Ви граєте у відеогру, і ваш ігровий герой пробирається у мертвій темряві через дім із привидами. І раптом ви холонете у вашому кріслі, бо щось ще й повзає – ніби насправді! – по вашій спині. Так британський часопис New Scientist інформує про нові розробки фахівців дослідницької лабораторії Disney Research Алі Ісрара та Івана Пупирєва – набору механізмів, які вібрацією викликають ілюзію дощу чи мурашок на вашій шкірі. Винахід дослідників називається Tactile Brush (щітка з ефектом дотику), яку вмонтували в крісло. Хоча два основні ефекти дотику, які використовує цей апарат, відомі давно, один – з 1900-х, а другий – з 1957 року, та все ж використати їх на практиці вдалося вперше. Добровольці, які брали участь в експериментах, повідомляли про відчуття снування по спині комах і ударів крапель дощу. Disney Research уже продемонстрував і крісло, яке може передавати відчуття, що витворюються при прискоренні і різких поворотах автомобіля. Компанія планує застосувати всі ці новинки для посилення ефектів у парках розваг.
Міжнародна група вчених, як повідомляють Monthly Notices Of The Royal Astronomical Society з Лондона, наблизилася до розкриття однієї з найвеличніших астрономічних таємниць: фахівці за даними двох окремих досліджень сподіваються довести наявність темної енергії, що, як раніше було встановлено теоретично (1998), складає понад 70 відсотків Всесвіту. Згаданий британський часопис оприлюднив перші результати дослідження, що охопить понад 200 тисяч галактик. Розкриття цього феномену так званої темної енергії може нарешті пояснити, чому все швидше розширюється Всесвіт. Один із методів дослідження полягав у вимірюванні принципу розподілу галактик у просторі, який іще має в астрономії назву «баріонні акустичні коливання». Другий метод цього дослідження – вимірювання швидкості формування скупчення галактик. Ці експерименти можуть підтвердити існування темної енергії та прискорення процесу розширення Всесвіту. За твердженнями вчених, які працювали в космічній рентгенівській обсерваторії XMM-Newton, лише 5 відсотків маси Всесвіту припадає на звичну для нас баріонну матерію, що складається з протонів, нейтронів та електронів. Інша частина – це темна матерія (23 відсотки) і темна енергія (близько 73 відсотків). «Темна енергія діє так: уявіть собі, що ви підкинули м’яч у повітря, а він продовжує летіти вгору все швидше й швидше», – пояснює співавтор цього дослідження доктор Кріс Блейк із Австралії. Блейк також додав, що темна енергія, як виглядає з результатів експериментів, є постійною силою в космології, як і передбачав Ейнштейн. І якби справа була лише в гравітації, то ми б не спостерігали цих постійних ефектів весь час, каже Блейк. Вчені вважають, що тепер вони будуть займатися вивченням темної енергії все більше й більше. Дані цих досліджень свідчать, що галактики розбігаються внаслідок дії темної енергії впродовж останніх 8 мільярдів років, а це більше від половини віку Всесвіту, якщо рахувати від Великого Вибуху.
Наталія Копитко з Університету Йорка (Велика Британія) пише на сторінках New Scientist про загрозу ядерній енергетиці від змін клімату, проблему яких, як казали, вона якраз мала б вирішити. На думку цього дослідника, необхідність використання великих об’ємів води ядерними електростанціями для їхнього охолодження, через що їх часто будують на березі водойм, робить їх уразливими перед дедалі інтенсивнішими повенями. Так само останнім часом у світі все зростає ураганна активність, на яку не розраховували, коли будували нинішні АЕС. Іще одну проблему створює все частіша тривала сильна спека: вже згадана природна вода для охолодження виявляється вже помітно нагрітою, що знижує ефективність роботи АЕС чи й змушує обмежувати її. Нарешті, все більш тривалими стають посухи, і тут виникає людський чинник: за умов нестачі води атомні електростанції «відбирають її в людей» для свого охолодження.
Міжнародна група вчених, як повідомляють Monthly Notices Of The Royal Astronomical Society з Лондона, наблизилася до розкриття однієї з найвеличніших астрономічних таємниць: фахівці за даними двох окремих досліджень сподіваються довести наявність темної енергії, що, як раніше було встановлено теоретично (1998), складає понад 70 відсотків Всесвіту. Згаданий британський часопис оприлюднив перші результати дослідження, що охопить понад 200 тисяч галактик. Розкриття цього феномену так званої темної енергії може нарешті пояснити, чому все швидше розширюється Всесвіт. Один із методів дослідження полягав у вимірюванні принципу розподілу галактик у просторі, який іще має в астрономії назву «баріонні акустичні коливання». Другий метод цього дослідження – вимірювання швидкості формування скупчення галактик. Ці експерименти можуть підтвердити існування темної енергії та прискорення процесу розширення Всесвіту. За твердженнями вчених, які працювали в космічній рентгенівській обсерваторії XMM-Newton, лише 5 відсотків маси Всесвіту припадає на звичну для нас баріонну матерію, що складається з протонів, нейтронів та електронів. Інша частина – це темна матерія (23 відсотки) і темна енергія (близько 73 відсотків). «Темна енергія діє так: уявіть собі, що ви підкинули м’яч у повітря, а він продовжує летіти вгору все швидше й швидше», – пояснює співавтор цього дослідження доктор Кріс Блейк із Австралії. Блейк також додав, що темна енергія, як виглядає з результатів експериментів, є постійною силою в космології, як і передбачав Ейнштейн. І якби справа була лише в гравітації, то ми б не спостерігали цих постійних ефектів весь час, каже Блейк. Вчені вважають, що тепер вони будуть займатися вивченням темної енергії все більше й більше. Дані цих досліджень свідчать, що галактики розбігаються внаслідок дії темної енергії впродовж останніх 8 мільярдів років, а це більше від половини віку Всесвіту, якщо рахувати від Великого Вибуху.
Наталія Копитко з Університету Йорка (Велика Британія) пише на сторінках New Scientist про загрозу ядерній енергетиці від змін клімату, проблему яких, як казали, вона якраз мала б вирішити. На думку цього дослідника, необхідність використання великих об’ємів води ядерними електростанціями для їхнього охолодження, через що їх часто будують на березі водойм, робить їх уразливими перед дедалі інтенсивнішими повенями. Так само останнім часом у світі все зростає ураганна активність, на яку не розраховували, коли будували нинішні АЕС. Іще одну проблему створює все частіша тривала сильна спека: вже згадана природна вода для охолодження виявляється вже помітно нагрітою, що знижує ефективність роботи АЕС чи й змушує обмежувати її. Нарешті, все більш тривалими стають посухи, і тут виникає людський чинник: за умов нестачі води атомні електростанції «відбирають її в людей» для свого охолодження.
