Раніше український прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що позиція Росії у газовому питанні змушує українську сторону замислитися про розрив контракту на постачання газу в суді. За його словами, уряд України вже проконсультувався з українськими та міжнародними експертами щодо перспектив судової тяганини з Москвою і готовий почати розгляд.
– Українська сторона не виключає оскарження газових контрактів із Росією у Міжнародному арбітражі. Чи дійде справа до суду?
– На мій погляд, оскаржувати треба було вже давно. Експерти вже більше року попереджають, що Росія не піде на поступки, компроміси. Оскільки газовий гачок, на якому опинилася Україна, є серйозним важелем політичного впливу і це є стратегічним завданням Росії. Розраховувати у такій ситуації на якісь послаблення з боку Росії неможливо. Тому судовий позов варто було ініціювати ще рік тому.
– Якими можуть бути результати такого судового розгляду в Стокгольмі, якщо він відбудеться? Скільки він може тривати?
–Для України головне – правильно підготувати позов і чітко відстоювати свої інтереси. А не так, як із компанією «Росукренерго», коли сперечалися за ці 12 мільярдів кубічних метрів газу. Скільки це може тривати? На мій погляд, від півроку до року.
– При тому, що за кілька місяців в Україні почнеться черговий опалювальний сезон. І суд-судом, але може бути чергове газове протистояння з Росією, на кшталт тих, що траплялися вже кілька разів раніше, зокрема, 2009 року?
– Гадаю, що більшого загострення не буде. У будь-якому разі, поки не підпишуть новий контракт, діятиме чинний. Інша річ, що це є великим навантаженням на Україну, на її споживачів, це підриває конкурентоспроможність української економіки. Але на односторонній розрив газових контрактів ніхто в Україні не зважиться.
– Поки що газовий конфлікт між Україною та Росією щодня загострюється. На Ваш погляд, у кого більше козирів у ньому – у Москви чи Києва? У Росії, зокрема, складнощі зі втіленням проектів «Північний потік» та «Південний потік». Україна має виконувати невигідний для неї, як Ви кажете, договір…
– Думаю, що козирів більше має Україна. Тільки їх треба правильно використовувати. І ці козирі перебувають у правовій площині, з ними варто звертатися до суду. Варто при цьому припиняти цю радянську практику підкилимного вирішення питань, намагаючись домовитися лише таким чином.
– Які саме козирі є в України у газовому конфлікті з Росією?
– По-перше, вже змінилася ринкова кон’юнктура на газових ринках. І сьогодні вартість газу за базовим договором між двома державами є для України на 120 доларів більше, ніж для Німеччини за довгостроковим контрактами, і майже на 180 доларів більше за спотовими контрактами. І другий козир України – чинні контракти з Росією були підписані в умовах припинення постачання природного газу – фактично, під безпрецедентним тиском. Тому їх не можна вважати дійсними.
– Українська сторона не виключає оскарження газових контрактів із Росією у Міжнародному арбітражі. Чи дійде справа до суду?
– На мій погляд, оскаржувати треба було вже давно. Експерти вже більше року попереджають, що Росія не піде на поступки, компроміси. Оскільки газовий гачок, на якому опинилася Україна, є серйозним важелем політичного впливу і це є стратегічним завданням Росії. Розраховувати у такій ситуації на якісь послаблення з боку Росії неможливо. Тому судовий позов варто було ініціювати ще рік тому.
– Якими можуть бути результати такого судового розгляду в Стокгольмі, якщо він відбудеться? Скільки він може тривати?
–Для України головне – правильно підготувати позов і чітко відстоювати свої інтереси. А не так, як із компанією «Росукренерго», коли сперечалися за ці 12 мільярдів кубічних метрів газу. Скільки це може тривати? На мій погляд, від півроку до року.
– При тому, що за кілька місяців в Україні почнеться черговий опалювальний сезон. І суд-судом, але може бути чергове газове протистояння з Росією, на кшталт тих, що траплялися вже кілька разів раніше, зокрема, 2009 року?
– Гадаю, що більшого загострення не буде. У будь-якому разі, поки не підпишуть новий контракт, діятиме чинний. Інша річ, що це є великим навантаженням на Україну, на її споживачів, це підриває конкурентоспроможність української економіки. Але на односторонній розрив газових контрактів ніхто в Україні не зважиться.
– Поки що газовий конфлікт між Україною та Росією щодня загострюється. На Ваш погляд, у кого більше козирів у ньому – у Москви чи Києва? У Росії, зокрема, складнощі зі втіленням проектів «Північний потік» та «Південний потік». Україна має виконувати невигідний для неї, як Ви кажете, договір…
– Думаю, що козирів більше має Україна. Тільки їх треба правильно використовувати. І ці козирі перебувають у правовій площині, з ними варто звертатися до суду. Варто при цьому припиняти цю радянську практику підкилимного вирішення питань, намагаючись домовитися лише таким чином.
– Які саме козирі є в України у газовому конфлікті з Росією?
– По-перше, вже змінилася ринкова кон’юнктура на газових ринках. І сьогодні вартість газу за базовим договором між двома державами є для України на 120 доларів більше, ніж для Німеччини за довгостроковим контрактами, і майже на 180 доларів більше за спотовими контрактами. І другий козир України – чинні контракти з Росією були підписані в умовах припинення постачання природного газу – фактично, під безпрецедентним тиском. Тому їх не можна вважати дійсними.
