Доступність посилання

26 Вересень 2017, Київ 20:10

Київ – Сьогодні набуває чинності закон «Про засади запобігання і протидії корупції». На думку експертів, у законі, крім беззаперечних позитивів, також є недоліки, а плюси та мінуси цього закону переплетені доволі тісно. Також закон визначає Президента як головного відповідального за антикорупційну політику в державі.

Антикорупційний закон, що набув чинності, розширює коло осіб, які можуть бути суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення. Насамперед, це держслужбовці і, зокрема, перші особи в державі: Президент, Прем’єр-міністр та Голова Верховної Ради. Закон також регламентує порядок притягнення до відповідальності. Якщо раніше багато корупційних порушень кваліфікувалися як адміністративні, то відтепер вони стають кримінальними. Відповідно посилюється і відповідальність: від 2 до 15 років ув’язнення.

Крім того, закон запроваджує положення, яке визначає конфлікт інтересів на держслужбі та порядок його врегулювання.

Українські чиновники втричі «жирніші» за європейських

Відповідно до закону, державні службовці мають декларувати не лише доходи, але й видатки. Щоправда, відповідну норму закону депутати у значній мірі вихолостили.

«Спочатку планувалося, що це буде дві середньомісячні зарплати, після розгляду в парламентських комітетах вирішили, що це буде 50 тисяч гривень, – розповідає представник міжнародної антикорупційної організації Transparency international в Україні Олексій Хмара. – Тобто, декларуватиметься разова покупка, яка перевищує 50 тисяч гривень. А потім, після великих дебатів – 150 тисяч гривень. Обґрунтування при цьому було, м’яко кажучи, непереконливе: мовляв, нормальний телевізор-плазма дешевше за сорок тисяч гривень не купиш, то що – кожен телевізор декларувати? На цьому всі погодилося».

За словами експерта, в європейських країнах декларується, як правило, покупка, яка дорівнює середньомісячній зарплаті, що становить близько 5 тисяч євро. А в Україні, таким чином, декларуватимуть покупки від близько 15 тисяч євро. У підсумку, маємо парадокс, коли в одній з найбідніших країн Європи рівень декларування витрат є одним з найвищих.

Антикорупційна епопея – від Ющенка до Януковича

Уперше пакет антикорупційних документів внесений Президентом Віктором Ющенком був ухвалений Верховною Радою ще 2009 року. Однак депутати кілька разів відтерміновували його вступ у дію, а потім і зовсім скасували, надавши перевагу законопроектові Віктора Януковича.

На думку керівника політико-правових програм центру ім. Разумкова Юрія Якименка, подібне тривале ухвалення антикорупційного законодавства є дуже промовистим.

«Ця вся історія з відтермінуванням якраз свідчить про те, що закон зачіпає інтереси тих, хто його відтерміновував. Вони побачили в цьому загрозу для себе», – каже експерт.

А на думку Олексія Хмари, такий тривалий розгляд антикорупційного законодавства у підсумку не призвів до його вдосконалення.

Янукович відтепер відповідальний за корупцію

Керівник українського представництва «Transparency international» наголошує, що відповідальність за антикорупційну політику згідно нового закон лягає насамперед на главу держави.

«На ньому замкнулося все, – каже Олексій Хмара. – Він розробляє антикорупційну стратегію, створює спеціальний орган по координації антикорупційної діяльності, призначає процедуру проходження перевірки кандидатами на державну службу».

Найбільші сумніви в експертів щодо того, як на практиці буде втілюватися нове антикорупційне законодавство. Згідно закону, за його виконанням має стежити спеціальний орган, проте його мають створити хіба що наступного року – в бюджеті на цей рік витрат на його утримання не передбачено. А доти його функції виконуватиме Мінюст та СБУ.

За минулорічними даними «Transparency International», Україна за індексом корупції посідає 134 місце. Перше місце як найменш корумпована країна посідає Данія, останнє 178 – Узбекистан та Туркменістан.
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG