Доступність посилання

24 Вересень 2017, Київ 03:28

Київ – На підсумковiй прес-конференції в МЗС Росії голова зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров заявив, що позиція його країни щодо президентських виборів у сусідній Білорусі повністю збігається з позицією Ради Європи.

Враховуючи те, що ця резолюція містила досить жорстку оцінку того, що відбувалося після голосування, слова міністра можуть здатися несподіваним відступом від підходу Москви в оцінці електоральних процесів у сусідніх країнах. Адже Росія, як правило, солідаризується з позицією влади, а не з позицією Заходу. І коли європейські експерти дають принизливі характеристики виборів на пострадянському просторі, нерідко саме російські представники виявляються найбільш суворими критиками цих оцінок. Однак з Білоруссю сталося інакше.

Незважаючи на видимість примирення з Олександром Лукашенком, в Москві зовсім не стали прощати білоруському президенту розладу останніх місяців.

Невипадково через кілька днів після придушення виступів опозиціонерів на Площі Незалежності в Мінську по російському телеканалу НТВ показали фільм, який вкотре викриває керівника Білорусі. Здавалося б, після обіймів з президентом Дмитром Медведєвим Олександр Лукашенко міг розраховувати на те, що більше такої телевізійної продукції в російському ефірі не з'явиться. Але він міг хоча б заспокоювати себе тим, що це всього лише кіно.

А заява Лаврова – це вже офіційна оцінка, яка свідчить про незмінність курсу Кремля. І оцінка ця цілком логічна – тепер Росія може тиснути на Білорусь, не побоюючись європейських маневрів Лукашенкa. Більш того, вона може навіть дозволити собі розкіш такого тиску, солідаризуючись з європейцями і підтримуючи їх санкції проти Мінська. А може у важкий момент прийти на допомогу – не стільки Лукашенку, скільки бiлoруському народу. Тільки це буде великодушність на російських умовах, що так важливо під час чергових енергетичних переговорів.

Непоганий приклад для українського Президента

Можна, звичайно, стверджувати, що це не Росія загнала білоруського президента в пастку, що він сам опинився в такому становищі після виборів. Але російська роль тут теж очевидна: Лукашенко явно обнадіяли підтримкою перед виборами. А після виборів підтримки позбавили.

Лукашенко міг вважати наданий йому в Москві перед виборами прийом ознакою того, що Москва змушена рахуватися з його безальтернативністю в Білорусі. Те, що після виборів Росія буде солідаризуватися із Заходом в оцінці того, що відбувається, явно не входило в його плани. Можна, звичайно, знову заявити про російський тиск. Але раніше в цьому випадку Лукашенко завжди згадував про Європу. А зараз про що він згадає? Пекін далеко, Каракас високо.

І ця сумна історія – непоганий приклад для українського президента. Якщо Віктор Янукович буде також позбавлений можливості європейського маневру, як його білоруський колега, він теж змушений буде всього лише погоджуватися на російську великодушність на кремлівських умовах. Хіба що Янукович зможе заспокоювати себе думками, що в цю пастку він потрапив самостійно, без російської допомоги. Як заспокоює себе Лукашенко.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG