Доступність посилання

20 Вересень 2017, Київ 02:22

Ліки для хворих на СНІД чи контрабанда?


Про інцидент, що стався зі ввезенням до України вантажу ліків для хворих на СНІД, та загалам про ситуацією з лікуванням хворих на СНІД Радіо Свобода розпитувало у Володимира Курпіти, виконавчого директора ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ», та Наталію Нізову, директора Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України


Частина перша


Частина друга

Ірина Штогрін: 20 липня Ягодинська митниця затримала вантаж з ліками для хворих на СНІД. Відкрито кримінальну справу.

Держмитслужба та СБУ стверджують, що препарати ввозилися, як гуманітарна допомога, тобто відправлялися в Україну безоплатно. Однак до митного оформлення подано документи, згідно з якими поставка товару підлягає оплаті за кошти державного бюджету.

Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, стверджує, що тут насправді відбулося певне неузгодження якихось моментів, а проблема виявилася надзвичайно важкою для людей, які потребують ліків і без цього просто не можуть далі жити. Тому Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ-СНІД подала до суду.

Пане Курпіта, наскільки гострою, критичною є ситуація на сьогодні?

Володимир Курпіта: Ситуація є критичною, тому що на даний момент, на жаль, МОЗ не завершило закупівлю препаратів для лікування хворих на СНІД за державні кошти. І ми зустрічалися з міністром охорони здоров’я, обговорювали це питання з ним і погодили, що та допомога, яку зараз надає наша організація для МОЗ, для Українського центру СНІДу зможе допомогти хворим і перекрити той період часу, поки держава спроможеться закупити ліки.

Ситуація, яка трапилася на митниці, для нас була шоком, відверто кажучи, тому що ми ввозимо ці препарати впродовж 5 років, і вперше ми маємо таку ситуацію.
Ситуація, яка трапилася на митниці, для нас була шоком. Ми телефонували до Митної служби протягом тижня. Пан Лисий призначив нам зустріч. Коли ми прийшли, виявилося, що він перебуває у відпустці

Ми не змогли отримати якоїсь інформації від самої Митної служби. Ми телефонували до Митної служби упродовж тижня. У п’ятницю ми нарешті додзвонилися до пана Віталія Лисого, який давав коментарі на телебаченні, і попросили про зустріч. Пан Лисий призначив нам цю зустріч на 12 годину ранку в понеділок. Коли ми прийшли на зустріч, виявилося, що він перебуває у відпустці.

– Я уточню: Віталій Лисий – це начальник Департаменту з боротьби з контрабандою Держмитслужби України.
Усі документи, які підтверджують те, що це була прикра технічна помилка нашого закордонного партнера, передані Митній службі. Ліки на даний момент є у пацієнтів до другої половини вересня

Володимир Курпіта: Абсолютно правильно.

І це було для нас теж здивуванням, тому що, ми так розуміємо, що Державна митна служба затягувала процедуру розгляду цього питання для того, щоб її закрити ще до моменту передачі в слідчі органи. Усі документи, які підтверджують те, що це була прикра технічна помилка нашого закордонного партнера, передані Митній службі. Вони в них є. І це мало бути підставою для того, щоб припинити будь-які слідчі дії.

Наразі вантаж заарештовано, його зберігають, як речовий доказ. Ліки не надходять пацієнтам. Ліки на даний момент є у пацієнтів десь до другої половини вересня. Для того, щоб правильно оформити і розвезти ці ліки до пацієнтів, необхідний місяць, щоб пройти лабораторний контроль, розвезти пацієнтам і так далі.

– Рахунок іде на дні.
Нам зараз обіцяють 3-4 місяці, щоб це питання розв’язати. Ми повністю доведемо відсутність будь-якого складу злочину, але затягування приведе до того, що пацієнти залишаться без ліків і можуть померти

Володимир Курпіта: Так. У нас зараз є приблизно два, максимум три тижні для того, щоб розблокувати цю ситуацію.

З нашого досвіду і не тільки з нашого, можливо, з досвіду громадян ми знаємо, що слідство в Україні не є таке проворне, воно може затягуватися. І нам зараз обіцяють приблизно 3-4 місяці, щоб це питання розв’язати. Ми переконані, що повністю доведемо відсутність будь-якого складу злочину, але затягування у 3-4 місяці приведе до того, що пацієнти залишаться без ліків і можуть померти.

