Доступність посилання

25 Вересень 2017, Київ 17:06

Європейська партія України збирається йти на парламентські вибори самостійно, заявив в ефірі Радіо Свобода її голова, народний депутат Микола Катеринчук. При цьому він звернув увагу, що 62 партії в Україні зі 180 зареєстрованих вважають законопроект, розроблений під головуванням Міністерства юстиції, таким, який не відповідає ані Конституції, ані нормам демократії, ані прозорим, чесним виборам. Влада ж в Україні може змінитися не після парламентських, а тільки після президентських виборів, сказав Катеринчук.

Біографічна довідка:

Катеринчук Микола Дмитрович народився 19 листопада 1967 року в селищі Луговоє в Алтайському краї.

Юридичну освіту здобув у Київському університеті імені Тараса Шевченка. Кандидат юридичних наук.

Служив в армії, працював юрисконсультом у банку «Інко». Був генеральним директором ТОВ «Адвокатська компанія «Моор і Кросондович».

Микола Катеринчук – народний депутат трьох скликань. У 2002 році, будучи безпартійним, вперше став народним депутатом України. Увійшов до складу фракції «Наша Україна». Обіймав посаду заступника голови Комітету з питань правової політики.

Брав активну участь у виборчій кампанії опозиційного кандидата на Президента України Віктора Ющенка і в Помаранчевій революції. У складі юридичної команди «помаранчевого» табору оскаржував у Верховному Суді України сфальсифіковані результати другого туру виборів Президента.

Після перемоги Віктора Ющенка у виборчіх перегонах був призначений на посаду першого заступника голови Державної податкової адміністрації України.

Під час 5-го скликання Верховної Ради Микола Катеринчук став народним депутатом від блоку «Наша Україна» і був першим заступником Комітету з питань економічної політики.

А в парламенті 6-го скликання є обранцем від блоку НУНС, а також є заступником голови комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики.

З вересня 2007 року очолює Європейську партію України.

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеню.

– Пане Миколо, Ви на вибори збираєтеся в 2011 році?

– Думаю, що так.

Але це буде вже не «Наша Україна» і не «Народна самооборона»?

В 2006 році ми створили Європейську партію України. І в цьому складі ми й підемо на вибори
– Послухав тільки що біографію. По-перше, я не був учасником того суду у 2005 році у Верховному Суді під час Помаранчевої революції. Я був відповідальним за цей суд. По-друге, після призначення на посаду головного податкового міліціонера я там пробув 5 місяців, а потім пішов у відставку. По-третє, у мене ще є економічна освіта вища.

Відносно того, у якому складі, то в 2006 році ми створили Європейську партію України. І в цьому складі ми й підемо на вибори.

– Тобто Ви підете окремо взагалі, не під чиїмось «дахом»?

Тому що зараз логіка подій, які розгортаються, диктує, очевидно, певний алгоритм дій. Тобто Партія регіонів втягує в себе тих, хто готовий втягнутися. Зокрема, «Сильна Україна» Тігіпка. Принаймні, Тігіпко має намір розчинитися в Партії регіонів. Литвин не виключив подібний перебіг подій. Подібний перебіг подій не виключив Балога, це «Єдиний центр».

А з іншого боку, лишається БЮТ або партія «Батьківщина», яка, може, теж почне вбирати в себе. Або якась інша партія, на основі якої буде творитися потужніша сила, ніж буде багато дрібних партій, які не перетнуть оцей поріг, встановлений законом, у 3%.

– Я розумію логіку Вашого питання. Абсолютно правильна логіка на сьогоднішній час. Єдине, чого там не вистачає, то це питання: за якою ж виборчою формулою будемо проводити вибори?

– У мене це питання є насправді. Я не можу Вам відразу сказати всі питання. Давайте поговоримо.

62 партії в Україні зі 180 зареєстрованих вважають законопроект, який розроблений під головуванням Міністерства юстиції, таким, який не відповідає ані Конституції, ані нормам демократії, ані прозорим, чесним виборам
– Тому я думаю, що залежно від того, який буде закон, а зараз ми провели круглий стіл, достатньо серйозну роботу для того, щоб довести і Венеціанській комісії, і ПАРЄ, і ОБСЄ, і ЄС, всім фракціям, до речі, що 62 партії в Україні зі 180 зареєстрованих вважають законопроект, який розроблений під головуванням Міністерства юстиції, таким, який не відповідає ані Конституції, ані нормам демократії, ані прозорим, чесним виборам.

І ми пропонуємо все ж таки повернутися до законопроекту Ключковського, він як голова групи авторів, – це Виборчий кодекс, де, нам здається, збережене право конкурентності партій під час виборчого процесу.

А реагуючи вже безпосередньо на Ваше запитання – дійсно, 24 числа ми всі об’єдналися, всі, хто не є партнерами Партії регіонів. І мені здається, що було б цілком розумно все ж таки створити один потужний виборчий проект для того, щоб отримати якомога більше голосів у парламенті, можливо, більшість.

Але ж блок ви вже не створите. Залежно від закону, звичайно.

– Так, залежно від закону. Я й про що кажу.

– Зараз чинний закон дозволяє створювати блоки.

– Так.

Крім того, у нас процес, який ми вже пройшли з «Громадянською позицією» Гриценка. Фактично ми готові до об’єднання в одну структуру. Якщо це буде прикладом для інших партій, ми будемо це тільки вітати.

– Тобто ви з Гриценком вже домовилися?

– Ми домовилися з Гриценком.

– Цієї новини я ніде не бачив.

– Як Ви не бачили?

– Ну, так. Я стежу за новинами, але не бачив, щоб ви робили кроки до об’єднання. Тобто Ви говорили колись про те, що ви почали переговори, але чим вони завершилися – невідомо. Мені не було відомо, принаймні до останнього моменту.

– Вони завершаться тоді, коли пройдуть з’їзди, тому що партія – це перш за все люди. Але на рівні, скажімо, обласних керівників, керівництва виконкомів ми вже домовилися. Але хочемо, щоб це було ширше об’єднання, щоб це було не тільки дві політичні партії чи лідери, а щоб це мало якусь потужну перспективу.

– Ага. І тепер уточніть те, про що Ви говорили, що вас не влаштовує у законопроекті Мінюсту, що ви написали. Які моменти саме не влаштовують?

Всі виборчі процедури виписані таким чином, щоб залишити Партії регіонів через фальсифікацію, адміністративний ресурс, який буде закріплений в законі, можливість отримати контроль над підрахунком голосів. Тобто вибори можна взагалі не проводити
– Перш за все це питання підрахунку голосів. Тобто фактично йдеться про виключення опозиції на етапі підрахунку голосів, неможливість оскарження рішення ТВК або ДВК, незрозуміла позиція зі списком виборців. Тобто можна буде голосувати скільки завгодно на дільниці будь-якій людині, тому що скарги на зміни в списку виборців будуть тільки розглядатися за годину до закінчення дня голосування.

Тобто всі виборчі процедури виписані таким чином, щоб залишити Партії регіонів через фальсифікацію, адміністративний ресурс, який буде закріплений в законі, можливість отримати контроль над підрахунком голосів. Тобто вибори можна взагалі не проводити. Просто розписати, як це було під час місцевих виборів, результати. І все.

– У нас є слухач.

Слухачка: Скажіть, будь ласка, скільки налічує ваша партія членів? Чи багато у вас первинних осередків є по Україні? І на які кошти існує ваша партія? Чи платять члени вашої партії внески обов’язкові, постійні, регулярні? Чи достатньо у вас сил йти на вибори, навіть якщо будете з Гриценком?

– Осередків 247. 5703 члени. Було 5847, але останній місяць ті люди, які не сплатили членські внески, автоматично зупиняють своє членство у партії. А потім, коли вони сплачують, ми поновлюємо.

– Тобто ви сплачуєте членські внески? Бо питання було: на які кошти ви існуєте?

– Так, всі сплачують членські внески від гривні до 10 – хто як може.

– І останнє питання було: чи вистачить вам сил, навіть якщо ви об’єднаєтеся з Гриценком?

– Ні, сил не вистачить. Треба ширше об’єднання. І ми хотіли б, щоб це було об’єднання, в якому були б усі політичні партії.

– І ще одне уточнення. Законопроект Ключковського – що це за законопроект про вибори? Що він передбачає? Яка система виборів? Чи це є мажоритарна, чи це є за партійними списками відкритими чи закритими?

– Цей законопроект підготовлений робочою групою, яку очолює Ключковський. Там працювали і Кальченко, і багато інших фахівців. Він був розроблений на замовлення тоді ще Голови Верховної Ради Яценюка. Там зібрані всі кращі і апробовані практично виборчі процедури. Вони є абсолютно прозорими.

