В Україні в ніч із суботи, 26 березня, на неділю, 27 березня, запроваджується літній час. О третій годині ночі стрілки годинника необхідно перевести на годину вперед.
Традиційно перехід на літній час здійснюється останньої неділі березня, на зимовий – останньої неділі жовтня.
Уперше перехід на літній час провели в кількох європейських країнах у 1916 році. Ідея полягає в кращому використанні світлого часу дня, а відтак в економії – в часи Першої світової війни йшлося про заощадження вугілля, в пізніші часи про електроенергію.
В Україні літній час уперше формально з’явився 1917 року, коли його запровадив Тимчасовий уряд Російської республіки, до якої тоді належала більша частина України.
Літній час стали знову застосовувати в Україні як на той час частині СРСР із 1981 року.
Нині така практика діє в більш як 80 країнах чи територіях, охоплюючи їх повністю або частково, зокрема, майже в усіх країнах Європи.
Натомість майже 160 країн чи територій, серед них більшість країн Азії і Африки, не користуються літнім часом. Запровадження літнього часу не має економічного сенсу в місцевостях, розташованих відносно недалеко від екватора.
Цього року в Росії ухвалили рішення з осені 2011-го відмовитися від нормального часу і залишити країну назавжди на літньому часі. З урахуванням того, що в Росії далі чинний радянський «декретний час», за якого стрілки годинника постійно переведені на годину вперед, це означатиме, що Росія надалі житиме за часом, який на дві години випереджає поясний.
Прихильники і супротивники використання літнього часу аргументують нині свої позиції дослідженнями, які, за їхніми словами, свідчать відповідно про наявність чи про відсутність економії енергоресурсів від його запровадження.
Традиційно перехід на літній час здійснюється останньої неділі березня, на зимовий – останньої неділі жовтня.
Уперше перехід на літній час провели в кількох європейських країнах у 1916 році. Ідея полягає в кращому використанні світлого часу дня, а відтак в економії – в часи Першої світової війни йшлося про заощадження вугілля, в пізніші часи про електроенергію.
В Україні літній час уперше формально з’явився 1917 року, коли його запровадив Тимчасовий уряд Російської республіки, до якої тоді належала більша частина України.
Літній час стали знову застосовувати в Україні як на той час частині СРСР із 1981 року.
Нині така практика діє в більш як 80 країнах чи територіях, охоплюючи їх повністю або частково, зокрема, майже в усіх країнах Європи.
Натомість майже 160 країн чи територій, серед них більшість країн Азії і Африки, не користуються літнім часом. Запровадження літнього часу не має економічного сенсу в місцевостях, розташованих відносно недалеко від екватора.
Цього року в Росії ухвалили рішення з осені 2011-го відмовитися від нормального часу і залишити країну назавжди на літньому часі. З урахуванням того, що в Росії далі чинний радянський «декретний час», за якого стрілки годинника постійно переведені на годину вперед, це означатиме, що Росія надалі житиме за часом, який на дві години випереджає поясний.
Прихильники і супротивники використання літнього часу аргументують нині свої позиції дослідженнями, які, за їхніми словами, свідчать відповідно про наявність чи про відсутність економії енергоресурсів від його запровадження.
