«Стріт-рейсинг» ділиться на дві основні категорії: перша, коли відстань коротка, а машини змагаються на прискорення - хто швидше рване до фінішу, той і перемагає. А друга, коли прийти до фінішу слід за будь-яким маршрутом, але через контрольні точки.
Відповідальність за перегони
Піонерами вуличних перегонів були американці – перші такі змагання у США проводили ще до Другої світової війни, а сам термін «Street racing» стали активно вживати наприкінці 40-х років минулого століття. Потім цією автозабавою захопилися європейці. Зрештою питання безпеки і водночас можливість підзаробити на шоу, спонукали підприємців побудувати треки для перегонів.
У СРСР і пострадянських країнах ніякого стріт-рейсингу бути не могло. З одного боку, і машина була тоді не засобом пересування, а розкішшю. А з іншого, на таких чудесах автопрому, як «Жигулі» або «Запорожець», особливо не розженешся. Ситуація змінилася у другій половині 90-х: це час, коли і в колишньому Радянському Союзі нічні вуличні перегони перестали бути сенсацією.
У Державтоінспекції України говорять, що не проти таких змагань, але за обов’язкової умови, щоб перегони проводилися на спеціально відведених місцях (автодромах, спеціальних трасах тощо). Про це розповів Радіо Свобода заступник начальника департаменту ДАІ МВС Сергій Будник. «У разі виявлення таких вуличних перегонів, ми припиняємо ці правопорушення, вживаємо заходів. Згідно законодавства, Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає декілька видів стягнень у цьому випадку. На мою думку, штраф є в певній мірі ефективним, але більш ефективним є позбавлення права керування на певний термін».
Стрітрейсерам варто бути обережнішими не лише заради безпеки інших людей, а й заради самих себе, зауважує заступник головного редактора журналу «Автоцентр» Андрій Волощенко. І якщо такі вуличні перегони проводити де завгодно і кому завгодно, без належного водійського досвіду, в групі ризику опиняються передусім самі гонщики. «Насправді штрафи або позбавлення прав треба робити не для того, щоб «припинити це, бо це соціально небезпечно», а для того, щоб захистити цих людей від самих себе. Думаю, що таких гонщиків треба серйозно карати, тоді людина перед тим, як зробити якусь дурість, 3 рази подумає».
Обережність чи ризик
Деяким любителям швидкої їзди нецікаво ганяти у спеціально відведених місцях. Їх тягне продемонструвати можливості свого «залізного коня» прямо на міських дорогах на старті зі світлофора або на крутому віражі. Таких «шумахерів» на крутих, як вони кажуть, «тачках» зустрічав практично кожен пересічний водій. Як стверджує телеведучий, автор програм про автомобілі Ігор Моляр, стріт-рейсинг – це для мажорів, які вміють їздити лише по прямій: «У Санкт-Петербурзі, в Москві були такі випадки, коли гинули глядачі. У нас у програмі ми не показуємо стріт-рейсинг, тому що не можна пропагувати те, що не базується на правових засадах. Я особисто більше прихильник дріфту. Дріфт– це вправне керування автомобілем у повсякчасному заносі. Я не скажу, що я взагалі ворог стріт-рейсингу, однак я не прихильник аматорських видів спорту, де будь-хто, хто хоче швидкої популярності, може прийти – ненавчений, необізнаний і незахищений. 3 рази у нього буде виходити, а на четвертий – щось станеться».
Киянка Ольга – фанат вуличних перегонів і запевняє, що і вона, і її колеги по захопленню намагаються робити все можливе, щоб звести ризик нанівець. «Є гонки на 402 метри, вони проходять не на вулицях міста. В’їжджаєш трохи на територію автодрому «Чайка» в Києві (в’їзд платний), і можеш там перевірити, на що здатен ти і твоя машина. Хоча, буває і в Києві перекриваємо якусь трасу, загороджуємо машинами… і ганяють».
Стріт-рейсинг – це не лише забава і шоу, це мистецтво, переконує Ольга. «Якщо самостійно тюнингуєш свій автомобіль, вкладаєш у нього гроші, міняєш двигун і все інше, то тобі хочеться показати іншим, що ти можеш як водій, що ти зробив зі своєю машиною».
Якщо зміни у правилах дорожнього руху (зокрема щодо вуличних перегонів) ухвалять, вони можуть набути чинності не раніше весни наступного року. Адже такі зміни має затвердити і уряд, і парламент. Тому що доведеться вносити зміни до Кодексу про адміністративні порушення.
Відповідальність за перегони
Піонерами вуличних перегонів були американці – перші такі змагання у США проводили ще до Другої світової війни, а сам термін «Street racing» стали активно вживати наприкінці 40-х років минулого століття. Потім цією автозабавою захопилися європейці. Зрештою питання безпеки і водночас можливість підзаробити на шоу, спонукали підприємців побудувати треки для перегонів.
У СРСР і пострадянських країнах ніякого стріт-рейсингу бути не могло. З одного боку, і машина була тоді не засобом пересування, а розкішшю. А з іншого, на таких чудесах автопрому, як «Жигулі» або «Запорожець», особливо не розженешся. Ситуація змінилася у другій половині 90-х: це час, коли і в колишньому Радянському Союзі нічні вуличні перегони перестали бути сенсацією.
У Державтоінспекції України говорять, що не проти таких змагань, але за обов’язкової умови, щоб перегони проводилися на спеціально відведених місцях (автодромах, спеціальних трасах тощо). Про це розповів Радіо Свобода заступник начальника департаменту ДАІ МВС Сергій Будник. «У разі виявлення таких вуличних перегонів, ми припиняємо ці правопорушення, вживаємо заходів. Згідно законодавства, Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає декілька видів стягнень у цьому випадку. На мою думку, штраф є в певній мірі ефективним, але більш ефективним є позбавлення права керування на певний термін».
Стрітрейсерам варто бути обережнішими не лише заради безпеки інших людей, а й заради самих себе, зауважує заступник головного редактора журналу «Автоцентр» Андрій Волощенко. І якщо такі вуличні перегони проводити де завгодно і кому завгодно, без належного водійського досвіду, в групі ризику опиняються передусім самі гонщики. «Насправді штрафи або позбавлення прав треба робити не для того, щоб «припинити це, бо це соціально небезпечно», а для того, щоб захистити цих людей від самих себе. Думаю, що таких гонщиків треба серйозно карати, тоді людина перед тим, як зробити якусь дурість, 3 рази подумає».
Обережність чи ризик
Деяким любителям швидкої їзди нецікаво ганяти у спеціально відведених місцях. Їх тягне продемонструвати можливості свого «залізного коня» прямо на міських дорогах на старті зі світлофора або на крутому віражі. Таких «шумахерів» на крутих, як вони кажуть, «тачках» зустрічав практично кожен пересічний водій. Як стверджує телеведучий, автор програм про автомобілі Ігор Моляр, стріт-рейсинг – це для мажорів, які вміють їздити лише по прямій: «У Санкт-Петербурзі, в Москві були такі випадки, коли гинули глядачі. У нас у програмі ми не показуємо стріт-рейсинг, тому що не можна пропагувати те, що не базується на правових засадах. Я особисто більше прихильник дріфту. Дріфт– це вправне керування автомобілем у повсякчасному заносі. Я не скажу, що я взагалі ворог стріт-рейсингу, однак я не прихильник аматорських видів спорту, де будь-хто, хто хоче швидкої популярності, може прийти – ненавчений, необізнаний і незахищений. 3 рази у нього буде виходити, а на четвертий – щось станеться».
Киянка Ольга – фанат вуличних перегонів і запевняє, що і вона, і її колеги по захопленню намагаються робити все можливе, щоб звести ризик нанівець. «Є гонки на 402 метри, вони проходять не на вулицях міста. В’їжджаєш трохи на територію автодрому «Чайка» в Києві (в’їзд платний), і можеш там перевірити, на що здатен ти і твоя машина. Хоча, буває і в Києві перекриваємо якусь трасу, загороджуємо машинами… і ганяють».
Стріт-рейсинг – це не лише забава і шоу, це мистецтво, переконує Ольга. «Якщо самостійно тюнингуєш свій автомобіль, вкладаєш у нього гроші, міняєш двигун і все інше, то тобі хочеться показати іншим, що ти можеш як водій, що ти зробив зі своєю машиною».
Якщо зміни у правилах дорожнього руху (зокрема щодо вуличних перегонів) ухвалять, вони можуть набути чинності не раніше весни наступного року. Адже такі зміни має затвердити і уряд, і парламент. Тому що доведеться вносити зміни до Кодексу про адміністративні порушення.
