Британська громадськість виявилася настільки шокованою заворушеннями, що досі намагається знайти пояснення того, що сталося. Тим часом, поліція шукає причетних, суди оголошують вироки. Але ще важче знайти відповідь на запитання, чому так сталося?
Мати одного з засуджених підлітків визнає, що її син, очевидно, винен, бо він разом із друзями був на вулицях, де били вітрини і грабували крамниці. Вона, проте, називає свого сина дитиною і просить поблажливості для нього. Ця жінка також визнає, що як мати вона несе часткову відповідальність за його поведінку, але каже, що її можливості впливати на сина-підлітка обмежені. Він сказав їй, що їхав на шашлики з друзями, а опинився у зовсім іншому місці.
Це одна з типових розповідей. Багато британців вважають, що поблажливість тут зайва. Лунають заклики карати розбишак як злочинців.
Прем’єр-міністр Дейвід Камерон кидав із трибуни парламенту блисквиці на зразок «якщо ви достатньо дорослі, щоб чинити таке, то, отже, ви достатньо дорослі, щоб нести повну відповідальність».
Понад півтори тисячі притягнених до суду і покараних за такі випадки, як крадіжка з крамниці пляшки з водою, свідчать про намагання карати демонстративно, щоб це було уроком. Але, як завжди, є і протилежні думки.
Прості оцінки ведуть до поганих рішень
«Негайні і прості оцінки у відповідь на такі події призводять до поганих рішень», – каже лідер опозиційної Лейбористської партії Едвард Мілібенд.
«Звичайно, громадськість вимагає швидких дій, – говорить він, – але це не вирішує проблему», – наголошує політик.
Що ж вирішує проблему, яка полягає у тому, що тисячі юнаків виявилися готовими нищити вулиці своїх міст, бити вітрини, аби вкрасти собі пару спортивного взуття чи окуляри від сонця?
Свою думку в дискусії висловив і колишній прем’єр-міністр Тоні Блер, який закликає не вдаватися до в крайнощів і не узагальнювати проблему заявами про моральний занепад цілого суспільства.
«Британське суспільство нормальне», – заявив він, але, водночас, закликає і далі зменшувати розрив між прибутками багатих і бідних громадян. Він також наголошує на тому, що проблематичні підлітки є особистостями і треба дивитися на їхні проблеми, як на проблеми окремих людей в проблематичних родинах.
Заворушення в Британії відбувалися не раз і напевне будуть ще. Британці хотіли б виносити з них уроки.
Мати одного з засуджених підлітків визнає, що її син, очевидно, винен, бо він разом із друзями був на вулицях, де били вітрини і грабували крамниці. Вона, проте, називає свого сина дитиною і просить поблажливості для нього. Ця жінка також визнає, що як мати вона несе часткову відповідальність за його поведінку, але каже, що її можливості впливати на сина-підлітка обмежені. Він сказав їй, що їхав на шашлики з друзями, а опинився у зовсім іншому місці.
Це одна з типових розповідей. Багато британців вважають, що поблажливість тут зайва. Лунають заклики карати розбишак як злочинців.
Прем’єр-міністр Дейвід Камерон кидав із трибуни парламенту блисквиці на зразок «якщо ви достатньо дорослі, щоб чинити таке, то, отже, ви достатньо дорослі, щоб нести повну відповідальність».
Понад півтори тисячі притягнених до суду і покараних за такі випадки, як крадіжка з крамниці пляшки з водою, свідчать про намагання карати демонстративно, щоб це було уроком. Але, як завжди, є і протилежні думки.
Прості оцінки ведуть до поганих рішень
«Негайні і прості оцінки у відповідь на такі події призводять до поганих рішень», – каже лідер опозиційної Лейбористської партії Едвард Мілібенд.
«Звичайно, громадськість вимагає швидких дій, – говорить він, – але це не вирішує проблему», – наголошує політик.
Що ж вирішує проблему, яка полягає у тому, що тисячі юнаків виявилися готовими нищити вулиці своїх міст, бити вітрини, аби вкрасти собі пару спортивного взуття чи окуляри від сонця?
Свою думку в дискусії висловив і колишній прем’єр-міністр Тоні Блер, який закликає не вдаватися до в крайнощів і не узагальнювати проблему заявами про моральний занепад цілого суспільства.
«Британське суспільство нормальне», – заявив він, але, водночас, закликає і далі зменшувати розрив між прибутками багатих і бідних громадян. Він також наголошує на тому, що проблематичні підлітки є особистостями і треба дивитися на їхні проблеми, як на проблеми окремих людей в проблематичних родинах.
Заворушення в Британії відбувалися не раз і напевне будуть ще. Британці хотіли б виносити з них уроки.
