Доступність посилання

24 Листопад 2017, Київ 20:55
Сімферополь – Події у Криму протягом кількох останніх тижнів розвивалися за класичним сценарієм українсько-російських стосунків минулого десятиліття. Спершу російський прем’єр Володимир Путін приїхав на Південне узбережжя Криму пошептатися з українським Президентом Віктором Януковичем. Що вишептали – невідомо. Але вже за тиждень до Сімферополя прибув колишній лідер кримських сепаратистів, перший та останній президент Республіки Крим Юрій Мєшков. Той уже на залізничному вокзалі передав через соратників погрозливу звістку, що готовий повернутися у «громадське життя» і домагатися відновлення старої кримської конституції, яка проголошувала півострів ледь не самостійною державою. І так співпало, що у день повернення Мєшкова неподалік курортної Феодосії проросійські козаки криваво побилися з місцевою міліцією через несамовите бажання встановити поклінний хрест. Багато експертів зробили висновок: якщо Янукович не піде на поступки (в питаннях Митного союзу чи газотранспортної системи, чи ще чогось), то в Криму слід очікувати і подальших збурень.

Справді, російська влада раніше не раз використовувала російський чинник для тиску на офіційний Київ. Цілком можливо, що й нині є такі плани. Не дарма ж знову активізував свою діяльність депутат Державної думи Росії Костянтин Затулін, який через новостворену структуру «РосУкрКонсалтинг» на Південному узбережжі Криму періодично «окучує» українських журналістів. Втім, деякі джерела хоч і відносять Костянтина Затуліна до команди російського прем’єра, але пов’язують його нову діяльність у Криму з підготовкою до виборчої кампанії Володимира Путіна – спершу парламентської, а потім і президентської.

І все ж, активізація проросійських рухів серед літа виглядає дивною. Курортний сезон у розпалі, до виборів в Україні ще далеко, а тут – що не день, то інформаційний привід згадати вже призабутих сепаратистів і козаків.

Учасники феодосійського зіткнення з правоохоронцями на минулорічних виборах співпрацювали з обома прокремлівськими політичними проектами – «Русскім єдінством» і «Родіною». Проте, остання в Криму «пролетіла», не набравши і піввідсотка. «Русоєди» теж не змогли похвалитися серйозною підтримкою кримських виборців, але кілька козаків торік таки стали депутатами місцевих рад у Бахчисараї і тій же Феодосії.

Як правило, серед літа проросійські козаки заробляють на нову уніформу з лампасами і цяцьки до неї, наприклад, охороняючи виноградники чи продаючи туристам квитки на якийсь із багатьох кримських «провалів». Втім, насторожує, що раніше таки були винятки, вірніше один виняток. У серпні 2006 року, коли вперше після Помаранчевої революції Віктор Янукович повернувся у прем’єрське крісло, у Бахчисараї сталися сутички між активістами «Російської общини Криму» і тими ж козаками з кримськими татарами. Проросійські радикали закидали камінням членів Меджлісу, які проводили виїзне засідання на священному для мусульман місці Азізлер, де на той час був міський ринок.

І тоді висловлювалися версії, що Москва через своїх сателітів таким чином попередила нову помаранчево-білоблакитну владу і продемонструвала свій вплив у Криму. Тим не менш, за останні 5 років ситуація на півострові змінилася радикально. При владі в автономії перебуває рішучий і сильний уряд Василя Джарти, який, що б не казали, користується довірою більшості кримчан. Костянтин Затулін, який ще не так давно приїжджав таким собі столичним «баріном», тепер здатний лише бурчати та ремствувати на кримського прем’єра. А що сталося з організованим та агресивним російським рухом автономії, то окрема історія...

Провали «професійних росіян»

Ганебний програш на місцевих виборах усіх пропрокремлівських політичних проектів, гризня проросійських організацій усіх із усіма, фактичний розкол всередині «Русского єдінства» і прислуговування його лідерів місцевим «регіоналам», публічні сварки проросійських радикалів із генеральним консулом Росії в Сімферополі – все це, а не лише жорсткість і рішучість «донецько-макіївської команди», виштовхали «професійних росіян» на маргінес кримської політики.

Один із лідерів радикальних проросійських козаків Сергій Юрченко

І виглядає, що саме це становище змушує проросійських радикалів Криму до дій, що їм здаються рішучими. Псевдоправославні акції «отамана Феодосійського козачого полку» Юрія Мініха, ксенофобські заяви «старійшини козачої общини «Соболь» Віталія Храмова, виступи проти прем’єра Джарти «отамана Бахчисарайського куреня Реєстрового козацтва» Сергія Юрченка, антимусульманські висловлювання колишнього лідера «Російського блоку» Олега Родивілова, випади проти Меджлісу голови «Таврійського союзу» Анатолія Філатова – все спрямовано на те, щоб і в Криму, і в Росії помітили, що: перше – є ще порох в порохівницях зачахлого руху, друге – ось хто його зберіг сухим.

У цьому ж списку «активних дій» – приїзд до Криму престарілого Юрія Мєшкова. Тріумфального повернення не вийшло, але певного «шелесту» він таки навів. Зустрічаючись днями з місцевим журналістами, колишній кримський президент закликав «громадян Республіки Крим» «згуртуватися перед очевидною загрозою» та організувати спротив «чужинцям»: «вони нас мають боятися на нашій землі», – заявив Мєшков. А ще оприлюднив план боротьби: спершу створити «Народний Трибунал Республіки» і «Народний Парламент Республіки», а потім, у 2012 році, провести референдум із питанням: «Ви за негайне відновлення Конституції Республіки Крим 1992 року в повному обсязі?». Правда, сам він братиме участь у цьому «громадському русі» з Москви – через інтернет.

Мєшков: політичний невдаха, який хоче трохи слави

Більшість місцевих коментаторів (причому, як опонентів,так і колишніх соратників) мокрого місця не залишили на президентському іміджі підстаркуватого Мєшкова, який 16 років не потикав носа з Москви. Навіть торік, коли активісти Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія» просили його повернутися й «очолити боротьбу кримчан», він відмовився.

Цього разу обставини склалися так, що приїзд відкладати було вже неможливо. 40 днів тому закінчила життя самогубством, викинувшись із вікна, його колишня дружина. Кілька років тому вони розлучилися, екс-президент одружився зі своєю студенткою, а колишня дружина повернулася до Сімферополя. Друга обставина – Мєшков вийшов на пенсію. І хоча він збирається і далі викладати право в одному з вузів Москви, усе ж, руку, простягнуту Народним фронтом «Севастополь-Крим-Росія», не відкинув. З його слів, цій організації він збирається надати міжнародний статус.

Сергій Цеков

Майже усі місцеві експерти сходяться на думці, що присутність на політичному полі автономії Юрія Мєшкова чи його політичної тіні, поки він сам перебуватиме у Москві, – б’є, насамперед, по його колишньому соратнику, другій особі в Республіканському русі Криму (РДК), який очолював сам Мєшков, а нині – депутату кримського парламенту від партії «Русскоє єдінство», лідеру «Російської общини Криму» Сергію Цекову.

За короткий час свого перебування в Криму Юрій Мєшков вже назвав його «рукунеподаваємим», «зрадником», «іудою». Майже всі публічні виступи екс-президента спрямовані проти тих його колишніх соратників, які в 1994-95 роках доклали рук до його усунення. Майже всі вони сьогодні у складі «Русского єдінства», яке зараз тісно співпрацює з урядом Джарти. Судячи з усього, тільки на це Мєшков зараз здатний, тільки й для цього його використовуватимуть у Криму. Поки що довкола нього гуртується лише невелика група маргіналів із радикального крила проросійських сил.

Сам еск-президент, схоже, своєї політичної ізоляції не бачить. Він виглядає щасливим, що знову на нього хтось звертає увагу і його нарешті показують по телевізору.

Василь Джарти: політична та етнічна стабільність за будь-яку ціну

Василь Джарти

Позиція офіційного Сімферополя з цього приводу не міняється. Василь Джарти ще разу заявив, що «кримська влада сильна як ніколи» і не дозволить радикалам збурювати ситуацію, використовуючи релігійні і міжетнічні питання. Рішучість кримського прем’єра козаки відчули на собі, а Мєшкову Джарти пообіцяв швидкий від’їзд до Москви і кримінальну справу навздогін.

Власне, владний кулак керівника уряду не спрямований виключно проти проросійських активістів. Під прес Джарти потрапили всі місцеві радикали будь-якого спрямування. Слід згадати 4-річне ув’язнення «короля самозахоплень» Даніяла Аметова і кримінальні справи та засудження до великого штрафу лідера «Соболя» Віталія Храмова, кримінальне переслідування найвідомішого кримського «політичного хулігана», комуніста В’ячеслава Захарова. Напевно, якби і серед українських організацій Криму, які зараз перебувають у повній прострації, були хоч якісь прояви радикалізму чи екстремізму, то й вони відчули б на собі усю важкість руки Василя Джарти.

Очевидно, що з наближенням російських виборів – і парламентських, і президентських – «кримська карта» все активніше використовуватиметься Кремлем. І є вірогідність, що російська сторона (точніше було б сказати – кожна з російських сторін) спробує використовувати не лише ті проекти, які підкормлювала останнє десятиліття, на кшталт «Російської общини Криму» та пов’язаних з нею структур. Знайдеться місце і робота і для нинішніх політичних маргіналів з Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія» і козачих «полків», «общин» і «куренів».

Але найцікавішою тут буде реакція на ці спроби «біло-блакитного» Києва і таких рішучих управлінців як Василь Джарти в Сімферополі і Володимир Яцуба в Севастополі. Що можна впевнено сказати: їх новою «мєшковщиною» не злякати.

Володимир Притула – журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG