Інформативна зустріч міністрів енергетики країн Євросоюзу відбувалася у відреставрованому королівському палаці невеликого міста Ґеделев під Будапештом, у тому числі й за участю директора Міжнародного атомного агенства Нобуо Танаки.
Комісар ЄС у справах енергетики Ґюнтер Еттінґер, зокрема, наголосив на тому, що і в близькій, і в далекій перспективі країнам Євросоюзу слід подбати про те, щоб стратегія європейської спільноти у сфері розвитку енергетики була достатньо гнучкою, розширювала сировинні джерела видобутку енергоносіїв і ґрунтувалася на засадах безпечного зберігання.
У плані «Енергія-2050» окремим пунктом виділено зобов’язання Євросоюзу на 85–90 відсотків скоротити викиди вуглекислого газу до 2050 року в порівнянні з аналогічними викидами 1990 року. Паралельно країни ЄС виступають за використання і розвиток альтернативних видів енергії, зокрема таких, як енергія вітру, сонця та морських припливів.
Без коштів годі говорити про стратегію
Звичайно, все це потребує чималих коштів. І в цьому питанні, зрештою, як і в узгодженні загальної стратегії розвитку галузі на найближчі десятиліття, згода окремих членів Євросоюзу має вирішальне значення.
«Для нас це є темою дискусії ще й тому, що не відомо, з яких джерел ми матимемо гроші у наступному фінансовому періоді, починаючи з 2013 року, для досягнення поставлених завдань. Інше питання: чи потрібно цей пункт зробити обов’язковим до виконання для всіх країн ЄС, і якщо так, чи повинна на це бути відповідна політична санкція», – поділився своїми міркуваннями Тамаш Феллеґі, міністр у справах розвитку пріоритетних національних проектів Угорщини, який вів засідання міністрів у місті Ґеделев.
За його словами, вироблення загальної стратегії Євросоюзу щодо розвитку енергетики на близьку чи віддалену перспективу є нелегкою справою. Адже попри спільні завдання країн ЄС, у цій стратегічній галузі кожна держава виходить із правового кола можливостей, які надає країні її законодавство. У цьому випадку офіційний Брюссель визнає верховенство національного, а не панєвропейського права, зазначив Тамаш Феллеґі.
Складність теми розуміє і комісар єврокомісії з питань енергетики Ґюнтер Еттінґер. Говорячи про гнучкість використання енергетичних джерел, він зауважив, що питання полягає в тому, чи готове нині європейське суспільство платити більше грошей за модернізацію у цій сфері.
Комісар ЄС у справах енергетики Ґюнтер Еттінґер, зокрема, наголосив на тому, що і в близькій, і в далекій перспективі країнам Євросоюзу слід подбати про те, щоб стратегія європейської спільноти у сфері розвитку енергетики була достатньо гнучкою, розширювала сировинні джерела видобутку енергоносіїв і ґрунтувалася на засадах безпечного зберігання.
У плані «Енергія-2050» окремим пунктом виділено зобов’язання Євросоюзу на 85–90 відсотків скоротити викиди вуглекислого газу до 2050 року в порівнянні з аналогічними викидами 1990 року. Паралельно країни ЄС виступають за використання і розвиток альтернативних видів енергії, зокрема таких, як енергія вітру, сонця та морських припливів.
Без коштів годі говорити про стратегію
Звичайно, все це потребує чималих коштів. І в цьому питанні, зрештою, як і в узгодженні загальної стратегії розвитку галузі на найближчі десятиліття, згода окремих членів Євросоюзу має вирішальне значення.
«Для нас це є темою дискусії ще й тому, що не відомо, з яких джерел ми матимемо гроші у наступному фінансовому періоді, починаючи з 2013 року, для досягнення поставлених завдань. Інше питання: чи потрібно цей пункт зробити обов’язковим до виконання для всіх країн ЄС, і якщо так, чи повинна на це бути відповідна політична санкція», – поділився своїми міркуваннями Тамаш Феллеґі, міністр у справах розвитку пріоритетних національних проектів Угорщини, який вів засідання міністрів у місті Ґеделев.
За його словами, вироблення загальної стратегії Євросоюзу щодо розвитку енергетики на близьку чи віддалену перспективу є нелегкою справою. Адже попри спільні завдання країн ЄС, у цій стратегічній галузі кожна держава виходить із правового кола можливостей, які надає країні її законодавство. У цьому випадку офіційний Брюссель визнає верховенство національного, а не панєвропейського права, зазначив Тамаш Феллеґі.
Складність теми розуміє і комісар єврокомісії з питань енергетики Ґюнтер Еттінґер. Говорячи про гнучкість використання енергетичних джерел, він зауважив, що питання полягає в тому, чи готове нині європейське суспільство платити більше грошей за модернізацію у цій сфері.
