий результат цієї зустрічі, на яку покладали такі великі сподівання. Адже підсумкова декларація, серед іншого, мала б викласти давно очікувані рішення про шляхи розвитку ОБСЄ.
Але цього плану дій у ній і немає – є лише заяви про підтримку відданості принципам організації, заклик створити цей план у майбутньому та інші загальні слова.
Агентство «Франс-Прес», яке ще напередодні дістало проект документу, пише, що в тому проекті були просто залишені порожні місця на місці пунктів про Грузію, Нагірний Карабах і Придністров’я. Саме з цих пунктів необхідного консенсусу так і не досягли.
Росія, зокрема, заявила, що ніколи не поставить підпис під текстом, який визнає територіальну цілісність Грузії – на цьому наполягала більшість країн-членів. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який залишив Астану ще в першій половині дня, повідомляв раніше, що Москву не влаштовує вже сама фраза «конфлікт у Грузії», бо ж вона визнала сепаратистські грузинські регіони Абхазію і Південну Осетію за «незалежні держави». Грузія ж казала, що її підпису не буде під документом, який не відображатиме її національних інтересів.
Російські ж позиції не давали узгодити й пункт про Придністров’я – серед іншого, тому, що Москва ще 1999 року, на попередньому саміті ОБСЄ в Стамбулі, пообіцяла вивести свої війська з цього сепаратистського регіону Молдови, але досі не дотримала свого слова й тепер заявляє, що й не виведе, бо ситуація змінилася.
А Нагірний Карабах став каменем спотикання між Азербайджаном, який був би радий повернути під свій контроль цей сепаратистський регіон, де живуть місцеві вірмени, і Вірменією, яка підтримує своїх карабахських одноплемінників. Президенти цих країн обмінялися на саміті гострими заявами.
Повний текст, ухвалений урешті, на вечір у четвер іще не був оприлюднений. Як виглядає, ці та інші суперечливі моменти до нього взагалі не потрапили.
Країни-члени ОБСЄ, в якій усі рішення ухвалюють консенсусом, через глибокі розбіжності не могли домовитися про текст прикінцевої декларації саміту, що відбувся вперше за 11 років.
В Астані вже настала п’ятниця за місцевим часом, коли президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв уже по півночі оголосив урешті про ухвалення Астанинської декларації саміту Організації з безпеки і співпраці в Європі – такий результат цієї зустрічі, на яку покладали такі великі сподівання. Адже підсумкова декларація, серед іншого, мала б викласти давно очікувані рішення про шляхи розвитку ОБСЄ.
Але цього плану дій у ній і немає – є лише заяви про підтримку відданості принципам організації, заклик створити цей план у майбутньому та інші загальні слова.
Агентство «Франс-Прес», яке ще напередодні дістало проект документу, пише, що в тому проекті були просто залишені порожні місця на місці пунктів про Грузію, Нагірний Карабах і Придністров’я. Саме з цих пунктів необхідного консенсусу так і не досягли.
Росія, зокрема, заявила, що ніколи не поставить підпис під текстом, який визнає територіальну цілісність Грузії – на цьому наполягала більшість країн-членів. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який залишив Астану ще в першій половині дня, повідомляв раніше, що Москву не влаштовує вже сама фраза «конфлікт у Грузії», бо ж вона визнала сепаратистські грузинські регіони Абхазію і Південну Осетію за «незалежні держави». Грузія ж казала, що її підпису не буде під документом, який не відображатиме її національних інтересів.
Російські ж позиції не давали узгодити й пункт про Придністров’я – серед іншого, тому, що Москва ще 1999 року, на попередньому саміті ОБСЄ в Стамбулі, пообіцяла вивести свої війська з цього сепаратистського регіону Молдови, але досі не дотримала свого слова й тепер заявляє, що й не виведе, бо ситуація змінилася.
А Нагірний Карабах став каменем спотикання між Азербайджаном, який був би радий повернути під свій контроль цей сепаратистський регіон, де живуть місцеві вірмени, і Вірменією, яка підтримує своїх карабахських одноплемінників. Президенти цих країн обмінялися на саміті гострими заявами.
Повний текст, ухвалений урешті, на вечір у четвер іще не був оприлюднений. Як виглядає, ці та інші суперечливі моменти до нього взагалі не потрапили.
