21 квітня 2011 року, за ініціативи Комуністичної партії, Верховна Рада України ухвалила постанову «Про відзначення 70-річчя партизанського руху в Україні». У постанові, зокрема, йдеться про «повернення в Рівному назв вулиць імені Героя Радянського Союзу М .І. Кузнецова та Героя Радянського Союзу Д. М. Медведєва як знак пошани зазначеним особам за розвиток партизанського руху під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років».
У середу близько півтори сотні мешканців вулиці Гарної у центрі Рівного висловилися на зборах проти перейменування своєї вулиці іменем партизанського ватажка. Люди пояснили своє обурення небажанням повертати назви періоду СРСР і неоднозначним ставленням населення Рівненщини до керівника з'єднання червоних партизанів і кадрового співробітника НКВС. Як вважає мешканка вулиці Гарної Галина Шушко, замість перейменування, кошти вартувало б спрямувати на ремонт будинків та ліквідацію ям, а назва Гарної (у польські часи це була вулиця «Пєнкна») таки справді гарна.
У радянські часи Рівненщина мала славу партизанського краю, адже тут діяли загони Сидора Ковпака і Дмитра Медведєва. Особливо «відзначився» Медведєв. У нечисленних мемуарах радянських партизанів йдеться про те, що загін Медведєва провів більше сотні великих боїв і створив з десяток нових партизанських загонів. Загалом досліджень партизанської тематики на Рівненщині обмаль. Із невідомих причин навіть колишній радянський керівник Микита Хрущов вважав подібні дослідження «марною тратою часу». Щодо мемуарів колишніх партизанських керівників, то вони часто є суперечливими: від розповідей про повну підтримку партизанів місцевим населенням, до констатації факту масового партизанського мародерства стосовно волинських селян.
Нині у Рівному мешкають близько сорока колишніх партизанів. У четвер вони покладуть квіти до пам’ятника партизанам-підпільникам на площі Перемоги, зустрінуться з представниками влади та отримають подарунки і грошову допомогу.
Чиї герої Медведєв і Кузнецов?
Чимало рівнян лояльно ставляться до ветеранів-партизанів, однак у сучасному Рівному славу народних месників перебрали на себе повстанці. Адже чисельність УПА, навіть за оцінками їхніх заклятих ворогів, була учетверо більшою від кількості партизанів. Велику роль у зміні пріоритетів відіграло відкриття історичних документів, котрі засвідчували: провокації проти українського населення нерідко організовували радянські агенти. Таким був іще один герой Союзу – талановитий розвідник-провокатор Микола Кузнецов. Навіть у фільмі «Загін особливого призначення», який створили земляки Кузнецова на Свердловській кіностудії, відкрито йдеться про провокації, котрі здійснював Кузнецов. Саме Кузнецов підкинув списки повстанців ставленику Гітлера Еріху Коху. У результаті нацисти арештували і згодом розстріляли сотні українських патріотів-підпільників, священиків та інтелігентів.
Тим часом, сторінки біографії Дмитра Медведєва можна прослідкувати за долями чекістів, описаними у романі «Чорний Ворон» Василя Шкляра. Володар народної премії на основі історичних фактів, спогадів і документів розповідає про те, як на початку 30-х чекісти «зачищали» територію східної і південної України від антибільшовицьких повстанців.
Як відомо, у 1921-му році Дмитро Медведєв як керівник Старобільського районного ЧК «визволяв» територію нинішньої Луганщини від національно свідомих українців – із застосуванням обману, перевдягань, псевдоамністій тощо. Далі чекістська біографія привела його на Одещину, Кіровоградщину та Житомирщину. Через 20 років застосувати набуту в НКВС практику довелося, очолюючи партизанський загін.
Власне, через поширення провокативних дій із боку радянських партизанів командуванню УПА «Поліська Січ» під проводом Бульби-Боровця довелося звертатися до населення з поясненням про те, що «українські партизани ніколи ні про що не домовлялися з поліцією, не проводили жодних воєнних операцій спільно з совєтськими партизанами, не служили їм жодними інформаціями та нікуди їх не надсилали. Всілякі поголоски, основані на подібних подіях… фабрикуються брехливою ворожою пропагандою з метою скомпрометувати наш партизанський рух та звалити на нього вину за спричинений самою німецькою окупаційною владою жахливий стан в Україні».
З приводу повернення в Україні радянських назв і символів під час зустрічі з рівнянами категорично висловився письменник Василь Шкляр: «Вони досі хочуть свого Сталіна, свого герба, свого прапора причепити – тому що там, де їхні символи, там вони панують. Ми не повинні цього дозволяти їм робити – треба бити по руках».
Враховуючи, що окремі депутати Рівненської міської ради розглядають можливість повернення радянських назв вулиць у місті Рівному через процедуру їхнього перейменування, люди вирішили провести збори і звернутися з відповідною заявою до міського голови Володимира Хомка. Громадськість зіграла «на випередження», адже сьогодні, в офіційно встановлений в Україні День партизанської слави, відбудеться сесія Рівнеради.
Депутат від БЮТ Олександр Курсик переконує, що депутатська більшість навіть не допустить винесення цього питання на сесію. Він зауважує, що депутати мають право ігнорувати подібні рекомендації, адже Верховна Рада дуже рідко дослухається до їхніх звернень.
Міський голова Володимир Хомко повідомив, що підтримує позицію рівнян, тож питання про повернення вулицям радянських назв на порядку денному не стоятиме. Щодо радянської символіки, то нещодавно міська влада на прохання громади змусила власників банерів у центрі Рівного зняти рекламу ді-джей вечірки із зображенням Володимира Леніна на червоному фоні.
У середу близько півтори сотні мешканців вулиці Гарної у центрі Рівного висловилися на зборах проти перейменування своєї вулиці іменем партизанського ватажка. Люди пояснили своє обурення небажанням повертати назви періоду СРСР і неоднозначним ставленням населення Рівненщини до керівника з'єднання червоних партизанів і кадрового співробітника НКВС. Як вважає мешканка вулиці Гарної Галина Шушко, замість перейменування, кошти вартувало б спрямувати на ремонт будинків та ліквідацію ям, а назва Гарної (у польські часи це була вулиця «Пєнкна») таки справді гарна.
У радянські часи Рівненщина мала славу партизанського краю, адже тут діяли загони Сидора Ковпака і Дмитра Медведєва. Особливо «відзначився» Медведєв. У нечисленних мемуарах радянських партизанів йдеться про те, що загін Медведєва провів більше сотні великих боїв і створив з десяток нових партизанських загонів. Загалом досліджень партизанської тематики на Рівненщині обмаль. Із невідомих причин навіть колишній радянський керівник Микита Хрущов вважав подібні дослідження «марною тратою часу». Щодо мемуарів колишніх партизанських керівників, то вони часто є суперечливими: від розповідей про повну підтримку партизанів місцевим населенням, до констатації факту масового партизанського мародерства стосовно волинських селян.
Нині у Рівному мешкають близько сорока колишніх партизанів. У четвер вони покладуть квіти до пам’ятника партизанам-підпільникам на площі Перемоги, зустрінуться з представниками влади та отримають подарунки і грошову допомогу.
Чиї герої Медведєв і Кузнецов?
Чимало рівнян лояльно ставляться до ветеранів-партизанів, однак у сучасному Рівному славу народних месників перебрали на себе повстанці. Адже чисельність УПА, навіть за оцінками їхніх заклятих ворогів, була учетверо більшою від кількості партизанів. Велику роль у зміні пріоритетів відіграло відкриття історичних документів, котрі засвідчували: провокації проти українського населення нерідко організовували радянські агенти. Таким був іще один герой Союзу – талановитий розвідник-провокатор Микола Кузнецов. Навіть у фільмі «Загін особливого призначення», який створили земляки Кузнецова на Свердловській кіностудії, відкрито йдеться про провокації, котрі здійснював Кузнецов. Саме Кузнецов підкинув списки повстанців ставленику Гітлера Еріху Коху. У результаті нацисти арештували і згодом розстріляли сотні українських патріотів-підпільників, священиків та інтелігентів.
Тим часом, сторінки біографії Дмитра Медведєва можна прослідкувати за долями чекістів, описаними у романі «Чорний Ворон» Василя Шкляра. Володар народної премії на основі історичних фактів, спогадів і документів розповідає про те, як на початку 30-х чекісти «зачищали» територію східної і південної України від антибільшовицьких повстанців.
Як відомо, у 1921-му році Дмитро Медведєв як керівник Старобільського районного ЧК «визволяв» територію нинішньої Луганщини від національно свідомих українців – із застосуванням обману, перевдягань, псевдоамністій тощо. Далі чекістська біографія привела його на Одещину, Кіровоградщину та Житомирщину. Через 20 років застосувати набуту в НКВС практику довелося, очолюючи партизанський загін.
Власне, через поширення провокативних дій із боку радянських партизанів командуванню УПА «Поліська Січ» під проводом Бульби-Боровця довелося звертатися до населення з поясненням про те, що «українські партизани ніколи ні про що не домовлялися з поліцією, не проводили жодних воєнних операцій спільно з совєтськими партизанами, не служили їм жодними інформаціями та нікуди їх не надсилали. Всілякі поголоски, основані на подібних подіях… фабрикуються брехливою ворожою пропагандою з метою скомпрометувати наш партизанський рух та звалити на нього вину за спричинений самою німецькою окупаційною владою жахливий стан в Україні».
З приводу повернення в Україні радянських назв і символів під час зустрічі з рівнянами категорично висловився письменник Василь Шкляр: «Вони досі хочуть свого Сталіна, свого герба, свого прапора причепити – тому що там, де їхні символи, там вони панують. Ми не повинні цього дозволяти їм робити – треба бити по руках».
Враховуючи, що окремі депутати Рівненської міської ради розглядають можливість повернення радянських назв вулиць у місті Рівному через процедуру їхнього перейменування, люди вирішили провести збори і звернутися з відповідною заявою до міського голови Володимира Хомка. Громадськість зіграла «на випередження», адже сьогодні, в офіційно встановлений в Україні День партизанської слави, відбудеться сесія Рівнеради.
Депутат від БЮТ Олександр Курсик переконує, що депутатська більшість навіть не допустить винесення цього питання на сесію. Він зауважує, що депутати мають право ігнорувати подібні рекомендації, адже Верховна Рада дуже рідко дослухається до їхніх звернень.
Міський голова Володимир Хомко повідомив, що підтримує позицію рівнян, тож питання про повернення вулицям радянських назв на порядку денному не стоятиме. Щодо радянської символіки, то нещодавно міська влада на прохання громади змусила власників банерів у центрі Рівного зняти рекламу ді-джей вечірки із зображенням Володимира Леніна на червоному фоні.
