Четверта книга Левка Лук’яненка охоплює період його ув’язнення із 1972 до 1976 років: від Володимирської в’язниці та психіатричної лікарні до звільнення у січні сімдесят шостого.
Редактор книги, також колишній політв’язень, Василь Овсієнко наголошує, що кожен розділ «Країни Моксель» – це окрема новела, яку можна розглядати окремо від усієї книги, але разом вони утворюють єдине полотно національного визвольного руху тих часів. Це не оспівування Лук’яненком власної діяльності, а спроба розповісти про опір і про тих, хто боровся, зауважує редактор.
«Це його святий обов’язок – засвідчити про людей, яких він знав, – говорить Овсієнко. – Ті, хто вижив, зобов’язані про них засвідчити».
Не лише про минуле
На початку дисидентського руху в Україні жодна підпільна група не витримувала довше, ніж три роки, тому потрібно було якось передавати накопичений досвід, зауважує автор книги Левко Лук’яненко.
За його словами, зі здобуттям Україною Незалежності ця потреба не зникла: увесь час нагромаджувалось багато нового, необхідного для осмислення матеріалу, що потрібно було його записувати, вважає правозахисник. Він дивується: «Нікому із нас і на думку не могло спасти, що нація, яка 300 років була під окупацією Москви, вирвавшись із цієї «тюрми народів» на свободу, не займеться плановою роботою з витіснення того комуністичного проімперського світогляду і заповненням у головах людей того місця, де була антиукраїнська ідеологія, українськими духовними цінностями».
«Країна Моксель» є 21-ю книгою Левка Лук’яненка. Загалом, чотиритомник «З часів неволі» охоплює увесь період першого ув’язнення автора, починаючи із 1961 року, і містить нариси про 112 політв’язнів, а також низку документів, які дозволяють з’ясувати обставини життя ув’язнених учасників руху опору.
Редактор книги, також колишній політв’язень, Василь Овсієнко наголошує, що кожен розділ «Країни Моксель» – це окрема новела, яку можна розглядати окремо від усієї книги, але разом вони утворюють єдине полотно національного визвольного руху тих часів. Це не оспівування Лук’яненком власної діяльності, а спроба розповісти про опір і про тих, хто боровся, зауважує редактор.
«Це його святий обов’язок – засвідчити про людей, яких він знав, – говорить Овсієнко. – Ті, хто вижив, зобов’язані про них засвідчити».
Не лише про минуле
На початку дисидентського руху в Україні жодна підпільна група не витримувала довше, ніж три роки, тому потрібно було якось передавати накопичений досвід, зауважує автор книги Левко Лук’яненко.
За його словами, зі здобуттям Україною Незалежності ця потреба не зникла: увесь час нагромаджувалось багато нового, необхідного для осмислення матеріалу, що потрібно було його записувати, вважає правозахисник. Він дивується: «Нікому із нас і на думку не могло спасти, що нація, яка 300 років була під окупацією Москви, вирвавшись із цієї «тюрми народів» на свободу, не займеться плановою роботою з витіснення того комуністичного проімперського світогляду і заповненням у головах людей того місця, де була антиукраїнська ідеологія, українськими духовними цінностями».
«Країна Моксель» є 21-ю книгою Левка Лук’яненка. Загалом, чотиритомник «З часів неволі» охоплює увесь період першого ув’язнення автора, починаючи із 1961 року, і містить нариси про 112 політв’язнів, а також низку документів, які дозволяють з’ясувати обставини життя ув’язнених учасників руху опору.