– Пані Нізова, склалася парадоксальна ситуація: МОЗ України вступило у конфлікт з державним органом – з Державною митною службою, з СБУ – через формальні, мені так видається на цей момент, якісь причини.

Як Ви бачите, чому так сталося?

Наталія Нізова: Насамперед це пов’язано з тим, що МОЗ, як уже зазначалося, у сьогоднішньому складі абсолютно чітко усвідомлює ту загрозу, яку несе для України розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу, оскільки Україна залишається єдиною країною в європейському регіоні, де продовжує, на жаль, розвиватися епідемія.

Крім того, МОЗ абсолютно чітко усвідомлює, що країна не здатна на сьогодні забезпечити фінансово ті потреби, які мають бути забезпечені на закупівлю ліків. Тому ті величезні кошти, які надаються міжнародними організаціями, на сьогоднішній день це понад 400 мільйонів доларів. І очікується саме понад 300 мільйонів доларів саме на подолання епідемії ВІЛ/СНІДу. Вони ніяк не можуть сьогодні були залучені з бюджету для забезпечення лікування 25 тисяч хворих в Україні.

Україна залишається єдиною країною в європейському регіоні, де продовжує, на жаль, розвиватися епідемія. Країна не здатна на сьогодні забезпечити фінансово закупівлю ліків. Кошти надаються міжнародними організаціями, очікується 300 мільйонів саме на подолання епідемії ВІЛ/СНІДу
Тому МОЗ чітко відпрацьовує модель партнерських відносин з усіма міжнародними та українськими неурядовими організаціями, які можуть забезпечити лікування хворих. Тому будь-яка, скажімо так, зупинка у процесі доставки ліків, у процесі розмитнення ліків, у процесі доходження ліків до кожного хворого загрожує, як уже сказав пан Володимир, смертю кожного конкретного пацієнта.

Тому міністерство (ми дуже вдячні за те, що Олександр Володимирович Аніщенко зайняв таку відповідальну, лідируючу позицію у цьому процесі) чітко визначилося, що всі партнери, які можуть бути конструктивними і продуктивними у цьому процесі, мають об’єднатися в єдину команду для того, щоб разом на усіх рівнях, починаючи від рівня Президента і завершуючи функціонерами в державних установах, усвідомлювали відповідальність перед державою за такі кроки.

І тому МОЗ і опікується, і підтримує, і відслідковує оперативно ситуацію, яка відбувається зараз із цим вантажем.

– Виходить так, що ці ліки і направлялися в Україну, як благодійна допомога. Правильно я розумію?

Володимир Курпіта: Лікування ВІЛ-іфекції в Україні забезпечується з двох джерел. Одне джерело – це МОЗ, а інше джерело – це Глобальний фонд. Тобто, ці два джерела комплементарні один до одного і доповнюють одне одного.

– І ця співпраця існує вже багато років поспіль?
На даний момент лікується 25 тисяч людей. Найголовніше – що людина перестає бути заразною – вона не передає інфекцію. Якщо людина припиняє приймати ці ліки, може інфікувати здорових людей. Ми боремося з ВІЛ-епідемією, а не лікуємо конкретного хворого

Володимир Курпіта: З 2003 року ця ситуація існує. І на даний момент, як уже сказала пані Наталя, лікується 25 тисяч людей. З них держава бере максимум, а наша програма забезпечує таке підстрахування. І ситуація, яка склалася на даний момент, полягає в тому, що блокують це підстрахування. Тобто, умовно кажучи, держава залишається без цього страхування. І це загрожує життю людей.

І друге питання, щоб радіослухачі зрозуміли, що надається лікування ВІЛ-інфікованим не тільки для того, щоб підтримати саму люди і дозволити їй жити. Це важливо. Але найголовніше – це те, що людина перестає бути заразною – вона не передає інфекцію. У тому випадку, якщо людина припиняє приймати ці ліки, вона знову стає заразною і таким чином може інфікувати здорових людей. Тобто, ми боремося з ВІЛ-епідемією, а не лікуємо конкретного хворого. Оце основне.

Ми з вашого дозволу послухаємо позицію митниці.

Журналіст Радіо Свобода Микола Закалюжний записав Віталія Зварича, начальника Управління адміністрування митних вантажів Державної митної служби України.
Під час перетину митного кордону було заявлено статус вантажу: гуманітарна допомога під час митного оформлення подавалися інші документи, вантаж вже є комерційним

Віталій Зварич: Під час перетину митного кордону було подано відповідні документи, в яких заявлено статус вантажу: гуманітарна допомога – не для продажу. Після того, вже під час митного оформлення, подавалися інші документи, відповідно до яких цей вантаж уже є комерційним.

Має місце подання недостовірних документів, що формально стало підставою для порушення кримінальної справи, яка на сьогоднішній день передана до прокуратури для проведення досудового слідства.

Щодо підстав для порушення кримінальної справи питань не виникає. Українське законодавство чітко вирізняє гуманітарну допомогу та комерційні вантажі.
Отримувач гуманітарної допомоги повинен безкоштовно видати відповідні лікарські засоби особам, що їх потребують. У разі комерційного вантажу відповідні правила на це не поширюються

Якщо вантаж визнається гуманітарною допомогою, існує відповідна процедура, яку необхідно пройти, отримати відповідне рішення і після цього отримувач цієї гуманітарної допомоги повинен, відповідно до плану розподілу товарів, безкоштовно видати відповідні лікарські засоби громадян, особам, що їх потребують. У разі комерційного вантажу відповідні правила на це не поширюються.

Але ці питання повинні вже з’ясовуватися під час досудового слідства. І переконаний, що об’єктивна істина у цій справі буде встановлена. Всі громадяни, які потребують ліків, вони ними будуть забезпечені. І ми забезпечимо прозорість цього процесу, щоб ліки надходили відповідно до заявленої мети переміщення, відповідно до тих документів, які подаються до митного оформлення.

Виникає така думка, що Митна служба так само відстоює інтереси людей, які мають таку проблему як СНІД. І вони тут натякають, що, можливо, ліки, які надходять до нас, як безоплатна допомога, потім хворим на СНІД продаються за гроші. Я правильно зрозуміла позицію?

Володимир Курпіта: Я так розумію, що пан Зварич саме це мав на увазі.

Я б звернув увагу на інше слово. Я б звернув увагу на слово «формально», про яке говорив пан Зварич. Тому що насправді сьогоднішня ситуація в Україні говорить про соціальну відповідальність: соціальну відповідальність суспільства, соціальну відповідальність бізнесу, соціальну відповідальність громадян. Мені хочеться запитати: де є соціальна відповідальність Державної митної служби?

Тобто, формально були порушення в документах, офіційно компанія, яка здійснила ці порушення, надала Митній службі пояснення і написали листи...

– Коли?

Володимир Курпіта: Ці листи були надіслані 21-22 липня. Ці листи є у Митній службі, в яких зазначається, що це з вини постачальника.

Чому це відбулося? Ну, мабуть, спрацював людський фактор. У кожного з нас (зараз всі користуються комп’ютерами) є якісь певні «кози» документів, такий формат документів…

– Або «рибою» ми називаємо.

Володимир Курпіта: Так.

Взяли «рибу» стару. Дуже маленькими помітками є там, що це гуманітарна допомога, вони її залишили, вони навіть не звернули на це уваги. І вони визнали цю вину. І ми говорили про це Митній службі, коли з ними зустрічалися.

Митна служба мала можливість, побачивши ці документи, просто припинити розслідування і довезти ці ліки до пацієнтів, тому що, якщо ми говоримо про соціальну відповідальність, дійсно, ліки мають бути у пацієнта, а не бути на даний момент на аптечному складі. Основна їх мета – лікувати пацієнтів, а не зберігатися в правильних умовах. Всі інші чинники – це чинники допоміжні.

Ось і зараз Митна служба намагається перевести весь діалог у формальний, у розгляд цих питань про додаткові чинники, але не вирішує суть проблеми, що пацієнт залишиться без ліків. І саме це було причиною нашого позову до Митної служби. Тому що пацієнти помруть, якщо вони не отримають це лікування.

– Пані Нізова, я ж хочу, щоб не залишилися без відповіді ці натяки Віталія Зварича.

Скажіть, будь ласка, як у нас отримують люди, які мають проблеми з ВІЛ/СНІД, необхідну їм терапію?

Наталія Нізова: Забезпечення терапією здійснюється обласними центрами та регіональними центрами профілактики й боротьби зі СНІДом. На сьогодні їх 27 обласних та 14 міських. І саме лікарі-іфекціоністи призначають лікування, відповідно до національних протоколів, затверджених МОЗ, які повністю відповідають протоколам ВООЗ.

Але процес лікування не є таким простим, як, припустімо, серцево-судинної патології. Він потребує дуже серйозного процесу супроводу пацієнтів, який забезпечується саме у командній співпраці з неурядовими організаціями, зокрема Всеукраїнською мережею людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, тому що надзвичайно важливою запорукою успіху є прихильність пацієнта до терапії, його розуміння, що це пожиттєве лікування, його розуміння того, що препарати слід приймати у чітко визначений лікарем час, не пропускати прийом препарату, оскільки нечутливість вірусу, яка може виникнути внаслідок порушення режиму лікування може призвести до потреби зміни схеми терапії, яка буде набагато дорожчою, ніж попередня перша лінія лікування.

І от проблема, з якою ми зараз стикнулися, я абсолютно погоджуюся з паном Володимиром у плані соціальної відповідальності, пов’язана ще й з тим, що це ліки для першої лінії лікування, тієї лінії, на якій перебуває найбільша кількість наших пацієнтів. І вони успішно лікуються, вони є успішними для цих пацієнтів. І якщо раптом виникає загроза зміни схеми, у якій залучені ліки, які затримані сьогодні митницею, то наступна схема буде дорожчою. І її також обмаль в Україні.

– Це ще один важливий фактор, який Ви назвали. Але я уточню ще раз. Скажіть, будь ласка, пацієнти отримують ліки безкоштовно? Вони оплачують якусь частину? Як відбувається?
Ліки, незалежно від того, з якого джерела поступають: з міжнародних організацій чи з державного бюджету, для пацієнтів безкоштовні

Наталія Нізова: Абсолютно безкоштовно отримуються ліки, незалежно від того, з якого джерела вони поступають: з міжнародних організацій чи з державного бюджету. Для пацієнтів вони безкоштовні.

Володимир Курпіта: Я хотів би додати про те,
Вантажі, які ми завозимо, документуються МОЗ, регіональними центрами СНІДу. Ми знаємо конкретного пацієнта, до якого дійшли ці ліки. Ці ліки не продаються в аптеках, це заборонено
що це чітко документується. Тобто, умовно кажучи, всі документи про передачі, вантажі, які ми завозимо, документуються МОЗ, регіональними центрами СНІДу. Більше того, ми знаємо конкретного пацієнта, до якого дійшли ці ліки. Тобто весь процес документується.

У нас ці ліки не продаються в аптеках, їх фізично неможливо продати в аптеках в Україні! Це заборонено. Через те вони доходять тільки до медичних закладів.

Пані Нізова, діло таки дійде до суду чи можливий варіант «мирової»?

Наталія Нізова: Нам дуже хотілося б вірити, що можливість вирішення питання «мировою», як Ви говорите, лежить у площині соціальної відповідальності Митної служби якнайперше.

На мій погляд, було б абсолютно правильно, якби Митна служба, отримавши такі пояснення і таке інше, відкликала свою ініціативу щодо відкриття кримінальної справи. Тому що сьогодні на державній службі лежить відповідальність не лише за долю 5 тисяч пацієнтів, лежить відповідальність за авторитет України і імідж України перед міжнародною спільнотою, яка всіма силами намагається допомогти Україні в подоланні епідемії ВІЛ/СНІДу.

– Якщо цього не відбудеться, якщо буде суд, як Ви думаєте, яким чином може МОЗ спільно зі Всеукраїнською мережею людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, відстоювати свої інтереси?

Наталія Нізова: Безумовно, ми будемо долучати всіх фахівців і міжнародну спільноту. Зокрема Глобальний фонд учора надіслав на ім’я спеціального представника у Женеві України листа з копією на МОЗ, всім зацікавленим службам, у тому числі, наскільки я пам’ятаю, й Митній службі також, з приводу своєї стурбованості цією ситуацією і зі сподіванням на те, що держава на рівні і Митної служби, і МЗС зможе вплинути на найскоріше вирішення цього питання.

– Пане Курпіта, Вас вже викликав слідчий? Ви знаєте, хто веде справу? Чи спілкувалися з Вами співробітники СБУ?

Бо перша заява Держмитслужби була такою, що насправді спільна перевірка Держмитслужби та СБУ «показала, що вантаж препаратів, які використовуються для лікування ВІЛ/СНІД, насправді був гуманітарною допомогою, безоплатно направлявся, а потім нібито на нього мали виділятися кошти з бюджету».

Володимир Курпіта: Це саме те формальне ставлення, про яке я говорив. Тому що насправді у нас був єдиний офіційний лист від Ягодинської митниці, де було запрошення наших представників прибути на митницю і подати документи.

Наші представники прибули на митницю 21 числа. 20 числа вже була порушена карна справа. 21 числа, коли наші співробітники…

– А запрошення коли надійшло?

Володимир Курпіта: 20 липня.

– Тобто 20-го запросили і 20-го відкрили кримінальну справу?

Володимир Курпіта: Абсолютно. 21 числа наші співробітники прибули в Митну службу. І 21-го ввечері вже на телевізійних каналах вийшла інформація, інтерв’ю від представників Митної служби про розкриття величезної афери, яка діяла протягом трьох років і розкрадала державний бюджет на суму 30 мільйонів гривень.

Це абсолютний наклеп, це абсолютна брехня! І через це в даному випадку ми й стурбовані цієї ситуацією.

І про те, що говорила пані Наталя. Насправді Глобальний фонд є дуже великим донором не тільки з боротьби з ВІЛ/СНІДом, він є великим донором і в подоланні епідемії туберкульозу. І зараз вони стурбовані. Тому що, якщо ліки не постачаються з ВІЛ/СНІДу, так само не будуть постачатися ліки з туберкульозу , для чого ми взагалі даємо Україні кошти?

У нас є слухач.

Слухач: Так, як ви самі сказали, що неотримання цих ліків своєчасно – це перша загроза епідемії, друга – це загроза життю тих, хто лікується.

Коли була фашистська Німеччина, то Гітлер відверто знищував хворих, кволих, інвалідів і таких, як, вибачте, ви захищаєте, точно так знищував фізично.

То в ракурсі того, що робилося тоді в гітлерівській Німеччині, сьогоднішня влада те, що робить з вами, з інвалідами, з пенсіонерами, з немічними, чи не вбачаєте, що це є повністю якийсь геноцид проти власного народу, проти немічних власного народу і проти хворих на ВІЛ?

Володимир Курпіта: Я, відверто кажучи, не хотів би вірити в такий розвиток подій.

– Швидше за все, так і не є.

Володимир Курпіта: Так. Але я вважаю, що ті люди персонально, які давали коментарі, які виходили в ефірі, повинні понести відповідальність за цей наклеп і повинні відповісти за життя цих людей.

– Може, вони якраз і переживають, що проти них будуть якісь справи, якщо вони зупинять це.

От Ви знаєте, хто слідчий? Ви знаєте, хто веде? СБУ з Вами зв’язувалася?

Володимир Курпіта: Ні! Оце найсерйозніше питання, тому що митниця постійно путається, кому ж вони передали справу на проведення слідства.

Один раз пан Зварич говорить, що це прокуратура. Ми не знаємо, чи це ГПУ, Волинська прокуратура чи районна прокуратура? Другий раз вони говорять про те, що це СБУ. Тобто жодної офіційної інформації від жодного слідчого органу на даний момент.

– Сьогодні на прес-конференції вона теж не прозвучала?

Володимир Курпіта: Не прозвучала.

– Залишається направляти інформаційні запити, чекати відповіді. Але за новим законодавством, довгенько треба чекати. А часу, як ми розуміємо, немає.

Чи буде спільна лінія захисту, якщо це таки буде суд? Скажімо, якщо у судовому процесі братимуть участь міжнародні експерти, наскільки це взагалі може завдати шкоди іміджу України?

Володимир Курпіта: Воно має два наслідки. Політичний наслідок, який говорить про політичну шкоду і буде підкреслювати те, що в Україні відсутня генеральна лінія політичної підтримки подолання епідемії. Це буде шкодити і Президенту, і це буде шкодити уряду України в переговорах з ЄС і зі США, які є найбільшими донорами цих програм.

З іншого боку, є економічна шкода, яка говорить про те, що Україна може не доотримати ще 300 мільйонів доларів. І це є серйозною проблемою для МОЗ у тому числі.

Все ж таки ніхто не виключав суб’єктивний фактор. Він діяв, діє і буде діяти.

Можливо, міністр охорони здоров’я зможе домовитися з керівником Державної митної служби України, і це питання буде залагоджене.

Наталія Нізова: Ми дуже сподіваємося на це.

У мене також була зустріч з Олександром Володимировичем. Він абсолютно погодився з тим, що сьогодні не достатньо політичного лідерства, про що зазначає міжнародна спільнота. І він докладає зусилля для того, щоб поновити діяльність Національної ради з ВІЛ/СНІДу, туберкульозу.

Ми сподіваємося, що його особисті можливості вплинуть на вирішення цього питання.
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG