Прага–Львів – Коли у Львові на Галицькому базарі я спитала стареньку жінку, що то «за кущик такий» вона продає з дуже знайомими за формою зеленими листочками, вона з великим здивуванням подивилась на мене крізь окуляри і гордо відповіла: «Пані, ви що, не знаєте?! Та то ж рукола!». Потім, вже вдома, мій чоловік, побачивши руколу, мусів її потерти і понюхати, щоб повірити... «Ну якщо вже рукола на базарі продається, то Львів дійсно змінився!», – вирішив Трістан. Ще кілька років тому ми привозили руколу до Праги із Мюнхена, бо її і в Чехії не так давно почали продавати в супермаркетах. А у Львові вже є!
Зрештою, у Львові є все – тільки справа в ціні.
Купа нових банків і страхових фірм, нових кав’ярень, пивних кнайп із терасами на вулиці, де пиво вже не подають у пластикових склянках, а – так як має бути – у великих кухлях зі скла та назвою броварні. Усі бордюри терас прикрашені квіточками, від різнобарв’я яких крутиться голова, і завжди виникає одне бажання: купити насіння та посіяти в себе на балконі... Це бажання також легко виповнити – на Галицькому продають усю ту красу на будь-який смак!
Львів чепуриться, готується до європейських гостей, які хлинуть на нього вже через рік... Похапцем змінюють маршрути трамваїв (ремонтують дороги), назви вулиць почали писати на європейський кшталт: українською та англійською! Бруківку стару хоч і розібрали, але на новій вже призвичаїлися височенні обцаси (львівський варіант для підборів) львів’янок.
Ще не зовсім розібралися зі сміттям: поки щось викинеш – обійдеш цілий район у центрі в пошуках відерця... І з паркуванням: приватні дорожезні авта всі поселилися на тротуарах, (а як їздять їхні водії – це окрема історія: з мобілкою біля вуха і... на повній швидкості на зелене світло для пішоходів!).
Решту тротуарів позаймали для свого «малого бізнесу» бабусі з сусідніх сіл, їм допомагають школярі-онуки...
Жебраки всіма мовами випрошують євро, долари і злоті... Міліціонери за це знімають свою мзду.
Кожен на своєму місці.
Кожен?
На своєму?
Ось кілька мотивів, які мого чоловіка Трістана «натхнили» (так каже мій німець українською) на світлини:
Зрештою, у Львові є все – тільки справа в ціні.
Купа нових банків і страхових фірм, нових кав’ярень, пивних кнайп із терасами на вулиці, де пиво вже не подають у пластикових склянках, а – так як має бути – у великих кухлях зі скла та назвою броварні. Усі бордюри терас прикрашені квіточками, від різнобарв’я яких крутиться голова, і завжди виникає одне бажання: купити насіння та посіяти в себе на балконі... Це бажання також легко виповнити – на Галицькому продають усю ту красу на будь-який смак!
Львів чепуриться, готується до європейських гостей, які хлинуть на нього вже через рік... Похапцем змінюють маршрути трамваїв (ремонтують дороги), назви вулиць почали писати на європейський кшталт: українською та англійською! Бруківку стару хоч і розібрали, але на новій вже призвичаїлися височенні обцаси (львівський варіант для підборів) львів’янок.
Ще не зовсім розібралися зі сміттям: поки щось викинеш – обійдеш цілий район у центрі в пошуках відерця... І з паркуванням: приватні дорожезні авта всі поселилися на тротуарах, (а як їздять їхні водії – це окрема історія: з мобілкою біля вуха і... на повній швидкості на зелене світло для пішоходів!).
Решту тротуарів позаймали для свого «малого бізнесу» бабусі з сусідніх сіл, їм допомагають школярі-онуки...
Жебраки всіма мовами випрошують євро, долари і злоті... Міліціонери за це знімають свою мзду.
Кожен на своєму місці.
Кожен?
На своєму?
Ось кілька мотивів, які мого чоловіка Трістана «натхнили» (так каже мій німець українською) на світлини:
