Доступність посилання

25 Листопад 2017, Київ 06:52

Рим – Через 66 років після закінчення Другої світової війни в Італії не вщухає інтерес до постаті Беніто Муссоліні – італійського фашиста-диктатора. Дві провладні газети, дбаючи про збільшення читацької аудиторії, почали друкувати архівні матеріали про «Дуче». Опозиційні видання кажуть, що правоцентристи таким чином відволікають увагу читачів від скандалів довкола прем’єра Сільвіо Берлусконі. Втім, як вважають незалежні оглядачі, йдеться не так про політику, як про осмислення ролі Муссоліні в італійській історії.

На перших шпальтах газет Libero та Il Giornale – портрети Беніто Муссоліні. Одна у безкоштовному додатку протягом березня пропонує читачам «Щоденники Дуче», історична автентичність яких досі не доведена. Інше видання друкує політичний заповіт диктатора та спогади його прислуги.

Як пояснюють редактори обох часописів, вони, звісно, не є фанатиками режиму і не ставлять за мету представити Муссоліні у позитивному світлі. Їхня ціль – дозволити людям вільно судити про фашистський період в історії Італії.

Газета Libero друкує «Щоденники Дуче»
«Все, що стосується Муссоліні, досі цікавить громадськість. Йдеться не про ностальгічних фашистів, а про людей, які прагнуть вивчати, розуміти цю постать, котра у позитивному і негативному сенсі залишила помітний слід в історії країни», – зазначає головний редактор Il Giornale Аллесандро Саллюсті.

«Новий Муссоліні»?

Критики вважають невипадковим той факт, що за публікацію матеріалів про диктатора взялися видання, контрольовані прем’єром Сільвіо Берлусконі. Чинного лідера правоцентристів дехто називає «новим Муссоліні». Харизматична зовнішність, блискучий оратор, порушник демократичних принципів, котрий не приховує пристрасті до слабкої статі і неповаги до секс-меншин – це характеристики, які спонукають до аналогій між Берлусконі та Муссоліні.

Сільвіо Берлусконі
Історик і журналіст Мауро Суттора більше схильний порівнювати постаті двох політиків, ніж проводити аналогії.

«Муссоліні, на жаль, став найвідомішим італійським політиком XX століття. Він – основоположник фашизму і нацизму, бо Гітлер вже був його послідовником. Муссоліні став моделлю для правих диктаторів наступних поколінь. А Берлусконі – головний герой італійської політики третього тисячоліття. Я б не називав його диктатором, але це багатий, впливовий чоловік, який за допомогою своїх засобів комунікації здатний панувати над цілою нацією. Це нова модель уряду i, ймовірно, вона впливатиме на майбутні демократичні режими», – сказав у коментарі Радіо Свобода Мауро Суттора.

Негативний герой, але в чомусь і позитивний

Споруда в раціоналістичному стилі у римському кварталі EUR, збудованому за часів Муссоліні
Після закінчення Другої світової війни в Італії офіційно засудили диктатора і його політику фашизму. В країні немає жодного пам’ятника «Дуче», діє лише будинок-музей у містечку Предаппіо, де народився політик. Період фашизму і роль Беніто Муссоліні до 1980-х років в країні оцінювали лише негативно, каже журналіст Суттора.

Та пізніше завдяки новим історичним дослідженням громадськість почала відкривати окремі позитивні аспекти режиму. Згадують, серед іншого, вдалу протидію економічній кризі 1920-х років, будівництво фабрик, шкіл та інших громадських закладів. Як стверджують деякі економісти, за Муссоліні були закладені основи італійської системи соціального забезпечення, був високий рівень народжуваності в країні.

В італійській історіографії та самому суспільстві Муссоліні таки залишається негативним персонажем. На думку істориків, сучасних італійців і приваблює ця «негативність постаті» та драматичний кінець диктатора, якого у квітні 1945 року розстріляли партизани й повісили догори ногами на міланській площі.

Щоправда, й досі можна почути думки на зразок: «Муссоліні убив значно менше людей, ніж Сталін» або «Муссоліні зробив багато доброго для Італії, та помилився лише в тому, що вступив у війну разом із Гітлером».

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG