Доступність посилання

17 Грудень 2017, Київ 02:45

Київ – Експерти Ради Європи б’ють на сполох: глобалізація загрожує існуванню окремих мов, сприяє деградації культур і знищує традиційні для європейських народів обряди та речі. Наприклад, ляльку – нині діти бавляться з пластмасовими іграшками, а старі дерев’яні коники, лялечки з тканини тихо помирають у шафах… Зацікавити маленьких європейців старими традиційними іграшками спробували учасники Міжнародного конкурсу ляльок у Києві.

У рамках Конкурсу традиційної ляльки у київському Центрі народного мистецтва імені Івана Гончара відбувається справжнє свято малечі та дорослих! Майстрині з України, Білорусі, Польщі, Чехії демонструють своє мистецтво, і вже якесь дівча викидає пластмасову Барбі і хапає до рук поліську мотанку. Ця лялька – унікальна, їй понад сто років. А приїхала вона до Києва з Музею білоруської іграшки, розповідає журналіст, краєзнавець Наталя Позняк-Хоменко. За її словами, традиційні іграшки України та Білорусі мають спільну історію походження та розвитку: від берегинь родинного вогнища – до помічниць малятам у відкритті довколишнього світу.

«Були ляльки зимового циклу, були – весняного циклу, літнього циклу. Тобто, кожне білоруське стародавнє обрядове свято супроводжувалось якимись ляльками. І кожна подія у людському житті, від народження і до поховання, відображена у численних обрядах, також мала і свою іграшкову берегиню», – зазначає Позняк-Хоменко.

Лялька – мрія

Подібне мало місце і в багатьох інших європейських країнах, де ляльки відігравали роль обрядових героїнь, помічниць у хаті, берегинь родини та сімейного вогню, каже публіцист із Польщі Малгожата Ночун. На жаль, у сучасній Європі ті ляльки поступилися місцем уніфікованим, стандартним іграшкам. Дівчата мріють про Барбі, а хлопчики збирають конструктори «Леґо». І хоча у цьому немає нічого поганого, тим не менше медики стверджують: пластмасові та залізні іграшки – не корисні для здоров’я дитини та довкілля. Тож не дивно, що у Польщі, Чехії, Німеччині знову у моді порцелянові красуні та доброзичливі дерев’яні коники, зауважує Ночун.

«У Польщі здавна дівчата бавились ляльками, виготовленими з льону або інших натуральних тканин, – каже вона. – Хлопчики віддавали перевагу дерев’яним коникам, на яких іноді гарцювали вершники. Починаючи з 19-го століття і аж до кінця 20-го сторіччя в заможних родинах дочкам купували порцелянові ляльки, яких пізніше витіснили Барбі та Кевіни. Я у дитинстві мріяла про Барбі. А тепер колекціоную мотанок, сама навчилась робити такi ляльки. Бо вони мені ближчі, більше до душі».

Народні майстри: ляльку робимо з душею

Українська майстриня Катерина Орлова зі своїм мистецтвом лялькарства знайомила експертів Ради Європи та ЮНЕСКО. За її словами, найбільш жваво на українську ляльку-мотанку реагують представники слов’янських народів; вочевидь, дається взнаки подібність традицій.

Нині пані Катерина Орлова набрала цілий клас учнів. Вона зазначає, що дитині треба пояснити, що з лялькою треба робити і яку важливу роль лялечка відіграє у житі.

«Діти запрошують мене до школи з ними працювати і самі активно хочуть ляльки робити, свої ідеї пропонують. Один хлопчик зробив мотанку і своїй матусі подарував, а та зразу її поклала до найменшого братика у возик, щоб і маля гралось чистим виробом. І щоб лялька дитину оберігала.... Традиція передається!» – зауважує українська майстриня.

Майстри та науковці кажуть, що традиційні слов’янські іграшки повертаються у життя малечі. Адже щороку зростає попит на традиційну ляльку, зроблену руками з натурального матеріалу, який не зашкодить ані здоров’ю дитини, ані довкіллю.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG