Протягом трьох днів активісти «України Соборної» зібрали кілька тисяч підписів під відкритим листом до Президента Віктора Януковича, у якому вимагають припинити антиукраїнську політику, політику героїзації радянської епохи та її вождів.
Адже досі не виконаний чинний указ Президента Віктора Ющенка «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932–1933 років» від 2007 року. За цим документом постановлено демонтувати пам’ятники та пам’ятні знаки особам, причетним до великого голоду і до політичних репресій, перейменувати вулиці, площі, парки та сквери у населених пунктах України, назви яких пов’язані з такими особами.
Один із ініціаторів акції, депутат Львівської міськради, юрист Володимир Гірняк наголошує, що ті тоталітарні діячі нищили предків саме тих людей, які живуть у східних областях України.
«Коли буде багато підписів під листом, то ми його відправимо Президентові, щоб він побачив, як не лише галичани, але й східняки ставляться до тоталітарних вождів», – розповів депутат Радіо Свобода.
Галичани закликають мешканців усіх українських регіонів вимагати демонтажу пам’ятників і знаків, змінити назви вулиць тих, хто вбивав їхніх батьків, дідів, прадідів, хто був причетними до страшних злочинів. Відкритий лист скерують у мерії усіх українських міст.
Люди мають стати освіченими, щоб демонтувати пам’ятники тоталітарним діячам – історик
Натомість львівський історик Микола Посівнич сумнівається, що акція зі збору підписів під відкритим листом до влади буде результативною. На його думку, потрібно апелювати до громад, пояснювати їм, що той чи інший тоталітарний вождь зробив у їхньому селі та містечку. Лише тоді люди вимагатимуть від місцевої влади ухвалювати рішення, щоб відмовлятися від тоталітарної спадщини.
«Маємо синдром жертв посттоталітарного суспільства. Їхні нащадки вважають, що радянські вожді визволили їх і врятували від голоду. Збір підписів нічого не дасть, бо нині саме місцеві ради вирішують назву вулиці чи долю пам’ятника. Тільки громада має зрозуміти, що неприпустимо мати у селі чи місті бюст того, хто вбивав їхніх рідних, земляків», – вважає Посівнич.
У Галичині всі вулиці Леніна і пам’ятники йому були перейменовані і демонтовані ще у перші дні після проголошення незалежності. Люди робили це з власної ініціативи, оскільки пам’ятали репресії і поруч були живі свідки трагічного минулого.
Нині в Україні, переважно в центрі і на сході, досі височіють понад 2 тисячі пам’ятників Ленінові та десятки монументів іншим вождям радянської доби. Офіційної статистики щодо їхньої кількості немає.
Перший пам’ятник Сталінові в Україні після незалежності відкрили у Запоріжжі у травні минулого року біля офісу місцевої компартії. Але цей пам’ятник довго не протримався. Міліція назвала його підрив у новорічну ніч терактом, а ініціаторів самовільного знищення монумента радянському компартійному тиранові ще встановлюють.
Адже досі не виконаний чинний указ Президента Віктора Ющенка «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932–1933 років» від 2007 року. За цим документом постановлено демонтувати пам’ятники та пам’ятні знаки особам, причетним до великого голоду і до політичних репресій, перейменувати вулиці, площі, парки та сквери у населених пунктах України, назви яких пов’язані з такими особами.
Один із ініціаторів акції, депутат Львівської міськради, юрист Володимир Гірняк наголошує, що ті тоталітарні діячі нищили предків саме тих людей, які живуть у східних областях України.
«Коли буде багато підписів під листом, то ми його відправимо Президентові, щоб він побачив, як не лише галичани, але й східняки ставляться до тоталітарних вождів», – розповів депутат Радіо Свобода.
Галичани закликають мешканців усіх українських регіонів вимагати демонтажу пам’ятників і знаків, змінити назви вулиць тих, хто вбивав їхніх батьків, дідів, прадідів, хто був причетними до страшних злочинів. Відкритий лист скерують у мерії усіх українських міст.
Люди мають стати освіченими, щоб демонтувати пам’ятники тоталітарним діячам – історик
Натомість львівський історик Микола Посівнич сумнівається, що акція зі збору підписів під відкритим листом до влади буде результативною. На його думку, потрібно апелювати до громад, пояснювати їм, що той чи інший тоталітарний вождь зробив у їхньому селі та містечку. Лише тоді люди вимагатимуть від місцевої влади ухвалювати рішення, щоб відмовлятися від тоталітарної спадщини.
«Маємо синдром жертв посттоталітарного суспільства. Їхні нащадки вважають, що радянські вожді визволили їх і врятували від голоду. Збір підписів нічого не дасть, бо нині саме місцеві ради вирішують назву вулиці чи долю пам’ятника. Тільки громада має зрозуміти, що неприпустимо мати у селі чи місті бюст того, хто вбивав їхніх рідних, земляків», – вважає Посівнич.
У Галичині всі вулиці Леніна і пам’ятники йому були перейменовані і демонтовані ще у перші дні після проголошення незалежності. Люди робили це з власної ініціативи, оскільки пам’ятали репресії і поруч були живі свідки трагічного минулого.
Нині в Україні, переважно в центрі і на сході, досі височіють понад 2 тисячі пам’ятників Ленінові та десятки монументів іншим вождям радянської доби. Офіційної статистики щодо їхньої кількості немає.
Перший пам’ятник Сталінові в Україні після незалежності відкрили у Запоріжжі у травні минулого року біля офісу місцевої компартії. Але цей пам’ятник довго не протримався. Міліція назвала його підрив у новорічну ніч терактом, а ініціаторів самовільного знищення монумента радянському компартійному тиранові ще встановлюють.