За своєю моделлю це вибори за відкритими списками. Є декілька новел відносно проведення агітаційної кампанії. Є декілька новел, які обмежують використання грошей на виборах. Це є вимога Венеціанської комісії, до речі. Щоб кандидати були в рівних умовах.

Він достатньо непоганий. Але ж Ви розумієте, що ідеальних законопроектів не існує. Ми домовились от зараз, 62 партії, які підписали це звернення до міжнародних структур, які опікуються чесними і демократичними виборами, що ми будемо наполягати на все ж таки оцінці Венеціанської комісії того, що розробили у Лавриновича. Тому що цей законопроект Ключковського отримав позитивний висновок Венеціанської комісії.

– І ви сподіваєтеся на те, що цей законопроект буде ухвалений Верховною Радою? Тому що для вас взагалі це виходить, для опозиції, перед Партією регіонів останній бастіон.

Тобто якщо ви здасте владі систему виборчу, систему підрахунку голосів, то, Ви самі сказали, вибори варто вже й, може, не проводити, тому що це буде автоматичне голосування за одну лиш партію, партію влади, з фальсифікаціями, підтасовками і так далі.

– Давайте так відверто. Чим можна зупинити нахабну владу, яка, скажімо, вчепилася у цю владу дуже серйозно? Тільки міжнародною ізоляцією, припиненням будь-яких відносин або опором всередині України. На сьогоднішній день питання виборче є ключове для міжнародної спільноти. Тому що весь цей час ми говоримо про євроінтеграцію. І я боюсь, що якщо вибори будуть проходити за тим законопроектом, який не отримає позитивне схвалення Венеціанської комісії, тоді вибори просто не визнають дійсними. І далі піде все за білоруським сценарієм. І далі вже питання громадян України. Тобто міжнародна спільнота вже зробить все, що вона могла зробити. І це дуже серйозно.

Тому ми не хочемо, щоб це була ізоляція. Ми хочемо, щоб євроінтеграція збереглася сьогодні, навіть в тих умовах, щоб була асоціація підписана. Але шансів дуже мало. Дуже мало. І якщо там розумних голів все менше і менше, які приймають рішення у владі, то я думаю, що все більше і більше буде людей, які хотіли б усунути від влади цих людей вже не у конституційний спосіб. На жаль.

– Є у нас слухач.

Слухач: Пане Катеринчук, будь ласка, зверніть увагу, що є декілька варіантів оригінальних юридичних супроводів виключно антирадикальних, які можуть дати позитивний результат.

Перше. Можна доводити, що є підстави для законного збройного повстання, і у судовому порядку вимагати від Президента України Януковича, щоб він надав відповідь обґрунтовану з цього приводу.

А якщо, зокрема, Ви і ваші прихильники будете незадоволені його відповіддю, вважатимете, що на порушення статті 40 Конституції України і закону України про звернення громадян він надав необґрунтовану відповідь, у судовому порядку доводити і вимагати, щоб він надав, що є підстави для такого збройного постання.

Значить, законодавство не має законно-юридичної сили. Значить, усі співучасники держбанди в Україні, якщо це так воно є, не мають законних прав на владу і на власність, а мають право тільки здатися. А якщо не здадуться, значить, повинні, якщо не здатні перестати бути маніяками міжнародних злочинів, повинні покінчити життя самогубством. І це можна у судовому порядку.

– Якщо шановний слухач чекає, що йому дадуть дозвіл на збройне повстання, то він не туди звертається, або він перебуває в такій системі координат, де думає, що все треба проводити регламентовано.

Я вважаю, що поки залишається у нас можливість в демократичний, конституційний спосіб проводити зміну влади, а це є оцінка того, що робила влада, це є можливість дещо змінити, це і відповідальність влади перед людьми, що вона зробила за якийсь час. Я думаю, що треба працювати в конституційному полі, у конструктиві, в акціях протесту, демонструючи якісь речі.

Якщо заборонять зовсім проводити мітинги, закриють все телебачення, тобто буде білоруський сценарій, то в громадян України залишиться тільки один варіант, як висловити свою недовіру цій владі. Це той спосіб, який ми називаємо «неконституційний».

– І ще є слухач.

Слухачка: Пане Катеринчук, назвіть мені ще хоча б одну державу, де депутати розмовляють іноземною мовою, тобто російською?

Не знаю, до кого мені потрібно звернутися. Я вражена, Бондаренко ця ваша депутат…

– Вона не їхня. Вона від Партії регіонів, Ви маєте на увазі?

Слухачка: Ви знаєте, ну всі «регіони»! Оцей Чечетов, колишній голова Фонду держмайна. Знаєте, вони – вороги нашої держави. Про Миколу Яновича я взагалі не говорю. Ви знаєте, наскільки я була вражена, що зараз Янукович, Президент України, поїхав у Донецьк і там розмовляє російською мовою!

Пане Катеринчук, назвіть мені, будь ласка, державу, де це депутати, Президент розмовляють іноземною мовою? Нехай він їде у Москву, нехай він розмовляє російською! Але в Україні?

– Що значить, «їде в Москву»? Хто ж його там чекає? Що Ви говорите таке? Ви думаєте, що він там потрібен?

Слухачка: Його чекають, але… Але Донбас – це ж Україна!

– Донбас – це Україна. Україна з різною історією.

Слухачка: Я не маю такої змоги, щоб з усіма з ним говорити. Говорила я з тією Бондаренко...

– Перш за все Ви маєте розуміти, що Януковича і цю команду обрали люди, які ставляться до української мови по-іншому, на жаль. Але сама посада і Прем’єр-міністра, і Президента передбачає, що люди мають володіти українською мовою. І це записано у декількох законах України, в Конституції.

Те, що Янукович прийшов до влади під одним із гасел, що «Одна Україна – дві мови!», намагаючись поставити російську мову так само поряд з українською, – це головне питання, про яке сьогодні треба думати.

Те, що там Чечетов говорить чи інші говорять, то я думаю, що навіть виборці, ті, хто голосували за цю команду, вже зробили свої висновки. Я думаю, що найкращі антиагітатори саме такі люди, які говорять дурниці, а використовують мову, яка, напевне, мала б бути недержавною все ж таки.

У нас одна державна – українська. Вона має залишитися. Якщо це посадова особа чи депутат, то вони зобов’язані знати. Тому є пропозиція ввести так званий TOEFL української мови, щоб перед тим, як балотуватися, ставати кандидатами в депутати, обов’язково люди десь здавали б екзамен, і ми розуміли, що там будуть усі в парламенті розмовляти однією мовою – українською.

Зараз є інформація, зокрема, видання «Лівий берег» про це пише вже не перший день поспіль, що Адміністрація Президента відмовилася від ідеї повернення до мажоритарки і зараз говорять лише про закриті списки. Тобто збереження статус-кво.

– Я теж про це чув. Тому всі, хто зараз побігли розписувати округи… Зараз ви всі їх побачите – 1 вересня вони будуть роздавати подарунки дітям. І це дуже добре, бо хоч у дітей буде свято. Там всі мажоритарники від Партії регіонів, а також «тушки» вже працюють на округах. М’яко кажучи, їх обманюють. Тому що рішення відносно того, що буде 50 на 50, ще не ухвалене.

І скоріш за все не буде ухвалене. Тому що, мені здається, Президент для себе вирішив: йому краще розписати 2–3 списки, своїх людей поставити, – ніж надавати можливість впливу різним групам впливу, хто сьогодні буде впливати на формування парламенту. Адже у парламенті з’явиться не менше як 14–16 фракцій, і кожна буде вимагати якісь преференції, треба з кимось домовлятися. Він вже сьогодні має такий парламент, який за своїм впливом на нього… Жодний Президент не мав такого парламенту з такою кількістю людей. І фактично нічого не треба робити, навіть працювати з ними не треба.

А уявіть собі, з’являться у парламенті зубасті хлопці, які там біля нього, вже з грошима, і будуть дивитися в 2014 році: який же буде рейтинг у Президента Януковича? А потім будуть приймати відповідні рішення. І це може мати будь-які ризики для Президента.

Тому я думаю, що там порахували, що все ж таки будуть відмовлятися від 50 на 50. Тому я й про це не говорив, тому що це не серйозно. І, скоріш за все, залишиться ця система.

Я можу сказати, що для Європейської партії України це погана новина, якщо так буде, тому що в нас тоді взагалі шансів мало.

– Самостійно пройти.

– Так, самостійно фактично неможливо, якщо бар’єр буде 4–5%, то це неможливо, з нашими ще фінансовими ресурсами просто це буде проблема. Хоча, якщо збережуться округи мажоритарні, там є можливість пройти 3, 5, може, 10 людям за наявності фінансового ресурсу, тому що все інше буде в конкурентній боротьбі.

І, дай Боже, щоб ми домовилися серед опозиціонерів, щоб висувати тільки по одному кандидату на округ від опозиції.

– У нас є наступний слухач.

Слухач (переклад): Слухачка, яка дуже сильно виступала щодо Януковича і його російської, і Катеринчук її активно підтримував… Я хочу сказати те, що неважливо, якою мовою володіє Президент або ж високопосадовці, якісь чини. У нас був перед цим україномовний Президент, який говорив щиро про українську націю, про козацтво, а сам при цьому просто купався у розкоші, його родичі, його приятелі…

– У нас є закон. Розумієте, у нас є закон, який вимагає знання державної мови державним чиновником. Все, більше нічого.

Якщо Ви не володієте – це Ваше персональне горе або щастя, я не знаю. А якщо у нас є Президент, то Президент мусить знати, за законом, який не я з Катеринчуком у цій студії ухвалив, а Верховна Рада, про знання державної мови. І прем’єр так само має знати. І народні депутати. Це за законом. Це вимога.

Слухач: Янукович знає дві мови. Він став розмовляти українською.

– Чудово. Але його закон зобов’язує вживати державну мову, якщо він виконує обов’язки Президента, незалежно від того, куди він поїхав.

Слухач: Правильно. Але робити з цього проблему…

– Про що Ви хотіли запитати? Я навмисне Вас перервав.

Слухач: Просто була репліка.

– А Ви з жінкою цією хочете в дискусію вступити?

Слухач: Ні-ні! Ніякої дискусії! Я просто говорю про те, що незалежно від того, хто як якою мовою володіє, то це не є проблемою.

– Не є проблема. Для державних чиновників це сьогодні є проблема. Для нас з Вами немає.

Ну, мовне питання завжди всіх чіпляє. Бачите?

– Воно найлегше, тому що нічого не треба вигадувати, знати додатково. І багато політиків спекулюють на цьому. Хоча проблема дійсно є, але вона не розв’язується, на жаль, у 5 чи 6 років за каденції одного Президента чи іншого. Це питання покоління.

Я думаю, що треба будувати більше українських шкіл, треба більше давати мотивації вивчати українську мову, англійську, іншу, зберігати, кому потрібно, російську мову, створювати всі умови для цього. Але якщо ти – державний чиновник, то ти маєш знати українську мову. Якщо ти працюєш там, де люди локально розмовляють татарською мовою, угорською, російською, то ти повинен знати дві мови, як мінімум, для того, щоб створювати комфорт для тих, кого ти обслуговуєш.

І мені здається, що такий шлях, а не перетискування, знаєте: ти – отакий, а ти – отакий… Це просто навчилися розділяти політики за мовною ознакою, релігійною. А самі…

Слухач абсолютно правильно сказав, що був Президент, який щиро розмовляв українською мовою, але зробив все, щоб прийшов інший Президент, який взагалі цю мову готовий знищити. Зараз прийшов Президент, який взагалі не розмовляв українською мовою, і казав, що зробить дві державних мови. Але зараз він поважає українську мову, як може. Змушує свого Прем’єр-міністра, щоб він вчив.

– Але прем’єр це виконує… Це виглядає анекдотично.

У нас є наступний слухач.

Слухачка: Пане Катеринчук, я дуже часто дивлюся по телевізору програму «Рада» і дивлюся, як половина зали, якщо не більше, пустує.

Де Ви, пане Катеринчук, буваєте під час засідань у сесійному залі і ваша партія? І чому Ви дозволяєте собі прогулювати, а потім ще балачки розводите по радіо?! Мене це дуже обурює, ваше ставлення і ставлення опозиції!

– А Ви помітили, що саме пана Катеринчука немає в залі?

Слухачка: Немає.

Тобто Ви так, як строга вчителька. Це добре.

Слухачка: Де та опозиція? Де ви всі? Куди ви поділися? Чому ви собі дозволяєте не ходити на роботу? За що ви отримуєте гроші? Який вклад ви внесли у розбудову України?

У залі перебувати все менша і менша є потреба, тому що там не звертають уваги зовсім ні на які пропозиції опозиці
– Абсолютно правильне питання. Єдине, що треба розуміти, що камера, на жаль, не направлена у сесійній залі тільки на моє місце, де я сиджу.

Крім того, у залі перебувати все менша і менша є потреба, тому що там не звертають уваги зовсім ні на які пропозиції опозиції. І обговорення суттєвих законопроектів, бачите, як проходить. Питання пенсійної реформи, бюджету, Податкового кодексу – фактично без обговорення або за скороченою процедурою: хвилина – за, хвилина – проти.

Я хочу сказати, що сьогодні дійсно опозиція в парламенті і сам парламентаризм фактично не відіграють ролі відносно того, які рішення приймаються взагалі і який напрямок прийняття цих рішень, тобто пріоритетність, тому що змінилася…

Сьогодні дійсно опозиція в парламенті і сам парламентаризм фактично не відіграють ролі відносно того, які рішення приймаються взагалі і який напрямок прийняття цих рішень
Я Вам так скажу, щоб Ви просто розуміли, от радіослухачка дзвонила. Ви маєте зрозуміти, що от те, що зробили в Конституційному Суді, коли змінили парламентсько-президентську республіку на президентсько-парламентську, то це означає, що в Катеринчука немає можливості сьогодні в опозиції донести або змінити якусь річ, тому що всі і в більшості, ті, хто в опозиції, та й в самій більшості, всі питання вирішуються в одному кабінеті – в Адміністрації Президента. Запам’ятайте це! Який парламент? Парламенту не існує після того, як було прийняте це рішення.

І ви його ковтнули як виборці! Ви обрали собі Верховну Раду і від неї чогось вимагаєте, ви щось хочете, щоб вона робила і корисного для вас. А ви дозволили, мовчки дозволили! Не вийшли, не протестували, вам байдуже! Так? Хто у нас має владу? Та давали ви тій людині владу чи не давали?

І зараз ви даєте абсолютно правильне запитання: а що ж ти зробив, де ти робиш, чому ти прогулюєш? Я не прогулюю. Я працюю достатньо багато і працював. І якщо треба прозвітувати, що я роблю, то я це обов’язково зроблю перед виборами.

А питання все ж таки існування опозиції – це суттєво. Ви правильно питаєте: де ця опозиція? І вперше за 1,5 року ця опозиція зібралася на День Незалежності. І ви бачите, який був переляк у владі, хоча абсолютно неадекватні були дії міліції, тому що чого було боятися 10 тисяч, половина з яких були жінки, діти, літні люди? Ну, це вже окрема тема.

– Ви ж знаєте, що чинна влада має стійку фобію Майдану. Ви ж знаєте це чудово. Будь-які виступи масові – реакцію моментально ми бачимо.

На День Незалежності було дуже неприємно бачити таку велику кількість міліції. У столиці це, напевне, вперше за 20 років, щоб День Незалежності святкувався з такою кількістю міліціонерів і спецзагонів, плюс внутрішні війська. Які що робили? Вони нібито охороняли тих, хто правильно святкує, від тих, хто святкує нібито неправильно, на думку влади. Це ми бачили по телевізору. Ті, хто був у Києві, бачили, як це відбувалося, теж.

Так само знаємо, що хочуть порушити кримінальні справи проти організаторів від опозиції мирного заходу, тобто мирної демонстрації.

Але я все ж хотів Вас запитати про вибори – останню крапку поставити, тому що часу не так багато.

Якщо зберігається той самий закон, який є зараз, або він десь модифікується (в певній частині зберігається система пропорційна, дозволені блоки), але парламентські вибори мають сенс лише тоді, якщо демократична опозиція (ну, для Вас зокрема) або ті сили, які протистоять, опозиційні сили, здатні набрати більшість голосів, лише в цьому випадку є якийсь сенс.

В іншому випадку прийти у парламент, який формується нібито за партійними списками, але де не створюється коаліція, де не треба ні з ким домовлятися, де кожен депутат зможе поміняти фракцію, як це відбувається зараз, то ж це виходить, що шило на мило міняємо. Тому що кожного депутата не прорахуєш, кожний список не продивишся, мовляв, а хто ж там такий нестійкий, скажімо, в ідеологічному плані?

Ніби люди будуть голосувати за партійні списки, а, зрештою, більшість в парламенті може утворюватися зовсім інша. Тому що Ви ж самі зауважили, що поміняли Конституцію в Україні. А Конституція 1996 року аж в ніякий спосіб не передбачала питання коаліції, призначення прем’єра парламентом. Ось є Президент, який призначає прем’єра, а ви, парламент, погоджуйтеся або не погоджуйтеся. І питання доцільності цих виборів знову ж таки постає, як не крути.

– Кожен задає собі питання: дивись, ти ще 5 років просидиш у парламенті, де ти нічого не можеш зробити, а потім ти ще маєш відповідати людям, а людям все одно.

– Я ж сказав, ви можете зробити, якщо ви наберете більшість і поміняєте в певний спосіб виборчу систему, поміняєте Конституцію.

Я розглядаю 2012 рік як можливість завести у парламент людей, які підготують проведення президентських виборів, тому що влада зміниться тільки в президентських виборах
– Це мета, на яку треба працювати, щоб набрати більшість. І ця більшість мала б у який спосіб бути стійкою… Взагалі я розглядаю 2012 рік як можливість завести у парламент людей, які підготують проведення президентських виборів, тому що влада зміниться тільки в президентських виборах.

– Тобто Ви не розраховуєте на зміну під час парламентських?

– Ну, якщо буде більше за 300, тоді можна говорити…

– І ніхто не побіжить «тушкуватися»?

– І не буде «тушок». Але ще раз казав на початку програми про те, що все буде залежати від 2014 року, які будуть рейтинги у Президента Януковича. І так вже…

– Ми говоримо про ближчу перспективу – про 2011 рік.

– Я пам’ятаю про Кучму.

– Та Ви пам’ятаєте і про Ющенка. І ми бачимо Януковича. 1,5 року минуло, і рейтинг впав вдвічі фактично. Удвічі!

– Це катастрофа.

– Це, може, найшвидше падіння серед усіх Президентів, які були взагалі.

– То на 2012 рік вони вийдуть тільки з одним. Це з одним ресурсом – грошима.

– А є якийсь сенс від злиття Тігіпка з Партією регіонів, Литвина з Партією регіонів?

– Оце я не зрозумів. Я, відверто кажучи, не зрозумів. Мені здається, що вони думають, що у них і так буде невисокий рейтинг. І для того, щоб його ще не відтягувати, не розтягувати, то вони будуть в себе вбирати… Хоча, я не знаю, там у Литвина вже нічого не залишилося. Тігіпко, мені здається…

Але ж Тігіпка розглядали як альтернативу Партії регіонів. Розумну альтернативу. І на президентських виборах так само.

– Це його вибір. Я знаю і спілкувався з Кужель, з іншими. Вони не розуміють цей крок його. Вони не розуміють.

Про справу Тимошенко врешті-решт – те, що вас згуртувало і на 24-е, і так далі. Чим це все завершиться? Чи «Батьківщина» і БЮТ поводиться і далі егоїстично, егоцентрично, вважаючи себе найбільшою опозиційною силою, не зважаючи на всіх інших, чи пробують вони втягнути у себе інші партії, зробити «Батьківщину», БЮТ потужнішим?

Чи вони почали все ж таки говорити з усіма на рівних, вже немає тих амбіцій, які були? І дійсно так званий «демократичний табір», як його називають зазвичай, або я назвав би це опозиційними силами до нинішнього режиму, чи здатні вони об’єднатися?

Тому що немає ще у нас такого прикладу позитивного за 20 років, щоб об’єдналися добровільно в потужну силу, не сварилися, не з’ясовували публічно взаємин, щоб не було амбіцій і так далі.

– Тимошенко намагалася зробити зразу після своєї поразки на президентських виборах таке широке об’єднання. На жаль, в нього не повірили інші кандидати в Президенти.

– Це зрозуміло, що є мотивація не вірити.

Мені здається, що всі говорять щиро про об’єднання. Хоча кожний, мені здається, хоче якось бачити себе там першим чи сильнішим, чи отримати більший рейтинг
– От сьогодні можу сказати, що цей процес об’єднавчий вже більше схожий на якісь демократичні, ліберальні речі, де всі вже розуміють, під якою загрозою опинилася країна і демократія. І мені здається, що всі говорять щиро про об’єднання. Хоча кожний, мені здається, хоче якось бачити себе там першим чи сильнішим, чи отримати більший рейтинг.

Але, я думаю, це все не має значення, якщо, по-перше, не буде впливу на виборче законодавство, а по-друге, якщо ти навіть й опинився в парламенті з маленькою опозиційною фракцією, ти ж нічого не будеш вартий, ти на президентські вибори підійдеш з нульовим варіантом.

Я думаю, що це об’єднання – це початок формування команди кандидата на Президента від опозиції
Тому я думаю, що це об’єднання – це початок формування команди кандидата на Президента від опозиції.

– Що є зі справою Тимошенко? Як вона завершиться? Чи буде винесений звинувачувальний вирок і скажуть, що ось Юлія Тимошенко дійсно перевищила службові повноваження?

Хоча, визнаю, до самого процесу, якщо навіть хтось хоче знати правду про Тимошенко, цей суд відповіді не дасть, чи мала вона рацію, чи ні, тому що є упереджене ставлення судді. Це всі бачать. Принаймні, під час прямої трансляції.

Так само дивнувата поведінка Тимошенко, яка не хоче вставати, тобто навмисне нагнітаючи ситуацію. Вона цією фрондою, власне, сама себе руками судді Кірєєва посадила у Лук’яніське СІЗО насправді.

Але який буде результат – це важливо. Тому що це важливо для розвитку подальшого, хто з ким піде на вибори, які сили лишаться найпотужнішими. Тому що, якщо Тимошенко посадять, то навряд чи БЮТ лишиться найпотужнішою, найбільшою опозиційною силою.

Тимошенко вже посадили. Вона вже не вийде звідти. І буде обвинувальний вирок. Це моя точка зору… Я думаю, що буде ще декілька звинувачень проти неї висунуто
– По-перше, Тимошенко вже посадили. Вона вже не вийде звідти. І буде обвинувальний вирок. Це моя точка зору.

Хоча, з юридичного погляду, там немає складу злочину зовсім. Скажімо так, одна тільки теза: слова «директива» в українському законодавстві немає зовсім. Тут нема чого порушувати. Але там говориться, що вона перевищила повноваження при підписанні директив.

Але це похідне. Я думаю, що буде ще декілька звинувачень проти неї висунуто. Мені щось так здається, тому що те шоу, яке розпочали, політичне, у нього ніхто не вірить як всередині України, так і за кордоном.

– Та так і є…

Я думаю, що «сезон посадок» не закінчиться тільки на Тимошенко
– Я думаю, що «сезон посадок» не закінчиться тільки на Тимошенко. Я думаю, що підуть по цих всіх 12 людях, які 24-го числа очолили цю акцію на День Незалежності, 12 політичних партій. Я думаю, там підуть по цьому списку.

– То Ви і себе зараховуєте?

– Ви знаєте, я не можу сказати, що ми така сильна загроза для влади. Принаймні, у питаннях євроінтеграції, тобто ми стоїмо на одній позиції, що її треба проводити і вступати в ЄС. Але, скажімо, є моменти, на які можуть звернути увагу і добиватися, щоб просто закрили рота…

– Ну, а за що Вас можуть упіймати?

– Якщо немає за що, то вам засунуть «ствол», що десь когось ви завалили, або «наркоту» підкинуть.

Згадати щось…?

– Це ж… Була б людина, а стаття знайдеться, і методи знайдуться.

Я подивився ці рішення суду, за якими забороняли проводити акцію, і подивився, на яких аргументах воно було складене. Перше. Лист СБУ про начебто якусь інформацію, що там десь хтось планує. Лист МВС, міліція, про те, що там теж хтось планує… Тобто жодних фактів взагалі не наведено, що ми знаємо, що там такі люди, прізвища, отак, затримані, не затримані, оперативно. Тобто нічого. Просто мильна опера.

І суд пише, що от позивач довів, що не можна проводити акцію, треба забороняти, обмежувати право громадян на проведення зібрань і мітингів. Ну, абсурд!

До речі, є практика міжнародного суду. Це ж не тільки регулюється Конституцією, а ще й 11-ю статтею Конвенції. Так там чітко написано, що зобов’язання доводити, скажемо, питання щодо обмеження прав громадян лежить на державі. Вона має у суді довести, покласти всі свої карти, що в них є на цей день, що не можна, що є загроза, що є національна безпека, що все інше. А так, як у нас проводить суд, то зрозуміло, що це було все абсолютно не об’єктивно.

Крім того, на вулиці Володимирській жодних заборон суду на прохід мирної акції на День Незалежності не було. Чому там з’явилася міліція? Я не знаю. Будемо розбиратися і подавати в суд на міліцію, притягати всіх до кримінальної відповідальності.

До речі, міліціонери, які там стояли без прізвища і звання, – це теж порушення. Навіть якщо вони стоять в шоломах, вони мають, як тільки стикаються з громадянином, представлятися.

Тобто ми будемо проводити дізнання, створимо тимчасову слідчу комісію, будемо розбирати весь цей випадок.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG