Доступність посилання

24 Вересень 2017, Київ 03:07

Віктор Ткачук

Останнім часом українська влада докладає чималих зусиль, намагаючись очистити свою репутацію за кордоном. Серед таких заходів: численні зустрічі у Брюсселі, нові платні сюжети на телебаченні, публікація статей у провідних британських газетах і постійні статті-оцінки.

Навіщо? Саме реальні досягнення повинні формувати основу успішної піар-кампанії, а не розмови про надії та сподівання, або навіть гірше – озвучування того, що світ хоче почути. На жаль, розповіді українського уряду розходяться з реальним станом справ в Україні.

Така діяльність лише ускладнює переговори з приводу угоди про зону вільної торгівлі та послаблення візового режиму з уже спантеличеними представниками урядів ЄС.

Чи варто вірити?

Уряд постійно говорить про встановлення стабільності та боротьбу з корупцією. Але їхні заяви зовсім не відповідають реальності. Одне з двох: або українська влада відверто намагається ввести міжнародну спільноту в оману, або насправді не розуміє моральні та етичні засади демократії.

Фонд Heritage Foundation спільно з газетою Wall Street Journal опублікували рейтинг індексу економічної свободи, в якому Україна посіла 164-е місце серед 183 країн. Громадяни України теж можуть підтвердити дедалі більший рівень корупції у державі. У звіті зазначається, що «корупція охоплює усі рівні суспільства та системи влади разом з усіма сферами економічної діяльності, а також становить значну перешкоду для іноземних інвестицій».

На жаль, українські органи правопорядку виступають співучасниками злочину. Нещодавно високопосадовець «жартома» зауважив, що кожний співробітник автоінспекції, яких в Україні близько 22 тисяч, щодня повинен «заробляти» своїм жезлом не тільки до державного бюджету.

Гроші не інакше як витікають із країни. За даними міжнародного фінансового дослідницького центру Global Financial Integrity, Україна за результатами 2010 року посіла 3-є місце в європейському та 17-е – у світовому рейтингу країн із найбільшими обсягами незаконних міжнародних грошових переказів.

Україна щороку «пропускає» в середньому 10,75 мільярдів доларів США через цілеспрямоване заниження цін на експорт, завищення цін на імпорт та купівлю неіснуючих послуг. Це 41,35 мільйонів доларів США кожного робочого дня для країни, де ВВП на душу населення становить лише 2 800 доларів США. Навіть не враховуючи корпоративні та прибуткові податки та виплати, країна щороку втрачає близько 2,5 мільярдів доларів США лише через ВВП. До липня 2010 року всі міжнародні грошові перекази на суму понад 50 тисяч доларів США вимагали дозволу Нацбанку України та податкової інспекції. Нещодавно парламент безпідставно скасував це положення. Чи випадковість, що паралельно уряд веде переговори про резервний кредит МВФ у розмірі 15,5 мільярдів доларів США?

Урядовці скорочують видатки на систему охорони здоров’я та освіту, наголошуючи на необхідності економії коштів та фінансовій відповідальності. Одночасно президентська адміністрація витрачає 17 мільйонів доларів США на гелікоптер, здатний долати великі відстані (що вдвічі більше за вартість нового гелікоптера президента Барака Обами), а також 7 мільйонів доларів США на міський посадочний майданчик – усе для того, щоб Президент міг долати відстань до власного офісу за 6 хвилин. Навіщо було витрачати 8 мільйонів доларів США на реконструкцію дороги до президентського маєтку?

Прагнучи до жаданої «стабільності», уряд приносить в жертву свободу преси та громадянські права. Зникнення будь-якої критики влади та практично усіх коментарів опозиції з ефіру телебачення та сторінок газет не може не викликати підозр. В результаті Україна втратила приголомшливі 42 місця у рейтингу свободи преси організації «Репортери без кордонів» за 2010 рік.

До того ж обмежено свободу зібрань. За новими вимогами, громадські збори та демонстрації, участь в яких бере участь більше від трьох людей, повинні бути зареєстровані.

Міжнародна спільнота визнала місцеві вибори, які відбулися в Україні минулого жовтня, не вільними та несправедливими.

Крім того, Вашингтон та Брюссель виступили з критикою вибіркового застосування правосуддя проти опозиційних лідерів.

В результаті у січні цього року неурядова організація Freedom House змінила статус України з «вільної» на «частково вільну».

Інвестиції? Забудьте!

Уряд говорить про підтримку підприємств та приватного бізнесу, але не робить практично нічого для того, щоб компенсувати мільярди, які держава винна компаніям через затримку повернення ПДВ. Натомість вони випускають довгострокові державні облігації.

Міжнародні компанії на зразок IKEA скасовують інвестиційні плани та переїжджають до країн із більш сприятливим інвестиційним кліматом. Прямі закордонні інвестиції в Україну скоротились із 10,9 мільярдів доларів США у 2008 році до 4,5 мільярдів доларів США у 2010 році. Інвестори вже демонструють свою оцінку умов ведення бізнесу в Україні.

Новий здирницький Податковий кодекс змусив майже мільйон людей вийти на вулиці з протестом проти його ухвалення. Обіцяні податкові канікули обернулись деструктивним підвищенням податків. Малий та середній бізнес в Україні перетворився на вимираючий вид. В Європі цей сектор економіки в середньому забезпечує країнам 57% ВВП, тоді як в Україні показник ледве сягає 17%. Крім того, останні оцінки Податкової служби свідчать про те, що за останні три роки в Україні закрилось близько 44% малого та середнього бізнесу (800 тисяч підприємств).

Уряд натомість змальовує зовсім іншу картину. Розуміючи, що приховати від західних журналістів реальний стан справ не вдається, вони вдалися до придбання місця у друкованих виданнях та ефірного часу на телебаченні під проплачені сюжети та авторські статті. На вісім сторінок додатку до випуску британської газети Daily Telegraph витратили 150 тисяч доларів США, ще більше на січневі сюжети для CNN. У результаті CNN накликали на себе шквал відкритої критики за висвітлення неправдивих фактів.

Міжнародним засобам масової інформації варто подумати тричі, перш ніж приймати замилювання очей за чисту правду. В іншому випадку вони ризикують власним авторитетом.

Європейські політики, в свою чергу, не повинні заплющувати очі на ті порушення, з якими провадяться зміни. Невже схоже, що Брюссель настільки довірливий, що дозволить «дешевому» піарові себе обманювати?

Ці люди зовсім не безпорадні. Вони можуть легко змінити умови угод про зону вільної торгівлі і безвізовий режим. Адже діюча українська влада, не надто опікуючись моральними принципами, дозволяє собі говорити те, що Захід хоче почути, і разом з тим – робити прямо протилежне.

Захід повинен зрозуміти: або він навчатиме Україну демократії, або Україна експортуватиме на Захід корупцію.

Чи не це сьогодні фінансує МВФ? І чи не це сьогодні погодилась приховувати преса на рекламних сторінках?

Віктор Ткачук – голова фонду «Спочатку люди»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG