Кажуть, що нічого у цьому житті випадкового немає. Десятки, здавалося б, випадкових зустрічей змінювали долю львів’янки Тамари Куценко. Вона володіє рідкісним унікальним тембром голосу – драматичним сопрано.
Сім років у Празі були найщасливішими у житті співачки
На початку 70-х молоду естрадну співачку, яка закінчила музичне училище, друзі з оперного театру практично змусили пройти прослуховування у львівській опері. Так Тамара Куценко потрапила спершу у хор, а через рік уже виконувала основні ролі на сцені львівської опери. Партія «Джоконди» принесла їй успіх, як і свого часу Марії Каллас. Втомившись від інтриг і заздрості у творчому колективі, Тамара Куценко без вагань прийняла запрошення у Новосибірський театр опери та балету, де кілька років поспіль виконувала головні ролі. А потім отримала запрошення до національної опери в Києві, на сцені якої вона проспівала сім років.
«Я була на підхваті, всі репетиції мої, виконувала багато партій, але отримувала зарплату найменшу серед усіх співаків. Не мала ставки ведучої солістки і пішла з театру. Повернулась у Львів. Тут мені повністю перекрили кисень, співала по ресторанах, у хорі «Трембіта». Воювала проти системи у театрі, бо звідти йшли люди з голосами. За мене ніхто не міг сказати слова. Це був скрутний час, голодувала, траплялось таке, що у хаті була тільки маленька булочка. І саме тоді подзвонив співак, тенор Микола Коваль, який мене чув у Київській опері. Він запросив мене на роботу у Прагу, щоб разом давати концерти. Я зібрала валізку», – розповіла Тамара Куценко.
Це був 1993 рік. Спершу Тамара Куценко співала у концертах, а потім потрапила на прослуховування в Statni Opera, державний Оперний театр у Празі. Протягом семи років Тамара Куценко була провідною солісткою празької опери. Це були сім найщасливіших років, каже співачка, і вони витерли з пам’яті усі гіркі спогади попередніх 20 років боротьби з системою у культурі на батьківщині: коли вокаліста не цінять за його голос і талант.
«Щоб в Україні визнали твій талант, потрібно поїхати за кордон», – зауважує Тамара Куценко.
Лише один штрих: протягом трьох тижнів у 1998 році Тамара Куценко співала у 20 німецьких містах, що є свідченням того, якими насиченими були гастролі в актриси. А ще були виступи на численних сценах Європи та США. Вона виконувала головні партії з опер «Набукко», «Турандот», «Джоконда», «Тоска», «Аїда», «Реквієм».
У рідному Львові відома співачка виявилась не потрібною
У 2000 році Тамара Куценко повернулась у рідний Львів, щоб тут розвивати оперне мистецтво, передавати свій досвід. Але співачка з’ясувала для себе, що нікому не потрібен ані її талант, ані досвід європейської школи оперного мистецтва.
«Кому я тут потрібна. У мене ніколи не було ні заслуженого, ні народного звання в Україні. Не цінять у нас справді таланти, справжніх голосів. Я завжди кажу: не можна кричати на сцені, потрібно співати для людей», – каже оперна співачка.
Сьогодні Тамара Куценко не співає взагалі, ані на концертах, ані вдома при святі. Лише у розмові згадала Івасюкову пісню, яку в 70-х попросив її заспівати композитор.
Ім’я Тамари Куценко внесене у книгу найбільших світових співаків ХХ століття, яку написав відомий празький оперний критик, професор Мілослав Поспішіл. Тамарі Куценко відведено місце поряд із Марію Каллас і Монсерат Кабальє. І ця висока оцінка для оперної співачки є найвищим визнанням її таланту.
«Нам пощастило чути спів Тамари Куценко»
Автор книги про найславетніших світових співаків ХХ століття, професор, доктор мистецтвознавства Мілослав Поспішіл, із великим теплом відгукується про українку Тамару Куценко, яка своїм талантом завоювала серця тисяч прихильників у Празі та й по всій Європі.
За словами цього відомого оперного фахівця, з яким вдалося зв’язатися Радіо Свобода, «Тамара Куценко володіє тембром драматичного сопрано, який вважається найвищою лігою оперного виконання».
«Нам пощастило чути спів пані Куценко, яка належить до цих великих особистостей співу, оперного акторства, інтерпретації та особливого подання. Саме тому я цілком свідомо вніс її до своєї книги, яку видало тут відоме видавництво БРАНА. В цій книзі її портрет внесений поміж портретів найбільших світових співаків 20 століття. Своїм виконанням, своїм дійством на сцені празької опери пані Тамара довела, що це місце їй справді належить. А ми їй дякуємо за всю красу, яку вона дарувала тут, у Празі. Нехай вона знає, що ми щасливі, що ми мали змогу чути цю співачку і спостерігати за нею, бо вона великий митець і людина з великої літери. Той, хто чув Тамару Куценко, хто любить мистецтво опери та мають можливість порівняти її з іншими співаками, всі ці люди згадують пані Тамару з любов’ю та з пошаною», – зазначив Мілослав Поспішіл.
Сім років у Празі були найщасливішими у житті співачки
На початку 70-х молоду естрадну співачку, яка закінчила музичне училище, друзі з оперного театру практично змусили пройти прослуховування у львівській опері. Так Тамара Куценко потрапила спершу у хор, а через рік уже виконувала основні ролі на сцені львівської опери. Партія «Джоконди» принесла їй успіх, як і свого часу Марії Каллас. Втомившись від інтриг і заздрості у творчому колективі, Тамара Куценко без вагань прийняла запрошення у Новосибірський театр опери та балету, де кілька років поспіль виконувала головні ролі. А потім отримала запрошення до національної опери в Києві, на сцені якої вона проспівала сім років.
«Я була на підхваті, всі репетиції мої, виконувала багато партій, але отримувала зарплату найменшу серед усіх співаків. Не мала ставки ведучої солістки і пішла з театру. Повернулась у Львів. Тут мені повністю перекрили кисень, співала по ресторанах, у хорі «Трембіта». Воювала проти системи у театрі, бо звідти йшли люди з голосами. За мене ніхто не міг сказати слова. Це був скрутний час, голодувала, траплялось таке, що у хаті була тільки маленька булочка. І саме тоді подзвонив співак, тенор Микола Коваль, який мене чув у Київській опері. Він запросив мене на роботу у Прагу, щоб разом давати концерти. Я зібрала валізку», – розповіла Тамара Куценко.
Це був 1993 рік. Спершу Тамара Куценко співала у концертах, а потім потрапила на прослуховування в Statni Opera, державний Оперний театр у Празі. Протягом семи років Тамара Куценко була провідною солісткою празької опери. Це були сім найщасливіших років, каже співачка, і вони витерли з пам’яті усі гіркі спогади попередніх 20 років боротьби з системою у культурі на батьківщині: коли вокаліста не цінять за його голос і талант.
«Щоб в Україні визнали твій талант, потрібно поїхати за кордон», – зауважує Тамара Куценко.
Лише один штрих: протягом трьох тижнів у 1998 році Тамара Куценко співала у 20 німецьких містах, що є свідченням того, якими насиченими були гастролі в актриси. А ще були виступи на численних сценах Європи та США. Вона виконувала головні партії з опер «Набукко», «Турандот», «Джоконда», «Тоска», «Аїда», «Реквієм».
У 2000 році Тамара Куценко повернулась у рідний Львів, щоб тут розвивати оперне мистецтво, передавати свій досвід. Але співачка з’ясувала для себе, що нікому не потрібен ані її талант, ані досвід європейської школи оперного мистецтва.
«Кому я тут потрібна. У мене ніколи не було ні заслуженого, ні народного звання в Україні. Не цінять у нас справді таланти, справжніх голосів. Я завжди кажу: не можна кричати на сцені, потрібно співати для людей», – каже оперна співачка.
Сьогодні Тамара Куценко не співає взагалі, ані на концертах, ані вдома при святі. Лише у розмові згадала Івасюкову пісню, яку в 70-х попросив її заспівати композитор.
Ім’я Тамари Куценко внесене у книгу найбільших світових співаків ХХ століття, яку написав відомий празький оперний критик, професор Мілослав Поспішіл. Тамарі Куценко відведено місце поряд із Марію Каллас і Монсерат Кабальє. І ця висока оцінка для оперної співачки є найвищим визнанням її таланту.
Автор книги про найславетніших світових співаків ХХ століття, професор, доктор мистецтвознавства Мілослав Поспішіл, із великим теплом відгукується про українку Тамару Куценко, яка своїм талантом завоювала серця тисяч прихильників у Празі та й по всій Європі.
За словами цього відомого оперного фахівця, з яким вдалося зв’язатися Радіо Свобода, «Тамара Куценко володіє тембром драматичного сопрано, який вважається найвищою лігою оперного виконання».
«Нам пощастило чути спів пані Куценко, яка належить до цих великих особистостей співу, оперного акторства, інтерпретації та особливого подання. Саме тому я цілком свідомо вніс її до своєї книги, яку видало тут відоме видавництво БРАНА. В цій книзі її портрет внесений поміж портретів найбільших світових співаків 20 століття. Своїм виконанням, своїм дійством на сцені празької опери пані Тамара довела, що це місце їй справді належить. А ми їй дякуємо за всю красу, яку вона дарувала тут, у Празі. Нехай вона знає, що ми щасливі, що ми мали змогу чути цю співачку і спостерігати за нею, бо вона великий митець і людина з великої літери. Той, хто чув Тамару Куценко, хто любить мистецтво опери та мають можливість порівняти її з іншими співаками, всі ці люди згадують пані Тамару з любов’ю та з пошаною», – зазначив Мілослав Поспішіл.
